Gender Pay Gap в Україні та країнах ЄС: чому різниця ще більша ніж здається

У XXI столітті, коли рівність і справедливість декларуються як ключові цінності, жінки в усьому світі все ще заробляють менше за чоловіків.

Факти ICTV разом з robota.ua розповідають, що таке Gender Pay Gap, які фактори впливають на гендерний розрив у оплаті праці, яка різниця між Україною та країнами ЄС, а також які кроки потрібні для виправлення цієї ситуації.

• Що таке Gender Pay Gap і які є типи
• Що впливає на гендерний розрив у оплаті праці
• Яка різниця в оплаті праці в Україні та країнах ЄС
• Чому українські жінки рідше просять про підвищення
• Що потрібно для зменшення гендерного розриву в оплаті праці

Що таке Gender Pay Gap і які є типи

Гендерний розрив в оплаті праці (Gender Pay Gap) — це різниця в середній валовій погодинній заробітній платі між жінками та чоловіками. Він базується на заробітній платі, що виплачується безпосередньо працівникам, до вирахування податку на прибуток та внесків на соціальне страхування.

Існує кілька типів гендерного розриву в оплаті праці — нескоригований і скоригований. Нескоригований показує загальну різницю в середній зарплаті без урахування додаткових факторів, а скоригований — за однакову роботу або умови праці.

Українська компанія robota.ua проаналізувала, як змінилася середня очікувана зарплата у чоловіків і жінок в гривні (UAH) та доларах (USD).

Інфографіка: robota.ua

— Гендерний розрив в оплаті праці — це не тільки про несправедливість, це й про значні економічні втрати, — заявила Фактам ICTV старша наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Віта Думанська.

За її словами, аналітики McKinsey підрахували, що вирівнювання оплати праці чоловіків і жінок зможе забезпечити світовий ВВП на рівні $28 трлн. Водночас зараз через наявність нерівності ми втрачаємо близько $12 трлн, стверджує вона.

— Втрати від наявності нерівності відчуває не лише світова економіка, але й кожна родина. Це особливого гостро проявляється, коли жінка є єдиним чи основним годувальником в сімʼї. Нижчі доходи звужують можливості розвитку, зокрема для дітей, — пояснила Віта Думанська.

В українському контексті це питання ще й виживання, адже участь жінок у ринку праці критично важлива для економіки, коли частина чоловіків мобілізована. На думку експерта, ігнорування проблеми означає збереження структурної нерівності та хронічне недоотримання доходів для мільйонів жінок і їхніх сімей.

У Міністерстві економіки зазначили, що розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками дійсно існує. За даними Держстату, в Україні до повномасштабного вторгнення у 2021 році він становив 18,6%. Зараз цей показник не змінився.

— На практиці це означає, що жінкам доводиться працювати більше, щоб отримувати стільки ж, скільки чоловіки. У середньому за життя це 6,5 років додаткової праці, — йдеться у повідомленні.

Що впливає на гендерний розрив у оплаті праці

Існує багато причин гендерного розриву в оплаті праці. Деякі з них можуть бути пов’язані з рівнем освіти, наявним досвідом або роботою протягом неповного робочого дня, зазначають на сайті Європейського парламенту.

— У деяких секторах економіки, де середня заробітна плата нижча, жінок більше, ніж чоловіків. Іншою причиною може бути те, що чоловіки часто обіймають краще оплачувані посади, ніж жінки в певній сфері, — йдеться у повідомленні.

Там зазначили, що в середньому жінки виконують більше годин неоплачуваної роботи, такої як догляд за дітьми або побутові справи. Це залишає менше часу для оплачуваної роботи.

Хоча в ЄС більше жінок, ніж чоловіків, здобувають вищу освіту, вони менше представлені на ринку праці, додали в Європарламенті.

За інформацією robota.ua, найбільший гендерний розрив в оплаті праці спостерігається у таких галузях:

• фінансові послуги;
• автомобільна промисловість та автобізнес;
• банки;
• енергетика та енергоносії;
• FMGG (Fast-Moving Consumer Goods) або товарів широкого вжитку, які швидко продаються.

