Окупанти стріляли їм в спину: історії вчителів із Балаклії, що пережили російський полон

Вони відмовилися співпрацювати з російськими окупантами, за що пережили арешт, полон і так звану депортацію. А коли їх виганяли з рідного міста росіяни, кажуть, стріляли їм у спини. Освітяни з Балаклійської громади розповіли Фактам про жахіття окупації.

Спритні руки волонтерів прив’язують до сітки смужку за смужкою – поруч гора готових маскувальних сіток. До кожної записка з серденьком – це для військових з передової.

В одному з укриттів у Балаклії чи не щодня збираються місцеві: гуртом допомагають війську Серед них вчителі Яковенківської школи, вони приїздять сюди після уроків.

Тетяну Товстокору, директорку гімназії в Яковенковому, після трьох діб полону окупанти вигнали з рідного села. Це називалось депортація – не найгірший сценарій, розповідає жінка. Були ті, кого катували й вбивали. Окупанти зайшли в їхнє село 26 лютого – це був плацдарм перед захопленням Балаклії, розквартирувались в школі, зірвали синьо-жовтий стяг, виламали двері в кабінетах і пограбували.

Якийсь час росіяни освітян не чіпали, каже, проблеми почалися влітку, коли на підготовчу нараду до нового навчального року ніхто не прийшов.  До пані Тетяни 16 серпня завітали двоє з автоматами, питали чому відмовляється працювати за російською програмою і чим їй так ненависний Путін.

Окупанти одягнули викладачці мішок на голову, і відвезли у відділ поліції, де облаштували катівню. На третій день в камеру кинули ще одну освітянку – керівницю балаклійського дитячого садочка. Спершу допитував місцевий колаборант.

Потім під конвоєм жінку повели до балаклійської катівні. В чому її, так би мовити, провина почула в розмові охоронців.

– І йому сказали до Туриста по списку, і я тоді не зрозуміла по якому списку, але тепер уже зрозуміла, що у них були списки неугодних їм людей, – розповідає завідувачка дошкільного навчального закладу Балаклії Галина Слабко.

Пані Галина пробула за ґратами добу. А потім їх разом Тетяною Товстокорою, яка просиділа втричі довше, повезли додому, дали п’ять хвилин на збори і випровадили з Балаклії. Коли проїхали останній російський блокпост, окупанти, кажуть, відкрили по ним вогонь – спершу з автоматів, потім з артилерії. А перед цим примусили записати відео зі словами ненависті до українських захисників.

Нині у дитсадку облаштували волонтерський хаб: приймають і видають одяг дорослим і дітям. Багато хто за час окупації лишився всього. Садок потихеньку приводять до ладу – залатали дірки від російських прильотів, але на вікнах і досі є сліди від автоматних черг.

Скільки житимуть, розповідатимуть дітям про справжню Росію – ницу й підлу, кажуть освітянки. А нащадкам збереже шкільний журнал – в ньому ще на початку повномасштабного вторгнення росіяни лишили запис: Украина была и будет неотъемлемой частью России, пусть вы называете нас оккупантами, но история нас рассудит.

А під час великого контрнаступу у вересні 2022 там з’явився ще один запис, вже від українських захисників: від дохлого кнура копита тобі, а не Україну.