Екс-голова ГУР назвав свої три причини зриву спецоперації із затримання вагнерівців
Начальник Головного управління розвідки Міноборони 2016-2020 років Василь Бурба назвав три причини, які, на його думку, могли призвести до зриву спецоперації із затримання вагнерівців у липні 2020 року.
Детально про них він розповів в інтерв’ю програмі Свобода слова Савіка Шустера.
– Перша причина провалу – у нас є кріт, який працює на Росію. Друга – це наша погана підготовка. І третя причина – це гарна робота контррозвідки Білорусі.
Із свого аналізу, із свого досвіду, із керівного погляду можу сказати, що це провал завдяки людям, які перебувають у владних кабінетах, які, на мою думку, сленгом скажу, зливають, передають інформацію ворогу, – зазначив колишній очільник ГУР.
На переконання Василя Бурби, операцію “переносити було неможливо”. Тому ще один із варіантів зриву спецоперації, каже він, криється також у перенесенні дати.
– Усі ми знаємо, що 29 липня російських найманців затримали. Логічно, що білоруси нам їх ніколи б не віддали. Мені незрозуміло, чому так довго подавали документи на екстрадицію. Але навіть якби ми швидко їх подали, нам би їх (вагнерівців, – Ред.) ніхто не віддав. Так, відбувся провал. І потрібно було це розслідувати. Ми рік чекали, – зауважив він.
За словами екс-голови ГУР, провал операції із вагнерівцями – це “ланцюжок тих провалів, які відбуваються останнім часом”.
Далі Василь Бурба розповів, як одного разу почув, що слідчий ДБР хоче його допитати.
– Я з’явився. Допит тривав сім хвилин. Ми почали розмовляти, і я запитав слідчого, чому справа не засекречена. Я хочу надати відомості таємні, але справа не рухається. Тобто рік і три місяці ми не можемо дати відповідь, що відбулося. А відбувся провал, який треба розслідувати, – наголосив начальник Головного управління розвідки.
Коментувати своє звільнення 5 серпня 2020 року Василь Бурба відмовляється:
– Я військовослужбовець, а є Верховний головнокомандувач. Я не обговорюю укази президента України. Він так вважав за доцільне – мене звільнили, – сказав він.
Однак уточнив: бачився із главою держави 3 серпня, за кілька днів після зриву операції.
Тоді екс-голова ГУР запропонував подати рапорт задля перевірки осіб, яким було відомо про операцію.
Однак представити список осіб не встиг. Про те, що має бути указ про його звільнення, довідався за півгодини до появи документу від міністра оборони.
За словами Василя Бурби, крім нього, звільнили також усіх співробітників, які знали про операцію:
– Їх усіх звільнили з посад та з лав ЗСУ, забрали документи прикриття. А це небезпека, бо вони – під прямим прицілом російських спецслужб.
Два дні тому радник голови Офісу президента Михайло Подоляк у коментарі Інтерфакс-Україна наголосив, що коментарі відставників із розвідки та спецслужб, зокрема й колишнього начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Василя Бурби, журналісти проекту Bellingcat та інтернет-видання The Insider, які й оприлюднили розслідування про спецоперацію, подають із застереженнями.
Михайло Подоляк звернув увагу, що за кожним суттєвим пунктом у тексті розслідувачі Bellingcat зазначають, що ту чи ту обставину не вдалося незалежно верифікувати.
– Тобто наголошується, що це лише слова цілком конкретних людей. Не більше того. Які оцінки дають ці люди, на яких подіях фокусують увагу, – це відповідальність лише самих цих людей, – наголосив радник голови Офісу президента.
За його словами, немає у розслідуванні Bellingcat “жодних висновків про те, що хтось щось “злив”, як це суспільству розповідали протягом півтора року”.
17 листопада 2021 року журналісти-розслідувачі проекту Bellingcat та інтернет-видання The Insider оприлюднили розслідування про спецоперацію України із затримання понад 30 бойовиків російської Приватної військової компанії (ПВК) Вагнера, причетних до військових злочинів на Сході України.
Почалась спецоперація в 2018 році із збору розвідувальних даних.
Згодом була вигадана історія про набір найманців для охорони нафтових об’єктів російського державного нафтового гіганта Роснафта на Близькому Сході. Потім місце “роботи” перенесли до Венесуели.
Затримати бойовиків мали намір, екстрено посадивши літак на території України або під приводом, що комусь на борту стане зле, або що на борту лайнера виникла загроза вибуху. Згодом останній варіант взяли за основу як більш надійний.
Через пандемію коронавірусу вилетіти з Росії у 2020 році можна було лише через Білорусь. Тому найбільш зручним та правдоподібним визначили рейс до Стамбула. Над територією України літак мав перебувати 28 хвилин.
24 липня бойовики прибули до Білорусі, щоб наступного дня вилетіти до Стамбула.
Однак за день до цього, 23 липня 2020 року, в Офісі президента вирішили перенести операцію на тиждень. Формальною причиною було прагнення не зірвати режим припинення вогню, який набував чинності 27 липня.
За словами начальника ГУР Міноборони Василя Бурби, оскільки президент України Зеленський на той момент був зайнятий, повідомлення про перенесення операції озвучив голова Офісу президента Андрій Єрмак.
Зрештою квитки вагнерівців на літак перебронювали із 25 липня на 30 липня.
Однак на світанку 29 липня бойовиків затримав спецназ групи Альфа КДБ Білорусі.
3 серпня 2020 року Офіс генпрокурора України направив у Білорусь запит про арешт 28 із 33 найманців в очікуванні офіційного запиту щодо екстрадиції.
5 серпня 2020 року Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Лукашенком щодо екстрадиції бойовиків.
Цього ж дня Генпрокуратура РФ подала офіційний запит до прокуратури Білорусі щодо передачі Москві 32 затриманих росіян.
Офіційний запит про екстрадицію Україна подала лише через вісім днів – 11 серпня 2020 року.
А вже 14 серпня 2020 року Росія оголосила про отримання 32 виданих найманців.