Як зазначили у robota.ua, найменший гендерний розрив у зарплаті у таких галузях:

• архітектурні та дизайнерські бюро;
• туризм, подорожі та пасажирські перевезення;
• освіта;
• краса, фітнес і спорт;
• HR – сфера діяльності, що займається управлінням персоналом в організації.

— Відмінність в оплаті праці зумовлена великою кількістю чинників. Перше — це стереотипи. Жінок чомусь вважають слабшими (не фізично), емоційнішими, такими, що можуть не впоратися чи піти в декрет, — зазначила Віта Думанська.

Друге — материнство і нерівний розподіл обовʼязків у сімʼї, що суттєво послаблює позиції жінки на ринку праці, пояснила вона. До прикладу, працівниці, які мають дітей до трьох років, зазнають втрати 25-39% доходу. Чим старші діти — цим втрата доходу зменшується.

Третє — наявність умовної скляної стелі. Жінки значно рідше отримують керівні посади. Водночас у Гарварді довели, що жінки мають кращі результати, ніж чоловіки, за 17 з 19 лідерських якостей, сказала Віта Думанська.

Яка різниця в оплаті праці в Україні та країнах ЄС

Глобальний індекс гендерного розриву в оплаті праці (Global Gender Gap Index) — це індикатор, який показує співвідношення середнього заробітку жінок до заробітку чоловіків. Він не показує абсолютну різницю у зарплаті в грошах, а лише відносну пропорцію, але важливий для міжнародного порівняння країн, зокрема у звітах Світового економічного форуму (WEF).

Показник у 1,00 або 100% показує повну рівність, коли жінки заробляють стільки ж, як і чоловіки. Водночас показник у 0,50 або 50% свідчить про дуже великий розрив, коли жінки заробляють лише половину від чоловіків.

Для прикладу, Україна має показник лише у 0,730 або 73%, посідаючи 26 місце в Європі та 62 місце у світі, свідчить Global Gender Gap Index від Всесвітнього економічного форуму 2025.

Рівень гендерного розриву в оплаті праці відрізняється у державах ЄС. За даними Євростату, в 2023 році валова погодинна заробітна плата жінок була в середньому на 12% нижчою, ніж у чоловіків, а також на 12,3% в єврозоні.

У країнах ЄС гендерний розрив в оплаті праці коливався на 20,0 відсоткових пунктів. У 2023 році він був найвищим у таких країнах: Латвія (19%), Австрія (18,3%), Чехія (18,0%), Угорщина (17,8%) та Німеччина (17,6%). Люксембург подолав гендерний розрив в оплаті праці (-0,9%).

Іншими країнами з незначним гендерним розривом в оплаті праці у 2023 році були: Бельгія (0,7%), Італія (2,2%), Румунія (3,8%), Мальта (5,1%) та Словенія (5,4%).

— До прикладу, в Латвії, Австрії, Чехії, Угорщині, Німеччині показники близькі до українських. У Бельгії, Румунії, Італії, Люксембурзі – відмінності в оплаті праці жінок і чоловік становлять менш як 5%, — сказала Віта Думанська.

За її словами, цього вдалося досягнути завдяки послідовному розвитку інфраструктури, повʼязаної з доглядом за дітьми та літніми людьми, а також через запровадження низки фінансових інструментів.

Водночас Україна має амбітну мету — зменшити розрив в оплаті праці жінок і чоловіків до 2030 року з нинішніх 18,6% до 13,6%, заявили у Міністерстві економіки, щоб наблизитися до середнього показника країн Європейського Союзу.

Офіційно до війни в Україні гендерний розрив у оплаті становив близько 18%, але реальна цифра може бути значно вищою, припустила старша наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАН України.

