20 березня 2014 року – Кривий Ріг, Дніпропетровська область
29 жовтня 2015 – Сватове, Луганська область
23 березня 2017 – Балаклія, Харківська область
22 вересня 2017 – Новоянисоль, Донецька область
26 вересня 2017 – Калинівка, Вінницька область
3 травня 2018 – Балаклія, Харківська область
9 жовтня 2018 – Ічня, Чернігівська область
За останні чотири з половиною роки в Україні відбулося 7 випадків вибуху складів з боєприпасами – у два рази більше, ніж за минулі 23 роки. Можна довго розміркувати на тему, хто ж все-таки винен в тому, що відбувається – військові чиновники, які зачищають сліди корупції, диверсанти або військовослужбовці, які безвідповідально поставилися до своєї роботи; чому від цього страждають прилеглі села і міста і як скоро це закінчиться. Однак факт залишається фактом – Україна не робить висновків з того, що відбувається, і не хоче вчитися на власних помилках. Більш того, 10-й вибух (а почалися вони з Бахмута, Донецької області в 2003-му році) за останні 15 років говорить про те, що наша країна сидить на пороховій бочці, не помічаючи цього. Заяви Міністерства оборони про те, що це була диверсія – зайвий раз підтверджують беззубість і беззахисність наших військових об’єктів, які в будь-який іншій цивілізованій країні знаходяться в повній засекреченості і безпеці.
– За даними Оперативної групи Генштабу, яка провела опитування вартових на постах, вони підтверджують факт вибухів, тобто підриву, в чотирьох місцях арсеналу. При чому ці вибухи були в різних місцях арсеналу, внаслідок чого виникла пожежа. Одночасно два вибухи і потім через п’ять хвилин ще два вибухи говорять про те, що це, напевно, диверсія. Я не висуваю версії, а говорю про факти, – заявив заступник начальника Генштабу ЗСУ Родіон Тимошенко.
Факти ICTV спробували розібратися в тому, наскільки часто подібні вибухи лунають в інших країнах світу і які висновки з того, що відбувається, робить український уряд.
З 2014-го року Україна є лідером серед всіх країн світу по офіційно зафіксованим випадкам вибухів на складах боєприпасів. Тільки Болгарія за останні чотири роки мала чотири вибухи складів з боєприпасами (всі – в результаті утилізації боєприпасів) і може скласти в цьому списку конкуренцію Україні. Найчастіше пожежі або вибухи на складах з боєприпасами відбуваються в країнах третього світу. Наприклад, в 2014-му році в Демократичній республіці Конго сталася пожежа на складі зброї в результаті влучання блискавки, загинули 20 і отримали поранення 50 осіб.
У тому ж році стався вибух боєприпасів на складі, що належить індонезійському військово-морському спецназу Копаска в Джакарті. Лунали вибухи також в провінції Хунань в центрі Китаю (під час складування зброї стався збій) і на військовому заводі болгарського села Костенець. У тому ж році горить криворізький склад з танками.
У 2015-му році були зафіксовані пожежі й вибухи на військових складах в Ємені (внаслідок чого загинуло не менше 9-ти осіб) в результаті диверсії, яку визнала місцева влада. Горить артилерія на американській базі в японському місті Сагамихара (проте через засекреченість об’єкта причину пожежі дізнатися не вдалося). Гримять вибухи в турецькій провінції Діярбакир і знову в центральній частині Болгарії. Україна в цьому ж році переживає вибухи на складі боєприпасів в Сватове, Луганської області.
З 2016-му році знову палає Болгарія, на цей раз завод з виробництва зброї в місті Казанлик, а також в місті Миглиж, який знаходиться в 250 км від Софії. Вибухи фіксуються в Індії, Шрі-Ланці, Азербайджані, Еквадорі і двічі в Росії. Однак найчастіше це відбувається все з тієї ж причини – утилізація старих боєприпасів.
Що відрізняє вибухи і пожежі на складах в нашій країні і в країнах решти світу. Розкопати інформацію про те, які військові об’єкти і з яких причин горять в світі – вкрай складно, ця інформація доступна тільки верхівці влади. На то це і є засекречені військові об’єкти. В Україні – це загальнодоступна інформація, аж до того, яка кількість боєприпасів знаходиться на тому чи іншому об’єкті. Лише в країнах третього світу, таких як Еквадор, ДР Конго і Ємені в пресі світилися подібні факти, що ще раз наводить на думки про те, чи достатньо добре охороняються і оберігаються військові об’єкти в Україні, з огляду на той факт, що де-юре вона знаходиться в стані війни?
Питання про те, чому Україна не дбає про свою безпеку і не береже той сектор, який стратегічно важливий у веденні бойових дій на Сході, потрібно задавати керівництву країни. Крім того, подібні випадки дають можливість задуматися над тим, а чи у безпеці знаходяться інші стратегічні об’єкти нашої країни. Якщо ворожі сили з такою легкістю змогли проникнути на засекречені від настирливого ока місця, то про яку безпеку або готовності до оборони можна говорити в цілому?..
З іншого боку, у тій же Росії з 2000-го року було зафіксовано 21 велику пожежу на складах боєприпасів. І це тільки офіційна інформація. Тут виникає питання, чи не застаріла система безпеки подібних об’єктів в країнах колишнього СРСР, або самі об’єкти, багато з яких функціонують без змін і впроваджень нових технологій останні 50-60 років? І чому та ж Україна не веде роботу у напрямку зміни системи безпеки подібних об’єктів, чітко розуміючи, що всю інформацію по ним має Росія.
Причина вибухів складів боєприпасів в Ічні
Події в Калинівці 26-го вересня минулого року показали, що військове командування не виконує в повному обсязі Перспективний план розвитку організації зберігання боєприпасів від 26 квітня 2017 року, який був розроблений після вибуху в Балаклії усіма силовими структурами при координації РНБО при президенті України. Тому ніхто не здивується, якщо подібні вибухи триватимуть в Україні й надалі, а відповідальність за них не буде ніхто нести. Адже простіше заявити про те, що це була диверсія.
За останні чотири роки в повітря після пожеж злетіло більше боєприпасів, ніж наші військові використали за весь час проведення бойових дій в зоні ООС, а Україна зазнала втрат в понад 400 млн грн.
Як живуть регіони після вибухів складів з боєприпасами
На прикладі вибухів в Калинівці, Вінницької області, зрозуміло, що держава не сильно дбає про ті райони, які постраждали в результаті вибухів. Жителі роблять ремонт своїх будинків і квартир фактично за свої кошти, отримуючи від держави лише мікро-підтримку і заявляючи їм про те, що фінансування на повну реконструкцію не виділено.
Володимир Гройсман вже встиг відвідати Чернігівщину, де заявив, що влада і органи діють за відпрацьованим на такий випадок сценарієм, а будинки, школи і лікарні будуть повністю реконструйовані, проте місцевим мешканцям буде потрібно не один місяць і рік, щоб повернутися до звичного життя з думками про те, що подібна трагедія може знову повторитися.
Антон Світличний
