Тім Златкін: Я б заборонив волонтерський рух указом президента

У рейтингу Топ-100 блогерів України ось-ось фінішує голосування в категорії АТО-блогери. Один з 10 претендентів на перемогу – журналіст і волонтер Тім Златкін.

Журналіст Фактів ICTV обговорив з Тімом життя в зоні  і в зоні досяжності Facebook. Якщо вам подобається те, що пише наш сьогоднішній герой, переходьте на сайт Топ-100 блогерів України і голосуйте за нього. Чи підтримуєте когось ще – вам все одно вартує проголосувати.

Далі – пряма мова Тіма Златкіна.

АТО-блогери

Дуже приємно зустріти в рейтингу Топ-100 блогерів України відразу кількох людей, з якими перетинався, друзів і знайомих. Але, насправді, в ньому багатьох не вистачає. Сотні людей пишуть про АТО: журналісти, бійці, волонтери, командири… Я, наприклад, можу порекомендувати, як мінімум, третину списку своїх друзів в Facebook.

Соцмережі і АТО

Не всі акуратно повідомляють про АТО в соцмережах. Адже за допомогою навіть звичайних фотографій можна розкрити всі можливі позиції. Це також стосується і описів легкого характеру.

Ось чому, наприклад, не відбуваються повідомлення про загиблих відразу? Щоб ворог не розкрив наші позиції. Тому кажуть загальну кількість загиблих по всій лінії фронту.

Але бувають і винятки: про загибель Прими паризької опери (Василь Сліпак загинув 29 червня .- Ред.) відразу ж стало відомо. Ця подія має суспільний резонанс, тому слід про це сказати відразу.

Читайте: Агент Кремля чи ні? Савченко в Москві викликала резонанс у соцмережах

На лінії вогню

Про те, що я на лінії фронту, мама дізналася далеко після того, як я пішов в АТО. Деякі друзі і знайомі відреагували навіть з деяким осудом: “Навіщо тобі воно треба? Там що – не вистачає людей? Ти тут корисніший”. А хтось просто говорив, що збиратиме гроші мені на спорядження, броники і каску.

У мене був вибір: або залишатися в Києві, або виїхати в АТО. Але на фронті якось зрозуміліше. А тут, в Києві, не зовсім приємно, тісно, метушня постійна.

Багато зараз говорять, що втомилися від війни. Так нехай це скажуть людям, які дійсно втомилися від війни!

Хтось погрожує почати навіть третій майдан, не усвідомлюючи, що і перші два ще не закінчені. Адже з 13 пунктів вимог Майдану досі виконано всього 4:

• звільнення з колонії Юлії Тимошенко;
• відставка уряду Азарова;
• відміна законів 16 січня;
• дострокові вибори. 

Акредитація в зону АТО

У мене окрема думка щодо акредитації журналістів в зоні АТО. За нормами міжнародного права, акредитація – не обов’язок, а право. Вона дає лише додаткові бонуси: приходить регулярна розсилка, з журналістом спілкуються прес-офіцери, дають інтерв’ю тощо.

У 2014 році багато об’єднань журналістів обурювалися, що акредитація не потрібна, якщо є відповідне посвідчення. Але, тим не менш, тільки-но стало можливо, всі оформили собі акредитацію при штабі АТО.

В зоні АТО є кілька видів акредитації. Чи не кожен журналіст, який отримав акредитацію в СБУ, має право перебувати на передових позиціях або в розташуванні військових частин. У цьому випадку потрібно отримати окрему акредитацію в Міноборони.

Про такі розмежування мало хто знає, тому багато псевдо журналістів пролазить, по суті, на заборонені території. А потім ми бачимо фотографії з місця подій, відео в Facebook і не тільки …

 Читайте: Перша в Україні поїздка на Яндекс.Таксі: скільки сервіс доплачує водіям і вся правда про тарифи

Журналістика на війні

У мене змішані почуття з приводу журналістів в зоні АТО.

Наприклад, одного разу казахський журналіст, якось отримавши акредитацію, їздив по всій лінії АТО, збираючи матеріал. А в підсумку виявився не просто донощиком і інформатором ворогів, але й сам був бойовиком.

Я за жорстку військову цензуру на все, що відбувається в АТО. Журналіст віддавав би весь свій сюжет прес-офіцеру в спеціальну службу. Фахівці б затирали горизонт, певні види споруд і техніку, а щось би взагалі вирізали з кадру.

Взимку сталася цікава історія. Приїхав із зони АТО, вирішив подивитися новини. На 112 каналі йшов сюжет з “мурашника” – позиція з донецького аеропорту. У сюжеті тричі панорамою показали відеоряд з позицій бойових точок: місце, де стоїть АДС (гранатомет. – Ред.), ДШК (кулемет. – Ред.) і територію роботи снайпера. Це ще півбіди, в сюжеті давав свій коментар військовий, і для того, щоб приховати особу, наділи на нього балаклаву, а ось про нашивку з прізвищем на грудях закрити забули. Вишенькою на торті була рація, знята крупним планом, на якій чітко було видно верхні і нижні частоти. Нехай вони і змінюються кожні 12 годин, однак ці частоти показали ввечері, й до ранку вони ще працювали! Цей сюжет виходив тричі на годину з 9 години вечора. По той бік теж не ідіоти сидять. Противники моніторять кожен такий сюжет.

Але є і двоякі ситуації. Одного разу ми виїжджали з Пісок, де стояв підрозділ Дніпро 1. Хлопці стверджували, що через матеріал журналіста Дена Розенкова з ICTV наші позиції розкрили і обстріляли. Я тоді написав про це пост в Facebook, який підняв грандіозний скандал. А в підсумку, це виявився простий наклеп. Я повівся, не перевірив інформацію. Дениса через це ледь не звільнили. Але він відмінний хлопець, один із найкращих журналістів в зоні бойових дій, якого я знаю.

 Читайте: Ініціатива Гройсмана: мінімальна зарплата в 3 200 грн вже у 2017 році

Занепад волонтерства

Я вважаю, що менша активність волонтерів пов’язана, в першу чергу, з вигоранням людей. Тільки за останній тиждень через хворобу зійшли з рейок кілька знаменитих волонтерів: Дана Ярова, Тимур Кобзар, Наталія Воронкова. Люди фізично не витримують цих навантажень! Багато просто втомилися,  адже психологічно пропускали все через себе. А хтось пішов в окремі сфери, в бізнес, в політику.

Я б президентським указом заборонив би волонтерський рух, тому що багато людей стало сподіватися тільки на волонтерів. Потрібно добиватися спорядження від Міноборони: писати заявки, рапорти.

На складах потрібне обмундирування є. Але легше просто зателефонувати волонтерам, які швидко все привезуть. А  деякі підрозділи взагалі залишаються без волонтерської допомоги тільки через те, що через їхню вузьку спеціалізацію про них не знають.

Спілкувалася Валерія Маліцька.