Новий Цивільний кодекс: чому викликав суспільний резонанс, які ризики та оцінка юриста

19 травня завершився термін подання правок до проєкту Цивільного кодексу України, який спричинив хвилю обурення серед суспільства. У відповідь на голосування за законопроєкт у різних областях України почалися протести. Зокрема, перший мітинг у Києві відбувся 5 травня.

Чому документ спричинив таку суспільну реакцію, які норми критикують найбільше і що може змінитися після подання правок до другого читання — в ексклюзивному матеріалі Фактів ICTV.

• Проєкт нового Цивільного кодексу України
• Законопроєкт №15150: реакція суспільства та що зміниться
• Реакція Стефанчука на критику суспільства
• Законопроект 15150: оцінка юриста

Проєкт нового Цивільного кодексу України

Законопроєкт №15150 — це фундаментальний проєкт нового Цивільного кодексу України. Він об’ємний та складається з дев’яти книг. Головною метою документу є оновлення чинного Цивільного кодексу, який було ухвалено ще у 2003 році. Новий законопроєкт об’єднує цивільне, сімейне та спадкове законодавство.

28 квітня Верховна Рада схвалила документ за основу. Це сталося за три тижні після його реєстрації, 9 квітня. За документ проголосували з урахуванням пропозицій Комітету із доопрацюванням положень відповідно до ч.1 ст.116 та із продовженням строку підготовки до другого читання.

Варто зазначити, що до законопроєкту увійшли майже всі норми, за винятком кількох скандальних, із законопроєкту №14394, що був зареєстрований 22 січня та знятий із розгляду 28 квітня.

Водночас юристи наголошують, що законопроєкт лише змінив номер, але текст залишився майже ідентичним — ті самі 800 сторінок тексту та 1 600 сторінок порівняльних таблиць.

Законопроєкт №15150: реакція суспільства та що зміниться

Українці на документ відреагували протестами — у різних областях України, зокрема у Київській, Полтавській, Одеській, Закарпатській тощо, на вулиці вийшли обурені люди. У Києві перший мітинг відбувся 5 травня.

Також 12 травня люди написали петицію до президента України Володимира Зеленського з вимогою накласти вето або відкликати його, якщо законопроєкт буде ухвалений. Документ у рекордні терміни, за 13 годин, зібрав необхідні 25 тис. підписів.

Найбільше людей обурила норма, яка за певних умов дозволяє одруження з 14 років. Цей пункт, до речі, скасований у цьому проєкті Цивільного кодексу. Також суспільство обурило порушення прав жінок та вразливих груп, зокрема надання права чоловіку відібрати своє прізвище після розлучення у разі доведення “негідної поведінки” колишньої дружини.

Також людей непокоїть невизначеність поняття “доброзвичайність”, яке у проєкті закону вживається понад 45 разів. Він пов’язаний із “загальновизнаними уявленнями про належну поведінку”.

Критики вважають, що відсутність чіткого юридичного визначення створює простір для суб’єктивного його трактування суддями та прокурорами. Це може порушувати принцип правової визначеності.

Також серед головних ризиків законопроєкту №15150:

• примусове примирення подружжя: суди без нової практики працюватимуть ще повільніше;
• зареєстровані партнерства: документ визначає сімейний союз виключно як союз чоловіка та жінки, ігноруючи зобов’язання України щодо правового визнання одностатевих пар (вимога Benchmark IBM 23.14);
• визнання шлюбу недійсним у разі зміни статі одного з партнерів (за зверненням “зацікавленої особи”);
• відшкодування моральної шкоди за розрив заручин стороною, яка його ініціювала.

Також у документі є норма про аліменти. Згідно з нею, батько може бути звільнений від сплати аліментів, якщо мати дитини заробляє більше за нього, зокрема, якщо його офіційний дохід мінімальний.

Ще одним ризиком є репродуктивні права, зокрема змінено формулювання щодо абортів. Якщо раніше прямо зазначалося, що аборт можливий за бажанням жінки до 12 тижнів, то в новому тексті це формулювання зникає і замінюється процедурними речами — інформованою згодою.

Є у проєкті нового Цивільного кодексу України і дискримінаційні норми, вважають критики. Кодекс фактично дозволяє обмежувати права людей за ознаками статі, віку, зовнішності, політичних поглядів чи стану здоров’я, якщо це необхідно “для захисту доброзвичайності”.

Ще один ризик для сімейного права — обмеження для військових. Серед них:

• позбавлення або обмеження дієздатності, що розширює підстави для визнання особи недієздатною (через будь-які психологічні порушення або розлади);
• обмеження на “цифровий образ”, зокрема вільний доступ до власних акаунтів у соцмережах, електронних підписів та персональних даних;
• втрата майна та житла: військовослужбовці, які перебувають на фронті, ризикують зіткнутися з втратою контролю над своїм житлом чи земельною ділянкою.

Також є корупційні та майнові ризики законопроєкту №15150, зокрема відчуження майна. У документі є положення, які створюють ризики незаконної приватизації (відчуження) публічного майна, зокрема лісів, об’єктів культурної спадщини та природно-заповідного фонду.

