Від бароко до конструктивізму: вісім архітекторів, які сформували обличчя Києва

Образ будь-якого міста перш за все формує його архітектура, а Київ славиться своїми самобутніми спорудами.

Архітектуру Києва можна поділити на кілька епох: тут яскраво переплітається раннє середньовіччя, від якого до наших часів дійшли лише окремі пам’ятки та невелика кількість перебудованих споруд. За часів бароко сформувався власний архітектурний стиль – українське бароко.

Далі були класицизм, історизм, еклектика, модерн, конструктивізм та сучасні течії.

До Міжнародного дня архітектора, який відзначають щорічно у перший понеділок другого осіннього місяця і який цьогоріч припадає на 4 жовтня, Факти ICTV підготували добірку архітекторів та їхніх робіт, які завдяки своїм спорудам сформували сучасний образ Києва.

Франческо Бартоломео Растреллі

• Стиль: бароко
• Роки життя: 1700-1771

В Україні авторству італійського архітектора належать дві будівлі – Андріївська церква та Маріїнський палац. Їх митець звів на замовлення російської імператриці Єлизавети Петрівни.

Маріїнський палац – одна із архітектурних родзинок не лише Києва, а й України. Кольори, ліпнина та форми видають прекрасний зразок барокового стилю, притаманного Східній Європі XVIII століття.

Растреллі проектував палац для фаворита та чоловіка імператриці Олексія Розумовського.

Під час будівництва Андріївської церкви Растреллі вперше застосував в оформленні фасадів декоративні деталі з чавунного лиття, нехарактерні для культових споруд на території Східної Європи. Церква також знаменита своїм іконостасом з липи, що покритий сухозлітним золотом.

Андрій Меленський

• Стиль: ампір
• Роки життя: 1766-1833

Ім’я цього архітектора маловідоме у широких колах, хоча саме йому ми маємо найбільше завдячувати, адже Меленський зробив Київ таким, яким ми його знаємо.

До Києва росіянин приїхав у 1799 році як головний архітектор і зайнявся розробкою районів міста та плануванням їхнього сполучення. Меленський проклав Володимирський спуск, щоб сполучити Печерськ із Подолом, а Хрещатик зробив майбутньою головною вулицею української столиці.

Найвідоміша споруда архітектора – Колона Магдебурзького права, зведена у 1802 році.

Його авторству належить Контрактовий будинок на Подолі, Церква святого Миколая на Аскольдовій могилі, Церква Різдва Христового на Подолі, що була зруйнована комуністами у 1936 році і відновлена у 2000-х, Вознесенський Флорівський жіночий монастир УПЦ МП, Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, будинок Мазепи тощо.

Вікентій Беретті

Стиль: класицизм

Роки життя: 1781-1842

В історію України архітектор увійшов як батько двох освітніх закладів свого часу – він зайнявся проектуванням та будівництвом першого вищого освітнього жіночого закладу у Києві – Інституту шляхетних дівчат, що з’явився у 1843 році і нині відомий як Жовтневий палац.

А паралельно відбувалися роботи над зведенням однієї із візитівок сучасного Києва – червоного корпусу Університету святого Володимира (КНУ ім. Т.Шевченка).

Але й це не весь доробок Беретті – він фактично спроектував весь університетський квартал, вулицю Володимирську та Бібіковський бульвар (нині бульвар Тараса Шевченка).

Насолодитися своїми творіннями архітектор не встиг, адже помер на 62-му році життя, а його справу продовжив син Олександр.

Олександр Беретті

• Стиль: класицизм
• Роки життя: 1816-1895

Один із восьми дітей Вікентія Беретті – Олександр продовжив справу свого батька. Він закінчив роботу над зведенням червоного корпусу КНУ та додав до університетського ансамблю анатомічний театр (нині Музей медицини) та будівлю Жовтого корпусу – тодішня Перша київська гімназія.

