Серйозні труднощі з емпатією: симптоми та лікування синдрому Аспергера
Експерти National Library of Medicine пояснили, що таке синдром Аспергера і які зовнішні та поведінкові ознаки мають люди з цим синдромом.
Причини розвитку синдрому Аспергера
За словами експертів, причини розвитку синдрому Аспергера до кінця не з’ясовані. Важливу роль відіграють гени та особливості раннього розвитку мозку, але однозначних висновків поки що немає.
Підлітки та дорослі з синдромом Аспергера відчувають труднощі в соціалізації та психоемоційному розвитку. Вони часто здаються замкнутими, а їхня незручність ускладнює спілкування.
Однак їхні інтелектуальні та мовні здібності зазвичай не страждають – навпаки, серед них часто трапляються люди з високим IQ. Однак з емпатією та навичками спілкування часто виникають серйозні труднощі.
Одна з яскравих рис синдрому – вузькі, незвичайні захоплення. Це можуть бути колекції унікальних марок, глибокий інтерес до рідкісних тем. Причому люди з синдромом Аспергера можуть годинами розповідати про своє хобі, не помічаючи, що співрозмовник вже втомився або втратив інтерес до розмови.
Симптоми синдрому Аспергера
У кожної людини прояви синдрому можуть відрізнятися. Однак існує низка загальних рис:
- труднощі у встановленні та підтримці дружніх стосунків;
- схильність до ізоляції або мінімального спілкування;
- незвичайний зоровий контакт: або уникають його, або пильно дивляться в очі;
- складнощі в розумінні міміки і жестів;
- буквальне сприйняття інформації;
- труднощі з розумінням гумору і сарказму;
- недостатньо розвинена емпатія і емоційний контроль;
- розмови переважно про себе і свої інтереси;
- прихильність до рутини і суворого розкладу.
На відміну від інших розладів аутистичного спектру, у людей з синдромом Аспергера зазвичай немає затримки мовного розвитку. Однак сама мова може бути незвичайною: занадто формальною, монотонною, нагадувати “голос робота”, відрізнятися гучністю або повторюваністю.
Багато хто дуже гостро сприймає навколишнє середовище: їх можуть дратувати гучні звуки, різкі запахи або текстури їжі.
Лікування синдрому Аспергера
На жаль, повністю позбутися синдрому Аспергера неможливо. Головне завдання фахівців – поведінкова корекція, розвиток соціальних навичок, допомога в адаптації.
Іноді може знадобитися медикаментозна підтримка, наприклад за наявності тривожних розладів або агресивної поведінки. У цих випадках застосовують сучасні препарати – атипові антипсихотики або антидепресанти.
Без допомоги і корекції симптоми можуть посилюватися, підвищується ризик депресії і тривожності.
Джерело: National Library of Medicine