Водночас пропонується послабити механізми, за якими громадяни можуть оскаржити незаконні дії державних органів. А це вже створює ризик для оскарження рішень влади.

Реакція Стефанчука на критику суспільства

Ініціатором законопроєкту №15150 є голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Він на критику проєкту нового Цивільного кодексу України опублікував п’ять відео, у яких відповів на головні закиди у бік документу:

1. про те, що проєкт готувався поспіхом і без обговорень;
2. про “доброзвичайність”;
3. про права ЛГБТ-спільноти;
4. про “право на забуття”;
5. про примирення подружжя при розлученні.

• Про підготовку проєкту

На це Руслан Стефанчук заявив, що робоча група працювала над текстом сім років, а до процесу долучилися понад 300 провідних правників і фахівців.

За його словами, проєкт пройшов громадські слухання, до яких міг долучитися кожен охочий. За їхніми результатами вже враховано понад 100 фахових правок, зокрема після предметних дискусій із медіаспільнотою.

• Про “доброзвичайність”

Голова Верховної Ради зауважив, що цей термін, який використовується у проєкті нового Цивільного Кодексу України, іменується загальноєвропейський стандарт (boni mores). Як зауважив Стефанчук, “доброзвичайність” давно міститься в цивільному законодавстві країн ЄС, зокрема Німеччини, Франції, Нідерландів тощо.

— Ми просто замінюємо застарілий пострадянський штамп “моральні засади суспільства”, який історично походить ще від радянського формулювання про “моральні принципи будівничого комунізму”, — пояснює Стефанчук.

Водночас він зауважив, що на спорідненому з “доброзвичайністю” понятті “доброчесність” базується все сучасне антикорупційне законодавство нашої держави.

• Про права ЛГБТ-спільноти

Руслан Стефанчук пояснив, що під час розробки проєкту нового Цивільного кодексу України застосовувався чіткий принцип компромісу: якщо певне питання викликає гострі суспільні дискусії, його регулювання залишається таким, яким воно є в чинному законодавстві.

— Проєкт Кодексу не звужує жодних прав і зберігає статус-кво, що існує сьогодні, — наголосив голова Верховної Ради.

Водночас, наголошує Стефанчук, народні депутати можуть подавати окремі поправки до проєкту закону та профільні ініціативи щодо цих питань — і Верховна Рада визначатиметься по них окремо.

• Про “право на забуття”

Руслан Стефанчук зазначає, що “право на забуття” є базовим стандартом прав людини в ЄС (стаття 17 Регламенту GDPR) і воно не застосовується, якщо інформація необхідна для реалізації свободи слова та роботи журналістів, стосується публічних осіб у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, становить архівну, історичну чи наукову цінність.

Тобто жоден посадовець не зможе використати цей механізм, щоб “підчистити” свою біографію, наголошує Стефанчук. За його словами, ця норма запроваджується виключно для захисту звичайних громадян, що повністю відповідає багаторічній практиці Європейського суду з прав людини.

• Про примирення подружжя при розлученні

Механізм примирення (до шести місяців) існує і зараз у чинному Сімейному кодексі і суди застосовують його щодня, зауважує Стефанчук.

За його словами, у новому Кодексі з’являться критично важливі винятки:

• якщо є згода на розлучення і малолітні діти — строк примирення не перевищуватиме один місяць;
• якщо вчинялося домашнє насильство — жодного примирення не застосовується взагалі. Це захист постраждалих.

Законопроєкт 15150: оцінка юриста

Юристка практики військового та сімейного права юридичної компанії RELIANCE Мавілє Вілімовська в коментері для Фактів ICTV оцінила головні ризики проєкту нового Цивільного Кодексу.

На її думку, масштабне оновлення Цивільного кодексу — це надзвичайно важливий і прогресивний крок.

— Проєкт №15150 має на меті осучаснити наше приватне право, діджиталізувати його та наблизити
до стандартів Європейського Союзу. Це те, чого країна дійсно потребує. Водночас, через величезний обсяг документа — понад 800 сторінок — та стрімкі темпи його розгляду, у правничої та медійної спільноти виникає кілька конструктивних застережень, — зазначає експерт.

По-перше, це питання свободи слова. Нові правила щодо права на відповідь та спростування інформації прописані дещо розмито. Медіаюристи побоюються, що це може створити додатковий тиск на журналістів-розслідувачів, дозволяючи фігурантам матеріалів через суд нав’язувати медіа свою позицію.

По-друге, використання оцінювальних понять. Замість звичних термінів пропонується запровадити поняття “доброзвичайність”. Оскільки чіткого юридичного визначення воно не має, це може призвести до занадто суб’єктивного трактування судами звичайних договорів чи бізнес-суперечок.

— Ризик поняття “доброзвичайність” у запропонованій редакції полягає насамперед у його надмірній широті та правовій невизначеності.

