Побори в школах і садках: як протидіяти тиску та не зашкодити дитині
Про побори в школах і дитсадках не з чуток знають всі, в кого є діти. Ті, хто відмовляються здавати кошти на потреби групи, класу чи школи, часто стають жертвами цькування.
Факти ICTV разом з експертами вирішили з’ясувати, як діяти у випадках, коли у вас вимагають гроші, як відстоювання прав позначається на психологічному стані дітей та чому в класі, де є булінг, травмується весь колектив, а не лише його жертва.
Хто відповідає за належні умови в закладах освіти
За належні умови в школах, обладнання та ремонти відповідає місцева влада.
Будь-які роботи має проводити власник. А це – територіальні громади в містах, областях.
– Ані адміністрація школи, ані вчителі не можуть вимагати від батьків якихось внесків чи прямої участі в ремонті – терміновому чи плановому, – пояснює в коментарі Фактам ICTV керівний партнер юридичної компанії Арес Роман Чумак.
Нормативна база
Відповідно до статті 53 Конституції України, повна загальна середня освіта є обов’язковою й безоплатною.
Ще в 2018 році всім керівникам загальноосвітніх закладів та місцевих управлінь і департаментів освіти Міносвіти надіслало лист-роз’яснення №1/11-8477 від 10.08 2018 року Про безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.
– У документі зазначено, що будь-які форми тиску на батьків щодо сплати коштів чи придбання будь-чого – незаконні, – наголошує керівний партнер юридичної компанії Арес.
Є ще один лист-роз’яснення від Міносвіти – №1/9-201 від 08.04 2020 року щодо нагальних питань впровадження Закону України Про повну загальну середню освіту.
– Там наголошується на безоплатності здобуття шкільної освіти й на тому, що жоден учасник освітнього процесу не має зазнавати дискримінації через відмову від участі в благодійній підтримці закладу, – додає юрист.
Які права мають батьки
Батьки мають право робити запити щодо будь-яких питань, пов’язаних з освітою своєї дитини, зокрема й про формування бюджетних запитів навчального закладу до свого засновника.
Крім того, у статті 30 закону України Про освіту йдеться про те, що всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію.
– Якщо свого сайту немає, ця інформація повинна бути на ресурсах балансоутримувача, тобто місцевого органу управління освіти. Інформація щодо фінансування також може розміщуватися в приміщенні школи на спеціальних інформаційних дошках, – пояснює експерт.
Юрист запевняє: адміністрація не має права відмовити батькам у наданні цієї інформації.
– Якщо директор відмовляється надати таку інформацію, батьки мають право звернутися до місцевого органу управління освіти з цим запитом, – зауважує Роман Чумак.
Куди звертатись у випадку тиску
Насамперед юрист радить сповістити директора школи.
– Краще зробити це письмово: підготувати заяву в двох екземплярах, викласти в ній суть порушення, максимально підсиливши її доказами того, що на вас тиснуть, і назвавши норми закону, які порушуються, – розповідає Роман Чумак.
Заяву мають зареєструвати, поставити на ній вхідний номер та один екземпляр повернути заявнику.
Крім того, потрібно попросити повідомити про розгляд заяви.
Якщо тиск посилюється
Якщо нічого не змінюється й тиск лише посилюється, варто писати скаргу до управління освіти про те, що дирекція не зробила нічого, аби виправити ситуацію.
– На цьому етапі можливе засідання комісії, яка розглядатиме скаргу (на засіданні може бути присутній і сам заявник). Немає результату й на цьому етапі – можна звертатись у медіа, до Державної служби якості освіти України, до освітнього омбудсмена (загалом, це можна зробити й раніше, разом із першими кроками). Можна писати заяву до поліції про вимагання коштів, – радить юрист.
Як діяти, якщо через протидію поборам дитину почали цькувати
– Якщо дитина потерпає від насмішок або цькування інших дітей, відповідальність учителя – вирішити цю ситуацію. Він має налагодити доброзичливу атмосферу в класі, проводити роз’яснювальні бесіди з дітьми, які дражнять однокласників. Якщо вчитель не виконує цих обов’язків належно, на нього можна написати скаргу щодо булінгу до адміністрації школи, – розповідає про порядок дій юрист.
Експерт радить випитати в дитини якомога більше подробиць, з’ясувати обставини стосовно завданої шкоди, впевнитися, що ви відокремлюєте факти від емоцій.
– Булінг відрізняється від тимчасового конфлікту систематичністю, повторюваністю неприйнятних дій, наявністю людини, на яку спрямовується тривала агресія, – роз’яснює Роман Чумак.
Управління освіти повинне розглянути таку заяву впродовж трьох днів, а за 10 днів комісія має надати висновок щодо ситуації.
Якщо факт булінгу підтверджується, відповідатиме або сам школяр, або його батьки (залежно від віку).
За такі дії передбачений штраф чи громадські роботи.
Що писати в заяві за фактом цькування
Заява повинна містити чіткий та докладний опис того, що в закладі освіти здійснюється примусове збирання коштів особами, які належно не уповноважені на ремонт.
Це може мати ризик для життя та здоров’я дітей, призвести до серйозних душевних потрясінь і психічних розладів унаслідок булінгу через стійку позицію батьків.
– Така заява складається в двох примірниках. Один залишається в шкільній канцелярії, а на другому, який ви лишаєте собі, ставлять відмітку з вхідним номером. На запит вам повинні надати письмову відповідь, – каже юрист.