— Ця цифра без врахування неформальної та неповної зайнятості, вимушених перерв у карʼєрі через народження дітей. Жінки частіше працюють в низькооплачуваних сферах, часто без трудових контрактів та соціального захисту, — зазначила вона.

Крім цього, вони також частіше погоджуються на неповну зайнятість, бо мають доглядати за дітьми чи літніми членами родини. Це все зменшує дохід, пенсійні накопичення і посилює розрив з доходами чоловіків, сказала Віта Думанська.

Чому українські жінки рідше просять про підвищення

Для кар’єрного зростання близько 49% українських жінок бракує миру, а 40% — економічної стабільності. Про це свідчать результати опитування Пульс жіночого самопочуття, проведеного Gradus Research разом з Biasless у березні 2025 року.

— Якщо говорити про особистісні фактори, то 35% респонденток зізналися, що їм не вистачає впевненості в собі, 30% — сміливості та рішучості, а 20% — знань, — йдеться в опитуванні.

Зазначається, що 20% українських жінок уже працюють або мали досвід роботи у професіях, в яких традиційно домінували чоловіки. Серед них — технічні спеціальності, ІТ, склади, B2B-сектор, аварійне реагування, менеджерські або стратегічні позиції у технічних напрямах.

Близько 76% українських жінок зазначили, що не працюють та ніколи не працювали на таких спеціальностях. Але вони потенційно готові заповнити дефіцит кадрів.

Як йдеться в опитуванні, більшість жінок (84% респонденток) оцінюють свій потенціал як високий або помірний. Проте вони вважають, що поєднання роботи та сімейних обовʼязків є найбільшою перепоною.

Молодь частіше стикається з емоційними бар’єрами під час перекваліфікації, а старші люди — з нестачею підтримки. Близько 51% опитаних у віці від 18 до 24 років вказали на дискримінацію, 41% — страх осуду, ще 41% — упередження з боку суспільства.

Проте жінки, старші за 55 років, постають перед труднощами через поєднання роботи та родини (50%), відсутність підтримки роботодавця (33%) та навчальних програм (16%).

— Серед умов, які жінки бачать для себе сприятливими для перекваліфікації, є доступ до безкоштовних курсів, підтримка з боку роботодавців та гнучкий графік, — зазначили в опитуванні.

Інфографіка: robota.ua

Віта Думанська наголосила, що українські жінки можуть збирати посилки на фронт, ростити дітей і відкривати бізнес, але на роботі часто виникає синдром самозванки.

— Навіть досвідчені професіоналки часто сумніваються у своїй цінності. Тому й не просять більше грошей чи вищу посаду. Але будьмо відвертими — часто компанії не готові віддавати топролі жінкам, — сказала вона.

На її думку, варто звернути увагу ще й на культурний компонент, адже в Україні мало рольових моделей, які б промотували жіноче лідерство і надихали інших жінок у своїх сферах.

– Ми щороку аналізуємо очікування кандидатів і бачимо: гендерний розрив в оплаті праці в Україні – не лише про нерівність, а й про глибоко вкорінені соціальні патерни. Жінки часто занижують очікувану зарплату ще на старті пошуку роботи. Це не про відсутність амбіцій, а про вплив зовнішніх обставин – економічну нестабільність, подвійне навантаження, нестачу підтримки, стверджує HRD robota.ua Марина Головко.

Проте тенденція повільно змінюється, наголосила вона.

– Ми бачимо зростання активності жінок у сферах, де раніше переважали чоловіки – ІТ, логістика, технічні спеціальності. Роботодавці сьогодні можуть стати драйверами змін: проводити гендерні аудити, формувати справедливу політику оплати, впроваджувати менторські програми та підтримувати гнучкі умови праці. Це не про “пільги для жінок”, а про створення рівних стартових можливостей – і для кандидаток, і для економіки країни загалом, – сказала вона.

Що потрібно для зменшення гендерного розриву в оплаті праці

— Змінити ситуацію можна через навчання, менторство, кампанії підвищення обізнаності та формування “жіночих лідерських спільнот”, — переконана Віта Думанська.

