Як змінилася Україна. Про що ми мріяли у 1990-х і ким стали

Факти ICTV згадали окремі моменти зі звичайного життя звичайних українців. Багато хто впізнає в цьому матеріалі себе.

Прототип перших українських грошей з’явився ще до розпаду Союзу наприкінці 1990-го. Купонокарбованці видавали за місцем роботи. Кожен аркуш окремого кольору з окремим номіналом, у центрі печатка організації та підписи керівників. Оце й усі ступені захисту.  Купони були відрізними. За них можна було купити  їжу, мило чи інші товари першої потреби.

Потому з’явилися купони, більше схожі на гроші – з сестрою Либідь. За 50 таких можна було купити літр молока. Але гіперінфляція швидко їх з’їла. І тоді всі українці враз стали мільйонерами, бо у державі просто надрукували тисячні купюри,а потім навіть мільйонні.

На початку 1990-х зарплата ані в гаманці, ані в кишені не вміщалася. Українці стали “мультимільйонерами”.

Крім того, що гроші були ненадійні, їх і не платили. Це сьогодні місячна затримка зарплати як дикість:  а тоді ж, на початку 1990-х, люди виживали без виплат по 8 мІсяців. Тоді і з’явився сумнозвісний бартер – замість живої копійки люди отримували зарплату крупами, цукром чи кому особливо пощастило –  ковбасою.

Саме в шалені 1990-ті інженери, науковці, вчителі і лікарі опанували нове ремесло – базарники – торгували всім і всі. А найсміливІші подалися завойовувати українським крамом сусідню Польщу.

Потім підприємливі українці полонили  Угорщину та тодішню Югославію. А звідти прийшов новий тренд з модною назвою –  секонд-хенд. І хоч багатьом було соромно порпатися у горах лахміття з Європи, це була єдина можливість одягнутися.

Якщо сьогодні ми нарікаємо на гори пакетів, які накопичуються після походів в магазин, то в 1990-х поліетиленовий пакет з ручками був річчю потрібною і дефіцитною, тож господині різними способами намагалися продовжити їм життя. Ретельно прали, сушили і буквально затирали до дірок.

Прали кульочки і плакали над гіркою долею героїв культових серіалів.  Герої “Санта-Барбари” виростали разом з нашими дітьми.

А коли йшов мексиканський серіал “Багаті теж плачуть”,  вулиці  і магазини порожніли. В деяких школах навіть уроки скасовували через Маріанну.

Змінилися й дитячі іграшки й розваги. Із тетрісом ходили до школи і за нього чубилися на перервах. Отримати такий подарунок під ялинку була мрія кожної дитини.

Нині ж пограти в тетріс чи йойо, нагодувати тамагочі чи одягти ляльку – усе це можна зробити на комп’ютері чи в телефоні.

На світанку незалежності ми вірили, що швидко станемо суперкраїною із надприбутками. І хоч вдалося далеко не все, наше життя стало кардинально іншим – замість порожніх полиць, сучасні супермаркети і величезні торговельно-розважальні центри, замість радянських примусових парадів – яскраві багатотисячні фестивалі. Ми точно живемо не як сіра маса, сьогодні ми будуємо суспільство сміливих і думаючих людей, готових долати нові виклики.

Оксана Михайлова та Артур Пудак, Факти ICTV.