З 1 липня: у Польщі згорнули програму допомоги не українцям, а полякам, які прихистили біженців з України
Днями російські видання просто вибухнули заголовками, якими з відомою часткою зловтіхи повідомляли своїм читачам, що “з 1 липня Польща припиняє щоденні виплати українським біженцям”. Російські журналісти посилалися на інтерв’ю заступника міністра внутрішніх справ Польщі Павла Шефернакера.
Однак, як це часто буває, фраза, вирвана з контексту, та ще й з того контексту, в якому автори заголовків не орієнтуються, привела до млявої спробі створити сенсацію.
Так от, не було жодних щоденних виплат українцям. Ті 40 злотих на день (€8,7), про які йде мова, отримували зовсім не українці: це була допомога держави полякам, які приймали у себе вдома сім’ї біженців.
Спочатку цей проект польського уряду був розрахований на два місяці, але на початку травня влада вирішила продовжити його ще на два – до 1 липня. Так що нічого сенсаційного не сталося. Навіть навпаки: програма, розрахована на два місяці, працюватиме чотири. Звичайно, проблеми і у біженців, і у поляків є, і їх багато. Але це явно не 40 злотих на людину в день.
Ще на початку війни, коли потік українців хлинув до Польщі, ніяких урядових програм підтримки тих, хто приймає у себе сім’ї біженців, не було. Поляки пропонували дах над головою і їжу не за можливі привілеї від держави, а просто так.
Наприклад, за лічені дні після початку війни в Facebook-групу допомоги українським біженцям у Польщі додалися 300 тис. осіб. Житло пропонували у всіх частинах країни.
Відкривали спеціальні безкоштовні групи в приватних дитячих садах, проводили психологічні консультації, збирали одяг та іграшки. І гіпотетичні 40 злотих – це останнє, про що думали поляки, які поспішали після роботи в центр прийому біженців.
Самі українці отримували одноразову допомогу – 300 злотих на людину (€65). Крім того, сім’ї біженців з дітьми мають право на участь у державній програмі 500+ – на кожну дитину до 18 років держава виділяє 500 злотих (€110) на місяць. Плюс – безкоштовний громадський транспорт, курси польської мови.
Деякі програми уряд закінчує: крім 40 злотих, які з 1 липня не будуть виплачуватися полякам, які прихистили у себе біженців, в Польщі з 1 червня скасовано безкоштовний проїзд на міжміських поїздах: тільки зі східних міст в центр країни і назад.
Проте в кінці травня з’явилася нова державна програма: міні-клуби для українських дітей віком від 3 до 5 років, де матері зможуть залишити малюків на кілька годин, поки відвідують мовні курси або співбесіди для влаштування на роботу.
Волонтерська машина працює, мабуть, з більшим розмахом, ніж урядова: візки біля супермаркетів, куди покупці складають памперси, продукти, шампуні та інші необхідні речі для біженців.
Рюкзаки з повним набором канцелярського приладдя, які отримують українські діти в польських школах.
На літні екскурсії і в табори ці діти теж поїдуть – на їхні путівки скидаються батьки польських однокласників.
28 травня заступник міністра внутрішніх справ Павло Шефернакер в інтерв’ю агентству РАР говорив, що ЄС досі не передав Польщі обіцяні €144,6 млн на підтримку українських біженців. І це не та сума, яка зможе вирішити всі проблеми.
Допомога Євросоюзу Польщі повинна обчислюватися мільярдами, а не мільйонами. Так, як це було з Грецією і Туреччиною в 2015-2016 роках.
Туреччина і Греція отримали від ЄС мільярди євро (2 млрд Греція і майже 6 млрд Туреччина). Саме вони взяли на себе основний потік біженців з Сирії і створили щось на зразок буферної зони.
Поява в Польщі мільйонів біженців, звичайно, викликало і підвищення цін, і посилення деяких бюрократичних процедур. Головне, що має бути у людини в Польщі, це PESEL, ідентифікаційний номер. Щоб його отримати, біженці займали чергу з ночі, і все одно не завжди потрапляли з першої спроби.
І тепер всі іноземці, які працюють і живуть в Польщі, змушені витрачати набагато більше часу на будь-яку процедуру на зразок заміни посвідки на проживання, водійських прав або продовження договору оренди.
Так, у Польщі зараз не найлегший час. Ейфорія закінчилася, і прийшло усвідомлення, що війна ця може затягнутися надовго. Польський уряд на це, безсумнівно, не розраховував. Тому він згортає одні програми і починає нові.
Це проби і помилки, які відчувають на собі і поляки, і українці. Але майже в кожній вітрині висить український прапор. Але в кожній установі, приватній або державній, неодмінно знайдеться співробітник, який говорить українською.
Держава має право знесиліти і відмовити, громадянин – ні. Вертикаль може впасти, горизонталь – ніколи.
Джерело: Нова газета. Європа