Коли дефолт – не вихід. Блінов про економічну кризу і ситуацію в Україні
Разом із пандемією коронавірусу у світі набирає обертів і економічна криза, яка може бути навіть гіршою за кризу 2008-2009 років.
Український уряд тривалий час говорить про те, що світова криза не омине нашу країну, тому ведеться підготовка до “удару”.
Дехто навіть почав розкручувати думку про те, що на Україну чекає дефолт.
Факти ICTV поспілкувалися з координатором експертної платформи НБУ, економістом Андрієм Бліновим, щоб дізнатися, що очікує нашу державу під час економічної кризи.
– Коли очікується найбільший “удар” економічної кризи?
– Давайте поглянемо, як вона розвивається у світі. Не забуваймо – і не тільки я такої думки, багато хто з економістів пише про це, – що пандемія коронавірусу стала лише спусковим гачком для запуску циклічної економічної кризи, адже більш ніж 10 років спостерігалося рекордне зростання ринків.
Тому така криза, в принципі, розвивається, за всіх особливостей пандемії, за традиційними лекалами. А саме: протягом перших двох-трьох місяців – дуже різкі коливання на ресурсних ринках, на ринках валют. Ми це все спостерігаємо з лютого. В деяких регіонах – з початку березня.
Тобто можна передбачити, що у найближчі півтора-два місяці ще такі коливання триватимуть. Це стосується і нафти, і металу, і руди, і навіть частково продуктів харчування, безумовно, криптовалюти тощо.
Зазвичай після того під час циклічної кризи ситуація на ринках відносно стабілізується. Вони починають поступово оговтуватися, однак одростають досить повільно. Багато індикаторів йдуть в так званий боковий тренд: ані помітного зростання, ані падіння.
А от макроекономіка починає страждати в цей період найсильніше: до реального сектору економіки почнуть доходити всі негаразди – безробіття, зростання цін, скорочення попиту на певну продукцію, дефіцити національних бюджетів тощо.
Так, нинішня ситуація має подвійну складову. Крім безпосередньої кризи, є всі ці пандемічні обмеження, пов’язані з карантином. Можна припускати, що більшість робочої сили, навіть ті, хто працює у віддаленому доступі, мають нижчу продуктивність праці.
Значно скоротилися витрати на інфраструктуру, які витягують економіку. Це і залізничне, і авіаційне, і автобусне сполучення. А ще й громадський транспорт. І так у багатьох країнах світу, причому багатих, зі складу Великої двадцятки.
Відповідно йдеться про те, що другий і третій квартали у світовій економіці виглядають такими, що тоді буде відчуватися найбільше спадання в окремих секторах. Буде падіння не на відсотки, а на десятки відсотків.
Схоже на те, що це буде тимчасово. Найімовірніше, після зняття обмежень, пов’язаних із розповсюдженням Covid-19, відновлення частини показників буде йти природним способом: люди працюватимуть у нормальному ритмі. В окремих галузях з’явиться попит на працівників, яким потрібно фізично виходити на роботу.
Можливо, ми побачимо досить швидке відновлення. Коли воно відбудеться – сильно залежить від реального піку пандемії. Одна справа – до двох місяців, інша – 8-14 місяців. Дуже сильно все залежить від рішучості урядів країн, передусім Великої двадцятки, знайти розумний баланс, аби не нашкодити економіці більше, ніж може нашкодити безпосередньо коронавірус.
Які прогнози для економіки України під час економічної кризи?
– Кабінет міністрів України 29 березня оновив макроекономічний прогноз. В уряді оцінюють падіння економіки на 4,8%. По-перше, таке прогнозування йде на рівні оцінок, адже вкрай мало оперативної інформації щодо поточного стану.
До того ж ми не знаємо ключового моменту – коли відбудеться відновлення нормального життя в країні. Це ключове питання, про яке говорять всі уряди. Коли медицина, епідеміологи, ВООЗ скажуть, що можна, тоді ця історія стане більш оцінюваною.
Тому сьогодні 4,8% падіння – це “примарний прогноз”, який заснований на оцінках й дуже попередніх припущеннях. Ключове: знати чітку дату закінчення карантину й сценарій виходу з нього.
Україна мало відрізняється від більшості європейських країн – там теж різко скорочена ділова активність, теж проблеми будуть в інфраструктурних галузях, в енергетиці. Там просто не буде великого рівня споживання. У цьому плані навіть тепла зима зіграла негативну роль.
– На що потрібно звернути найбільшу увагу?