Вона вважає, що зміни потрібні на всіх рівнях — від особистих практик до державної політики. Жінкам важливо вчитися фіксувати власні досягнення, відкрито говорити про здобутки та усвідомлювати свою професійну цінність. Можливо, слід практикувати навички переговорів про оплату праці, зазначила експертка.

Вона навела приклад, що компанії мають проводити гендерний аудит зарплат, впроваджувати політики рівності, гнучкі графіки й карʼєрне наставництво. За її словами, навіть на державній службі жінки отримують на 14% менше, ніж чоловіки-держслужбовці.

– Держава, зі свого боку, має інвестувати в систему догляду за дітьми, а також зобов’язати держоргани та державні підприємства звітувати про гендерну структуру оплати праці. І не просто звітувати, а працювати з її вирівнюванням. Хоча війна вносить свої корективи. Бачимо, що розширились можливості зайнятості для жінок у тих сферах, де для них був обмежений доступ. Проте непомірно зростає навантаження, пов’язане з вихованням дітей та роботою вдома, — сказала Віта Думанська.

У компанії robota.ua поділилися, які можуть бути шляхи для подолання гендерного розриву в оплаті праці.

15 вересня 2023 року уряд ухвалив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці, щоб досягти його скорочення з 18,6% до 13,6% до 2030 року.

У Міністерстві економіки розповіли, що розроблено новий сучасний Трудовий кодекс, який забезпечить гнучке працевлаштування для жінок. Зокрема, збільшилася кількість трудових договорів до восьми. Також легалізовується надомна, дистанційна і сезонна робота.

Крім цього, закріплено право жінок і чоловіків на рівну оплату праці за аналогічну або рівноцінну роботу, а також право кожного з батьків на відпустку для догляду за дитиною.

У законодавстві скасували низку норм, зокрема, заборону вагітним жінкам їздити у відрядження. У Мінекономіки вважають, що так жінкам буде легше поєднувати роботу та материнство, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку праці.

В Україні запроваджують грантові програми для розвитку жіночого підприємництва. Серед них: програма Створюй —  для власниць переробних підприємств. 57% переможців програми Власна справа, а також 55% отримувачів грантів для ветеранів, ветеранок та другого з подружжя — це жінки.

Зараз уряд запровадив програми сприяння працевлаштуванню, навчання та перенавчання, завдяки яким жінки можуть опанувати нову професію. Для цього потрібно отримати ваучер на навчання, які видає Державна служба зайнятості. У 2024 році близько 23 тис. громадян отримали такі ваучери, серед них жінок — 72%.

Досвід ЄС для зменшення гендерного розриву в оплаті праці

Країни ЄС ухвалили низку ефективних рішень, завдяки яким вдалося зменшити гендерний розрив в оплаті праці і які можуть бути адаптовані в Україні.

Зокрема, у Швеції великі компанії зобов’язали регулярно звітувати про зарплати за статтю.

В Ісландії запровадили сертифікацію — роботодавець ще має довести, що оплата праці є гендерно нейтральною.

Проте найцікавіший досвід — у Німеччині, де працівники можуть офіційно дізнатися зарплату колег протилежної статі, які мають ту ж посаду.

У Франції компанії мають індекс рівності (Index de l’égalité). Якщо підприємство отримало менше ніж 75 зі 100 балів за цим тестом, то воно має вжити коригувальних заходів. Інакше на компанію очікує штраф в розмірі 1% річного фонду зарплати.

У Бельгії двічі на рік компанії мають проводити аудит оплати праці за статтю, а результати подавати як звіти для наглядових органів і профспілок.

Крім цього, в Іспанії затверджена оплачувана відпустка для догляду за дитиною, яка є однаковою для обох батьків.

— Питання не в тому, що жінки просять менше за свою роботу, а в тому, що суспільство досі бачить менше цінності в їхній праці. І з цим треба працювати, — резюмувала старша наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Віта Думанська.