Найвідомішою роботою архітектора є Володимирський собор, який він розробив у співавторстві з Іваном Штромом. Втім, митців спіткала невдача – тоді майже закінчений собор пішов тріщинами і архітектора відсторонили від будівельних робіт.

До кінця життя він більше не брався за роботу, але він звів раніше ще кілька знакових для української столиці споруд: будівлю на Хрещатику, 12, Будинок Дипломатичної академії на Михайлівській площі та Будівлю колишнього пансіону Лєвашової, що на Володимирській вулиці.

Володимир Ніколаєв

Стиль: візантійський, російський

Роки життя: 1847-1911

Близько ста будівель після себе у Києві залишив російський архітектор Володимир Ніколаєв.

Серед його робіт Колонна зала імені Миколи Лисенка (Національна філармонія України), Трапезна церква у Печерській лаврі та пам’ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі.

Архітектор збудував десятки прибуткових будинків та маєтків, найбільш відомим сьогодні є маєток Федора Терещенко – нині Київська картинна галерея, а також садибний будинок Миколи Фроммета, Замок барона, будинок Ікскюль-Гільденбанда, будинок Гольденберга, маєток Лібермана, садиба Гальперіна та Шоколадний будиночок.

Ніколаєв спорудив також одну із найкрасивіших будівель старого Києва – готель Національ на Хрещатику, 29/1, але цю будівлю було знищено під час серії спланованих вибухів радянською владою під час відходу у 1941 році.

Олександр Кобелєв

Стиль: ренесанс, неокласицизм

Роки життя: 1860-1942

До архітектурного ансамблю Києва Кобелєв додав два своїх проекти – головний корпус Київського політехнічного інституту та будівлю Національного банку України.

Над проектом нинішньої будівлі НБУ він працював у співавторстві із Олександром Вербицьким. Саме завдяки цим двом зодчим в Україні один із найкрасивіших національних банків у світі, що радше нагадує розкішний палац, аніж фінансову установу.

Також його авторству належить ще низка будівельних споруд, зокрема Будівля вищих жіночих курсів – нині тут розміщено Міністерство надзвичайних ситуацій, а також будівля Шостої київської гімназії.

Владислав Городецький

• Стиль: модерн, псевдоготика
• Роки життя: 1863-1930

Городецький, напевне, найвідоміший київський архітектор. А ще за свої роботи його прозвали київським Гауді.

Його найвідоміші роботи – Римо-католицький костел святого Миколая та Будинок з химерами, який є безперечним фаворитом серед киян та гостей столиці. Цікаво, що зведення Будинку з химерами розпочалося після того, як Городецький побився об заклад з Кобелєвим, що на Банковій, 10 нічого не можна побудувати.

Щоб втерти носа своєму колезі-візаві він витратив майже всі свої статки, але таки звів споруду на вкрай незручному майданчику.

Його авторству належать ще Прибутковий будинок з торговим домом Йосифа Кімаєра, будівля Національного художнього музею та Караїмська кенаса на Ярославовім Валу.

Павло Альошин

• Стиль: модерн, конструктивізм
• Роки життя: 1881-1961

Найвідомішою спорудою Альошина є будівля Педагогічного музею або Будинок вчителя, що розташований на вулиці Володимирській. У його стінах у 1917 році розміщувалася Центральна Рада та ухвалювалися доленосні для України Універсали. Радянська влада, коли відходила з Києва, заклала у будівлю вибухівку, але німці її знешкодили.

На вулиці Пилипа Орлика Альошин звів будинок, що більше нагадує зовні середньовічний замок – це Маєток Ковалевського, а на Терещенківській – будівлю жіночої Ольгинської гімназії, де зараз розміщується установа НАН України.

Окрім суспільних будинків він звів кілька житлових, зокрема 1-й житловий будинок лікаря на Великій Житомирській та 2-ий житловий будинок лікаря на вулиці Заньковецькій.

За проектом Альошина у співавторстві із Вербицьким було збудовано найбільшу київську будівлю у стилі конструктивізму – Центральний вокзал.