– Ключовий аспект пов’язаний із зайнятістю, а не з ВВП чи цінами. Чим займатимуться великі маси людей, зокрема частина заробітчан, які повернулися в Україну? Відповідно, чи зможуть вони знайти роботу? Які види робіт будуть їм доступні?
Хочу звернути увагу на опитування, яке проводила група Рейтинг у березні.
35% респондентів сказали, що вони працюють у звичайному режимі, ще приблизно 29% заявили, що виконують роботу дистанційно. А 32% сказали, що вони у відпустці “за власним бажанням”, і 4% чесно зізналися, що їх скоротили. Тобто звільнили.
Питання, що все ж таки у тих 32%? Це дуже багато, 6-7 млн працездатних людей в країні. Вони, зможуть повернутися до виконання оплачуваної роботи після закінчення карантину? Чи виявиться, що немає роботи або немає попередніх обсягів замовлень? Ці люди швидко знайдуть нову роботу або переорієнтуються? Великі питання без відповідей.
Після “відпустки за власним бажанням” далеко не одна фірма скаже, що не може утримувати певних співробітників, оскільки немає попиту на відповідну продукцію або послуги.
Зараз це найбільший виклик. В уряді вже говорять про те, що будуть створювати робочі місця. Прозвучала президентська ініціатива про мільйон. Але ми не бачили ще нового варіанту переробленого бюджету (попередній у парламенті не підтримали).
З нього дізнаємося, а що буде з бюджетною підтримкою, як відбуватиметься підживлення людей, які “опинилися на вулиці”. Тобто чи це буде звичайна допомога з безробіття, чи країна тимчасово створюватиме певну кількість робочих місць у державному секторі.
Думаю, про останнє точно варто дбати вже зараз. Будівництво доріг, обслуговування дистанційних сервісів, облаштування територій, держзамовлення для промисловості можуть стати тими інструментами, які не допустять надмірного сплеску безробіття.
– Як Україна може зменшити наслідки економічної кризи?
– Чому робота – це ключове? По-перше, вона дає людям певну зайнятість, тому вони не вештатимуться вулицями. По-друге, в населення повинні бути доходи, аби сильні й здорові не відбирали ресурси у слабких членів суспільства щоб вижити.
Третій момент, дуже важливий, робота, яка оплачується, – це сплачені податки, які наповнюють бюджет. Податки фізичних осіб йдуть передусім до місцевих бюджетів, а також до соціальних фондів. Тобто це фінансування пенсій і місцевих бюджетів.
Якщо говорити про інший стимул, то пряма емісія сьогодні не допускається. Нацбанк офіційно заявив про те, що не планує фінансувати потенційний бюджетний дефіцит через ОВДП (державні облігації). Неодноразові подібні експерименти у недалекому минулому тільки призводили до стрибків цін й курсу долара.
Взагалі фінансова влада сьогодні налаштована на покриття потенційного дефіциту бюджету через залучення кредитів від міжнародних організацій під низькі відсотки. Зокрема від МВФ. Там можливий навіть нульовий відсоток, якщо домогтися фінансування за програмою термінового кредитування з подолання економічних наслідків пандемії. В принципі, це найоптимальніший варіант.
Україна у трирічному піку виплат за держборгом. З бюджету все одно цього року треба витратити більше 450 млрд грн на погашення та обслуговування боргів. Краще, якщо кошти на такі виплати прийдуть у валюті та ще під низький відсоток. Це буде запорукою невисокої інфляції та стабільного курсу валют.
– Чи може бути дефолт варіантом для України?
– Оголосити дефолт чи запустити друкарський станок – куди гірше. З сумними наслідками емісії, думаю, все зрозуміло, всі знають.
Чому дефолт для України – точно не варіант? Справа навіть не в тому, що ми не зможемо тривалий час запозичувати на фінансування програм держбюджету. Дефолт запускає механізм несплати з усіх зобов’язань.
Уявіть, що якийсь український банк не видасть депозит громадянину. Скаже, що вклався в ОВДП, а держава оголосила дефолт і не платить. Це запускає жахливий ланцюг неплатежів усередині української економіки.
Варто розуміти, що дефолт чи примусова реструктуризація держборгів запускає дуже неприємну для внутрішнього споживача історію. І люди, які вважають його допустимим, до кінця не розуміють, що самі перебувають на іншому кінці такої хвилі, яка боляче вдарить саме по їхній кишені.
Спілкувався Владислав Бомбела
Фото: Андрій Блінов
