В українському політикумі знову підняли питання відновлення водопостачання в анексований Крим. Напередодні, 5 березня, про це заговорив новопризначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
В ефірі одного з телеканалів він заявив про таку необхідність, адже там живуть українські громадяни, а відмова призведе до гуманітарної катастрофи. Наступного дня, відповідаючи на запитання парламенту, він додав – промислових поставок не буде, але у разі гуманітарної загрози постачатимуть воду населенню “хоч цистернами, хоч каністрами”.
Питання водопостачання надзвичайно складне. З одного боку, нестача води впливає на екологію, осушення ґрунтів, врешті-решт на українських громадян. З іншого, відкриття каналу, фактично, означатиме визнання Україною анексії, а також сприяння промислові та військовій діяльності країни-агресора.
Чому Україна перекрила воду?
Україна перекрила водопостачання на півострів ще у травні 2014 року через кілька місяців після анексії. Український політик та громадський діяч Андрій Сенченко, який ухвалював тоді таке рішення, розповідав Фактам ICTV:
– Оскільки я працював у трьох кримських урядах, я розумів, наскільки це (перекриття води, – Ред.) впливовим важелем тиску може бути на державу-агресора. Це єдине питання, яке окупанти ніколи не вирішать.
Його позиція незмінна й зараз – Крим отримає воду тільки тоді, коли він фактично повернеться до складу України. Якщо ж дозволити це зараз – світ більше не обговорюватиме з нами деокупацію півострова.
Читайте: Як перекривали постачання води в Крим – інтерв’ю Андрія Сенченка
Окрім того, для перекриття води було й економічне підґрунтя. Крим на той момент заборгував близько 1,7 млн за воду, яку постачали ще у 2013 році. Звісно, підконтрольні Росії нові ватажки цим питанням займатись не хотіли.
Яка ситуація з водою у Криму?
Крим отримував більшість води через Північно-Кримський канал, який з’єднував русло Дніпра з півостровом. Це забезпечувало 85% потреб жителів прісною водою. Після перекриття водопостачання воду беруть з водосховищ та підземних джерел.
Та російська окупаційна влада останнім часом визнає, що цих запасів замало. За даними місцевого гідрометцентру, об’єм води у кримських водосховищах за 2019 рік скоротився на 85 млн кубометрів. Зараз вони заповнені на третину.
А у Сімферополі у лютому 2020 року запаси питної води залишились максимум на 90-100 днів, визнав місяць тому очільник підконтрольного Росії Держкомітету з водного господарства та меліорації Криму Ігор Вайль.
У березні ж так званий голова Криму Сергій Аксьонов заявляв, що найбільше страждають від нестачі якісної води такі міста, як Саки, Євпаторія, Красноперекопськ, а також Красноперекопський і Першотравневий райони.
Спроби Росії заповнити запаси
Нестачу прісної води російська окупаційна влада намагалась вирішити самостійно. Був варіант з будівництвом водопроводу з Кубані дном Чорного моря за маршрутом Кримського мосту, пропонували очищати стічні води або опріснювати морську. Та всі проекти так і залишились нереалізованими.
Через нестачу води у Криму скорочують поливні площі сільського господарства та намагаються переорієнтуватись на культури, стійкі до посухи.
А спроби підвищення потужності підземних джерел обернулись швидким засолюванням верхніх пластів ґрунту, що призвело до погіршення якості води та, знову ж таки, втрати цих земель з сільськогосподарського використання.
Чи дійсно страждає населення?
Експерти Центру глобалістики Стратегія ХХІ Павло Лакійчук та Віталій Мартинюк переконують – кримський водний дефіцит обумовлений нераціональним використанням наявних природних ресурсів. Росія ставить на чільне місце не потреби пересічних громадян, а інтереси бізнесу і військово-промислового комплексу.
Так, кажуть експерти, ситуація з забезпеченням водою в Криму залежить від регіонів. На півночі водоспоживання здійснюється переважно ґрунтовими і підземними водами, обсягів яких вистачило б для потреб населення.
– В Армянську розташований хімічний гігант Кримський титан, для якого прісна вода є одним з важливих компонентів виробництва. Прісною водою заливають відстійники титанового заводу, аби уникнути екологічної катастрофи.
На сході ж, приміром, нераціональне використання призвело до засолення ґрунтів.
– Для забезпечення водою Керчі, Феодосії, Судака в минулі роки росіяни здійснили подання води в східну частину Північно-Кримського каналу з Білогорського і Тайганського водосховищ природного стоку через русло річки Біюк-Карасу, а також із пробурених свердловин Ніжинського, Просторненського і Новогригорівського підземних водозаборів. Це забезпечило на певний час ці міста питною водою, але нищівно вдарило по екології .
Тож експерти наголошують – воду окупаційна російська влада планує використати для потреб військових, підтримання і відновлення промисловості й сільського господарства.
Чий обов’язок
Противники пропозиції заново пустити воду в Крим наполягають – це визнання на міжнародному рівні законності анексії нашої території. Адже стаття 55 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни покладає на державу-агресора піклування про громадян.
– Окупаційна держава зобов’язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичними матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо.
Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін наголошує – після відновлення подання води в Крим формальне невизнання окупації залишиться, але санкції поступово знімуть.
– Статус Криму прирівнюватиметься до статусу балтійських країн в СРСР: окупацію не визнаємо, але все інше – будь ласка. Це остаточний кінець боротьби за Крим, – пише на своїй сторінці у Facebook дипломат.
Гуманітарна допомога чи зрада інтересів?
Попри заяви прем’єр-міністра, позиція інших державних відомств незмінна. Зокрема, заступниця представника президента України в АР Крим Таміла Ташева наголосила:
– Ми вважаємо що держава-окупант (Росія) несе повну відповідальність за громадян України, що живуть на півострові. І жодної води до Криму до повної деокупації півострова від ворога.
Непогодився з позицією премєр-міністра і Меджліс кримськотатарського народу. Його голова Рефат Чубаров назвав слова голови уряду “підлим ударом в спину тих, хто не змирився з окупацією Криму ”
– Відновлення водопостачання необхідно Москві для зміцнення і розширення російської військової присутності в окупованому нею Криму, а також для облаштування нових поселень для колонізації окупованого півострова громадянами РФ, яких заселяють з метою витіснення корінного народу Криму, – зазначив він.
А експерти наголошують – питання постачання води може розглядатись, але після широкої дискусії і після того, як буде консенсус.
– Уряду необхідно почати з розробки стратегії, яка пройде обговорення з громадськістю, експертами, політичними силами. Тоді можна буде визначити кроки, на які готова буде піти Україна, щоб відновити контроль над півостровом, – наголошує політолог Ігор Рейтерович.
У президентській партії тим часом вже заявили – Кабмін розробить механізм водопостачання в окупований Крим, ознайомить з ним суспільство і лише після цього процедуру запустять. Отже, після оприлюднення процедури стане зрозуміло – чи не перетнула держава так звані червоні лінії і чи не зрадить вона інтересам України та Криму.
Лілія Ященко
