У рейтингу Топ-100 блогерів України Факти ICTV не могли пропустити майстра сарказму – Андрія Шабанова. Шоумен теж побореться за лідерство в категорії Веселі блоги.
Далі Андрій Шабанов про вплив соцмереж.
Читайте: Барабошко: Я люблю жорсткіше – взломи сайтів, наприклад
Час і мережі
Це жахливо! Я намагаюся себе обмежувати, але відірватися від Facebook майже неможливо. Це емоційний ланцюжок, який не відпускає. Але якщо витрачається багато часу, то це проблема не соцмереж, а твоя. Я витрачаю на соцмережі кілька годин в день, за що часто злюся на себе.
Я його вважаю платформою для самореалізації та капіталізації імені. Раніше я був навіть противником соціальних мереж (до того, як став їх активним користувачем). Але сьогодні віртуальне і реальне життя майже нероздільні.
Соціальні мережі – це тренд, і ти не можеш бути поза ним, якщо вважаєш себе сучасним. Аккаунт у мене з’явився, напевно, років 6 тому, але 2 роки він був мертвим. Я сміявся над тими, хто щось постив, а через 2-3 роки сам спробував – і вже зіскочити неможливо.
Гарик
Я читаю Гарика Корогодського. Ми з ним друзі, не тільки в Facebook, але і в житті. Він більш системний блогер, ніж я. У нього є стиль, правила. Наприклад, я вкрай рідко кого-небудь перепощую, Гарик – аналогічно. Він розміщує тільки оригінальний контент. Я можу розмістити якесь відео, фото, а Корогодський дає суто текст (з усім властивим йому сарказмом і гумором), і його сторінка стилістично більш єдина. Це класно.
Що далі
Сторінка в соціальній мережі – це фактично газета. Кожен з нас сам вирішує, який у неї буде стиль і формат: інформування або розвага. Упевнений, що з часом, всі ці сторінки очікує та ж історія, що і засоби масової інформації – вони розповзуться по різноформатним нішам, розділяться на якісь інформаційні засоби масової інформації, розважальні, політичні тощо.
Динаміка
Я не стежу за кількістю підписників і лайків спеціально. Бачу їх, просто тому, що регулярно заходжу на сторінку. Але я постійно переглядаю тенденції публікацій. Чисто спортивний інтерес. Це як на рибалці: почало клювати і ти думаєш: “Скільки ж ще буде?”. Розумієш, чого хоче публіка. Це в якомусь сенсі тоталізатор. Ти робиш ставку на свій власний пост і потім чекаєш кілька днів, щоб зрозуміти, вгадав чи ні.
Гроші
Я отримував запити на пости за гроші. Іноді розміщую. Це логічно і навіть приємно, бо коли в тебе з’являється аудиторія, як у газети або телеканалу, до тебе приходять бажаючі щось донести до неї.
Я нічого не розміщую про політику. Сам про політику пишу регулярно, багато жартую, всі мої політичні пости саркастичні і іронічні.
Політика в мережі
Соцмережі мають вплив на певну частину населення, в тому числі і на політиків. Згідно з тим, що я бачив у стрічці, вся Україна не повинна була проголосувати на останньому Євробаченні за Лазарєва, а вийшло з точністю навпаки. Так само і Росія не повинна була ніби як голосувати за Джамалу, та й тут вийшло не так.
Соцмережі – це інший світ. Людям потрібно перестати довіряти своїм емоційним відчуттям від того, що вони бачать в соціальній мережі.
Читайте: Балашов: Наступний лідер України прийде з Facebook, але це точно не Лещенко чи Найєм
Влада і гумор?
Політик в Україні – це людина, яка сидить дупою на розпеченій сковорідці, і для того, щоб йому не було боляче, він повинен постійно викручуватися, сповзати, підставляти різні місця, щоб дати гарячим місцям охолонути. Навіть якщо в українського політика гарне почуття гумору, не думаю, що він може це проявити. Український політик – це людина, якій взагалі краще не сміятися і не жартувати, тому що його звинуватять в несерйозності і рейтинг поповзе вниз. Йому потрібно прораховувати кожне слово. У кожного є певна піар-стратегія, якої потрібно дотримуватися.
Спілкувалася Валерія Маліцька.