Формально воно подається як сукупність моральних норм, етичних стандартів і загальновизнаних уявлень про належну поведінку. Але саме ця формула і відкриває простір для проблем, які виходять далеко за межі суто теоретичної дискусії, — зазначає юрист.

І тут виникає ключова небезпека: “доброзвичайність” ризикує перетворитися на своєрідний фільтр, через який оцінюватиметься не лише законність поведінки, а й її моральна прийнятність.

А це вже зміщує акцент із права як системи чітких і передбачуваних правил на сферу оцінювальних уявлень, де межі дозволеного визначаються не законом, а інтерпретацією.

— У такій конструкції суд отримує надто широкий простір для розсуду. І якщо цей розсуд не буде належно обмежений правовими критеріями, виникає ризик непередбачуваності рішень.

Людина втрачає можливість орієнтуватися виключно на закон і змушена фактично здогадуватися, чи не суперечить її поведінка чиємусь уявленню про “належне”, — додає Мавілє Вілімовська.

І уникнути цього ризику можна не просто замінивши сам термін, а радше максимально конкретизувавши його зміст та суттєво обмеживши сферу його застосування.

Так, важливим запобіжником могла б стати вимога до суду наводити особливо докладну мотивацію при посиланні на “доброзвичайність”.

— Судове рішення не може ґрунтуватися на загальних моральних судженнях чи абстрактних фразах про “цінності суспільства”, — додає експерт.

Якщо суд посилається на цю категорію, він має чітко пояснювати:

• яке саме право або інтерес потребує захисту;
•  у чому конкретно полягає суперечність доброзвичайності;
• яке саме право обмежується;
• чому таке втручання є необхідним і пропорційним;
• чому менш обмежувальні способи захисту є недостатніми;
• яким нормам чи принципам суперечить поведінка сторони.

— Інакше “доброзвичайність” ризикує перетворитися на так звану “гумову норму”, під яку можна буде підвести практично будь-яке рішення залежно від внутрішнього переконання суду, — додає юристка.

Крім того, важливою гарантією має залишатися практика Верховного Суду та орієнтація на стандарти Європейського суду з прав людини.

— Будь-яке втручання у права людини має оцінюватися через критерії необхідності, правової визначеності та пропорційності, — додає юристка.

По-третє, запропоновані зміни можуть певним чином вплинути на права дітей, аліменти, репродуктивні права та автономію жінок.

— Інтеграція сімейного права до оновленого Цивільного кодексу України (законопроєкт №15150) супроводжується впровадженням прогресивного концепту “батьківської відповідальності”, проте низка матеріальних норм викликає обґрунтовані застереження експертів, — каже юристка.

Зокрема, серйозні ризики для автономії особистості створює право суду на власний розсуд призначати тривалий строк для примирення сторін.

Також закріплення презумпцій щодо права на відмову від батьківства за відсутності окремого профільного закону про допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) створює небезпечні правові шпарини для зловживань у цій сфері.

Певні ризики виникають і для дітей, народжених у незареєстрованих шлюбах. Справа в тому, що переведення майнових відносин осіб у фактичних союзах виключно у договірну площину може суттєво ускладнити процедуру доведення права дитини на належне утримання та аліменти, якщо один із батьків ухилятиметься від укладення відповідних угод.

Водночас, попри задекларований курс на адаптацію до права ЄС, проєкт наразі ігнорує питання юридичного визначення та захисту прав одностатевих пар (інститут цивільних партнерств), що дисонує з вимогами Ради Європи.

Крім того, юрист оцінив ризики обмеження прав військовослужбовців у межах прописаних у законопроєкті 15150 норм про цифрові образи, персональні дані або акаунти.

— Так, впровадження в цивільне поле інститутів цифрового середовища (цифрових образів, акаунтів та персональних даних) є кроком до модернізації, проте в умовах воєнного стану ці норми створюють специфічні загрози для захисту військовослужбовців, — каже Мавілє Вілімовська.

Зокрема, правовий режим “цифрового образу” та військових псевдонімів чітко не захищений від несанкціонованого комерційного використання третіми особами, що створює ризики безкараної монетизації фото-, відео- та аудіоматеріалів із передової без згоди самих захисників.

— Відсутність чіткого і спрощеного механізму переходу постмортальних прав на цифрові профілі та електронні гаманці загиблих комбатантів прирікає їхні родини на тривалі бюрократичні перепони, залишаючи особисті дані вразливими для ворожих кібератак, — каже експертка.

На думку юристки, головна ж проблема полягає в тому, що загальні процесуальні строки захисту прав абсолютно не враховують специфіку служби на лінії фронту, де через об’єктивну відсутність зв’язку та часу військові де-факто позбавлені можливості оперативно реагувати на порушення та здійснювати судовий захист у режимі реального часу.

Таким чином, реформа приватного права Україні потрібна, але такий фундаментальний документ не варто ухвалювати поспіхом.

Зараз триває етап підготовки до другого читання, і це ідеальний час для відкритого діалогу законодавців із громадянським суспільством, щоб усунути всі суперечливі моменти та захистити права українців.