Як батькам та дітям вистояти психологічно в боротьбі за права
Якщо батьки вирішили протистояти поборам у школі, їм треба усвідомити, чи мають вони сили, енергію та бажання протистояти колективу.
– Є таке поняття як психологія груп, натовпу. Колектив буде агресувати. Тому потрібно, щоб людина пам’ятала про це. Вона має сказати собі: Так, я на це йду, я готова це витримати, вистояти, підтримати свою дитину, щоб вона впоралася з тим, що діти будуть повторювати за батьками. Тоді можна вистояти, – пояснює в коментарі Фактам ICTV доктор психологічних наук Інна Лук’янець.
Однак є й гарні новини: будь-яка агресія не триватиме вічно. За півроку-рік усі звикнуть до позиції, яку ви маєте.
У випадку, якщо з поборами ви не згодні, але сил на боротьбу немає, краще шукати ту спільноту, в якій вам буде комфортно.
Як у боротьбі за права не завдати шкоди дитині
– Батькам потрібно брати до уваги, що їхні життєві експерименти є дуже складними для дітей. Дитина може не впоратися, бо та підтримка, яку даватимуть їй батьки, не підходитиме їй або буде недостатньою, – каже Інна Лук’янець.
За її словами, домагатися прав законним шляхом – правильно, але потрібно бути обережним, щоб у дитини не сталося нервового зриву й не почали розвиватися захворювання через психосоматику.
– Є причинно-наслідкові зв’язки. Завжди потрібно розуміти, якими будуть наслідки твоїх дій. Тоді стає легше, – розкриває рецепт психолог.
Чи не навчиться дитина пасувати перед труднощами, якщо батьки відмовляться від боротьби
– Батькам треба вчитися самим і вчити дитину визначати пріоритети. Потрібно розуміти, що для них важливіше – витратити сили й енергію на конфлікт чи зекономити кількасот гривень, – говорить Інна Лук’янець.
На переконання експерта, батькам слід підтримувати дітей у прагненні відстояти, на їхній погляд, занижену оцінку.
– Дитина має розуміти, на що треба витрачати сили, а що може бути не таким важливим, а потребуватиме чимало сил. Якщо в дитини буде така пріоритетність, вона не буде, похиливши голову, погоджуватись із тим, із чим не згодна, й не боротиметься з усім, із чим не згодна.
Бо в світі багато несправедливого. Тоді дитина розумітиме: Це для мене важливо, тому я це відстоюю, а це не дуже важливо, тому я можу пройти повз і не витрачати сили й енергію. Бо якщо боротися з усім, то невідомо, наскільки людини вистачить, – переконана психолог.
Як реагувати на булінг
Одній дитині впоратися із цькуванням буде складно. Тому рекомендовано до подолання цього негативного явища залучати дорослих.
– Без втручання дорослих шкільний булінг не вирішується. Я не думаю, що дитина сама спроможна впоратися. Є дуже мало таких, хто може дати гідну відсіч кривдникам, – каже Інна Лук’янець.
Стереотип, що травмується лише жертва булінгу
Є дуже поширений стереотип, що цькування має вплив лише на ту дитину, що стала його жертвою. Однак у коментарі Фактам ICTV дитячий психолог Марія Мельник розвінчала цей міф.
– Побутує думка, що коли, скажімо, вихователь цькує дитину через те, що вона йому не подобається, погано себе поводить чи її мати не здала гроші на штори, то це впливає лише на одну дитину. Ні! Тут маємо справу із груповою динамікою, – говорить Марія Мельник.
Групова динаміка влаштована так, що в дитячій групі абсолютно все, що робить вихователь з однією дитиною, впливає автоматично на всіх.
– Тож якщо вихователь цькує одну дитину, травмується вся група. І ті діти, які здали на штори. Бо вони спостерігають за тим, що якщо хтось на штори не здав, то вихователь його принижує. У трирічному віці діти, звичайно, про штори не розуміють, але усвідомлюють, що вихователь здатний і на таке, – каже Марія Мельник.
У такому випадку діти постійно живуть у страху, що якщо щось зроблять не так, принижуватимуть далі їх.
І тут є цікава особливість. Хоч сам факт приниження є недопустимим, чотири-п’ятирічні діти після того, як їх насварили після поганого вчинку, ще зможуть зрозуміти причину.
– Вони усвідомлять, що коли я вчиняю погано, то мене сварять, а коли ні, то не сварять. Тобто я можу цього не робити, і все буде добре. У такому випадку від дій щось залежить, і тоді їй не так страшно.
А коли все залежить від того, чи здала мама гроші на штори, то це жах, бо це від дитини не залежить. Дитина жодним чином не може вплинути на мамину принципову позицію. Тобто дитина перебуває в ситуації, де її можуть травмувати будь-якої миті, раптово та невідомо чому, незалежно від її дій, – пояснює Марія Мельник.
За словами експерта, дитина в такому випадку не може заспокоїтись та не відчуває себе в безпеці.
Однак дитячий мозок влаштований так: якщо дитина не відчуває себе в безпеці, вона не розвивається. Мозок розвивається лише тоді, коли вегетативна нервова система розцінює середовище як безпечне.
– Якщо середовище не є безпечним, тоді дитина займається виживанням. Під час виживання дитина не розвивається, тому що ресурсів на це не вистачає. Є ресурси лише на виживання, немає ресурсів на розвиток, – пояснює Марія Мельник.
Виживання в цьому випадку пріоритетніше, бо якщо психіці здається, що вона не виживе, то розвиток їй не потрібен.
