Акція на підтримку Стерненка на Банковій: кому вигідні феєрверки
Україну давно вже доволі складно здивувати акціями протесту, але у організаторів мітингу на підтримку активіста Сергія Стерненка вийшло.
Акція на Банковій під гаслом Не чуєш – то побачиш закінчилася так, як не закінчувався ще жоден подібний захід в історії України.
Протестувальники за повного і цілком конструктивного потурання з боку правоохоронців розбили кілька вікон на першому поверсі, розмалювали стіни і навіть підпалили табличку Офіс президента, завершивши все це пишним феєрверком і димовими шашками.
Влада назвала таку поведінку вандалізмом і запустила цілу кампанію із засудження протесту.
А самі учасники мітингу стверджують, що естетичні страждання від споглядання нового вигляду будівлі на Банковій не можуть зрівнятися з місячним перебуванням за ґратами.
Доки правоохоронці обіцяють покарати винних, активісти вже анонсують нові акції. Незрозумілим залишається тільки питання, хто пожинає плоди від цієї картинки?
Показові обурення
Колишнього главу одеського Правого сектору, а нині блогера і правого активіста Сергія Стерненка 23 лютого засудили до семи років і трьох місяців позбавлення волі за участь у викраденні й тортурах людини.
Це одразу за кількома кримінальними справами проти Стерненка. Ще його підозрюють в організації заворушень, участі в незаконному обігу наркотиків і навіть вбивстві.
Сам активіст всі справи проти себе називає політично мотивованими і заперечує всі звинувачення.
Ось уже місяць Стерненко сидить в одеському СІЗО, а найяскравіші акції в його підтримку проходять у центрі Києва біля Офісу президента.
Від глави держави прихильники активіста вимагають його звільнення і проведення судової реформи.
На Банковій відповідають, що президент до справи Стерненка ніяк не причетний, а сам Володимир Зеленський долю активіста поки що жодного разу не коментував.
Такий пінг-понг міг тривати довго, але 20 березня мирна акція на підтримку Стерненка несподівано переросла в атаку на Офіс президента, який чомусь ніхто не захищав.
Розмальовані стіни та розбиті шибки будівлі на Банковій швидко облетіли весь світ. А політики й експерти почали вправлятися в засудженні дій протестувальників.
– Інститути треба поважати, і точно не треба своє невдоволення тими чи іншими подіями виміщати на стінах. Стіни відсічі не дають, – заявив спікер парламенту Дмитро Разумков.
А представники фракції Слуга Народу в Раді навіть почали збирати підписи за проведення спеціального позачергового засідання парламенту для оцінки подій на Банковій.
Кабмін теж випустив спеціальну заяву-засудження.
На думку політолога Володимира Фесенка, від таких дій програє вся країна і її імідж на міжнародній арені.
– Якщо оцінювати цей сумний інцидент в ширшому контексті, то це ще прояв однієї з найстійкіших практик у нашій політиці – безглуздого і руйнівного анархічного бунту. Це одна з найгірших наших історичних традицій, яка періодично призводила до руйнації української державності. Не важливо для чого і чому, головне – виплеснути свою агресію. Виплеснули, вкотре зганьбили свою країну, і що?, – обурюється Фесенко.
Прагматичні цілі
Але за одностайною критикою на другий план відходить питання – а чому взагалі кільком активістам дозволили це зробити? Дозволили безперешкодно атакувати державну будівлю? До того ж, далеко не рядову.
Цікаво, що кілька тисяч силовиків, які у цей час перебували на сусідніх вулицях, діям мітингувальників зовсім не заважали, а тільки документували те, що відбувається. Причому самі правоохоронці запевняють, що робили це свідомо.
– Замовники цієї провокації мріяли, щоб вийшла поліція, застосувала силу, пролилася кров. Ми не підемо шляхом такої провокації, у нас достатньо сил, щоб захистити громадський порядок. Ті, хто замовляють і проплачують такі акції, хочуть, щоб пролилася кров, – заявив заступник міністра МВС Антон Геращенко.
За версією МВС, активна протидія поліції неминуче призвела б до жорстких зіткнень, тому було ухвалено рішення – не вплутуватися в бійку і дати правопорушникам здійснити заплановане, щоб були очевидними їхні наміри та цілі.
Таким чином владі вдалося маргіналізувати протест і спробувати позбавити його підтримки широких верств суспільства, які абсолютно не схвалюють розбиті шибки в одній з головних будівель країни.
– Розбите скло у вікнах поміняють, написи зі стін змиють. Сліди від піротехніки на стінах Офісу президента приберуть. А ось те, що друзі Стерненка самі себе показали руйнівниками, вже не виправиш, – заявив Михайло Подоляк, радник глави ОП.
У такому руслі влада загалом і коментувала протест. Крім того, за допомогою такої яскравої акції вдалося змінити порядок денний в потрібне русло.
Ось уже кілька днів країна обговорює написи на стінах Офісу президента і вартість їх змиття, замість очевидного провалу влади у вакцинації та підготовці до нової хвилі коронавірусу.
Переграти самих себе
Але з іншого боку ті, хто продав Банковій ідею з показовим вандалізмом, теж трохи переграли.
Так, тепер мало хто захоче підтримати протести, але таким чином була продемонстрована й вразливість президента – те, що в реальності може скластися ситуація, коли його нікому буде захистити від кількох десятків молодих людей. Не втручаючись у розгром Офісу президента, ти втрачаєш монополію на силу, а як результат – владу.
– Програли в цій історії всі. Президенту показали, що не можна грати в піддавки. Якщо ти влада, ти маєш показати силу, – каже Фесенко.
Хоча можуть бути і переможці. Очевидний бенефіціар у цій історії хіба що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який яскраво продемонстрував президенту, що може бути, якщо він не втручатиметься.
– Картинку підігнали так, щоб Зеленський зробив правильні висновки. Що без Авакова радикали за п’ять хвилин захоплять ОП і скинуть його з президентства. І що єдиний, хто може його захистити від радикалів, — це сам Аваков. І саме тому він має назавжди лишитися на своїй посаді, – пояснює логіку подій екс-нардеп Павло Різаненко.
Але якщо така гра і була, то в неї головне не загратися. Адже намагатися контролювати український протест – справа невдячна.
Десяток колишніх українських чиновників, що живуть зараз в Росії, не дадуть збрехати.
Джерело: Самозахист
