Шахта Лісова: чому Зеленський не потрапив в унісон з горем

У результаті обвалу на шахті Лісова, що знаходиться у Львівській області, загинули двоє гірників.

Після чого у президента України Володимира Зеленського відбулася робоча поїздка в село Селець Сокальського району Львівської області, де вночі сталася ця аварія.

Те, що сталося на шахті Лісова – це приклад випадіння поведінки. Емоційна картина чинного президента не збігається з нормами поведінки зрілої людини.

Ближче до народу

Сцена спілкування Зеленського з гірниками нагадала мені епізод з численних телерепортажів 1985-1986 років, коли Горбачов демонстрував відсутність дистанції між ним та простими людьми.

У ті дні і в тих ситуаціях це сприймалося як ноу-хау, як ознака демократизації та перебудови. Поки не набридло. Занадто коротка дистанція з першою особою позбавляє цю особу ореолу влади.

Володимир Зеленський, як основний руйнівник владних підвалин, сам може стати жертвою цього руйнування. Так сталося з Горбачовим в далекому 1991 році. Сучасний світ живе іншими темпами, але за тими самими законами. Розчарування може настати швидше, і відсутність дистанції спрацює у бік прискорення цього процесу.

Ми з тобою однієї крові

Спілкування Зеленсокого з гірниками пройшло під егідою саме такого гасла. Усіма доступними методами президент Зеленський показував, наскільки він простий та доступний. Дуже правильний тактичний хід для людини, яка націлена на підтримку та взаємну симпатію.

Жодних піджаків та краваток, проста мова (дещо плутана, але тут можна зробити знижку на той факт, що спілкування українською мовою йому все ще незвичне), повна підтримка обурення аж до провокаційних акцій – фраза гірникові з приводу пом’якшення висловлювань: Можна і на камери, что, хай слушають нас міністри або хто вони.

Читайте: Зеленський вперше скликає РНБО

Не плач, не плач, я куплю тобі калач

А далі пішла сцена, яка абсолютно вибивається із загального формату зустрічі – особиста перепалка з журналісткою.

Причина такої поведінки цілком зрозуміла з точки зору людського ставлення.

Однак психологічно позиція президента – це позиція внутрішнього батька. Це безпристрастність та принциповість. Це відсутність особистих образ та особистих преференцій в спілкуванні.

Незріла позиція, підпорядкована емоційному імпульсу, буде спиратися саме на такі норми поведінки – посваритися з представником ворожого табору в присутності інших людей, прийняти репліку кореспондента на свій рахунок, миттєво відокремити себе позитивного від опонента негативного тим, що ти здатний щось зробити для потерпілого, а опонент – ні.

І це готовність взяти опонента таким чином на слабо та публічно продемонструвати це. Слабо купити квартиру сім’ям загиблих?

Останній демарш абсолютно випадає із загальної канви нормативної поведінки. Зустріч з постраждалими та родичами загиблих, навіть якщо це відбувається на напівофіційній зустрічі – це не аукціон щедрості, хто дасть більше.

Сама собою спроба компенсувати горе фінансовим складником – ознака неправильної ідентифікації емоцій. Люди прийшли сюди не за компенсаціями, а за можливістю бути почутими, отримати співчуття та повагу.

Тут потрібно висловлювати визнання та розуміння (що на початку цієї короткої зустрічі непогано виходило), а не демонструвати агресію та мірятися фінансовими можливостями.

Фраза: Я куплю квартиру (сім’ям загиблих гірників). Шо ви мені інтерв’ю тут ведете? – виглядає цілком природно, лише якщо прийняти як вищу оперативну мету бажання дошкулити людині з мікрофоном ненависного телеканалу.

Читайте: Обвал на шахті Лісова: сім’ям загиблих виділять по 100 тис. грн

У всіх інших розкладах абсолютно не зрозуміло, навіщо Зеленському взагалі потрібно було ініціювати перепалку з журналісткою, яка у нього нічого не питала.

Фактично, це демонстрація генерального аргументу – тобто аргументу, який раціонально та емоційно вважається найсильнішим, який сам дає генеральну перевагу перед будь-якою позицією опонента.

І дуже дивно, що в цій ситуації опонентом Зеленському стала не місцева влада, не конкретний міністр і навіть не власник телеканалу, а журналістка. Б’ю не тих, кого треба, а тих, кого можу собі дозволити вдарити.

Невербаліка не бреше

Якщо хочете дізнатися, що насправді говорить політик – дивіться відео з вимкненим звуком. Якщо аналізувати поведінку Володимира Зеленського в цій зустрічі, то на перше місце виходять численні сигнали заперечення – негативні коливання головою, погляд, який іде у бік, знизування плечима, повороти в різні боки і навіть під час перепалки з журналісткою простежується позиція до відходу із зони конфлікту.

Ці сигнали показують неприйняття ситуації (що саме собою не є чимось поганим чи неправильним). Це природна реакція на ситуацію або подію, до якої я емоційно не готовий.

Читайте: Інавгурація президента: чому Зеленський поводився як підліток-бунтар

Думаю, що в такій ситуації більш досвідчені політики змогли б включити співчуваючого батька та почати щосили жаліти всіх, хто попадеться. Зеленський поки не володіє такими компетенціями.

Але що у нього добре виходить – це приєднання до гніву. Гнів дуже ресурсна емоція. А напередодні майбутніх виборів він рівносильний золоту.

Але виникають питання, чи може тактик, яким Володимир Зеленський безумовно є, переграти стратегів у більш віддаленій перспективі? Чи здатний він навчитися демонструвати більш зрілі емоційні картини та бути тим самим психологічним батьком, запит на якого дуже скоро з’явиться та зміцніє?

Поки він демонструє емоції підліткового типу – агресія, гнів, провокація до обурення.

Автор: Валентин Кім, психолог.