Нестерпний запах та пліснява – як доживають вік батьки заробітчан

Будинку майже 100 років, його роками заливали дощі. Нещодавній ремонт не допоміг – свіжа побілка вологі стіни не врятувала. Та і ремонт зробили не всюди.

Харчування – це єдине на що старенькі не скаржаться. Умови життя – не найкращі. Їдальні немає. Ліжка не міняли десятки років. Цього року змогли купити лиш кілька нових матраців.

Дивіться: Працюємо до смерті, тому що на 1600 не прожити. Як живуть пенсіонери в Україні.

Душ, ванна та туалет – в одній кімнаті. На 44 мешканця – 2 такі кімнати. Важкохворих працівники заносять сюди на руках, або ж миють в житловій кімнаті.

Майже половина мешканців закладу – не встають. Іншого місця, де вони могли б жити та отримувати потрібний догляд – на цілий Галицький район немає. Відтак і потреби на його утримання більші, бо грошей на нову постіль, матраци та підгузники катастрофічно не вистачає. Лише на день треба більше півсотні спеціальних підгузників.

Раніше кошти на утримання центру для літніх виділяла держава. І це рятувало ситуацію. Таких закладів в Україні достатньо, і умови, де доглядають за самотніми немічними, майже одинакові. Їх фінансують за залишковим принципом.

Раніше стало відомо, як заробітчани отримуватимуть пенсії в Україні.