Перший важливий дорослий після батьків: роль вихователя в житті дошкільняти

Щороку наприкінці вересня своє професійне свято відзначають вихователі. Роль працівників дошкільних навчальних закладів у житті дитини є дуже важливою, адже часто це – перший дорослий поза родиною, з яким знайомиться й вчиться комунікувати малеча.

Факти ICTV спільно з дитячим психологом Марією Мельник з’ясували, наскільки важливим є дошкільне виховання, яке значення має роль вихователя в житті дошкільняти та яких травм може зазнати дитина в дитячому садочку.

Навіщо потрібна дошкільна освіта

Дошкільні навчальні заклади функціонують у багатьох економічно розвинених країнах.

Створюють їх для того, щоб працівники після того, як стали батьками, могли якомога швидше повернутись до роботи.

Однак потрібні садочки не лише батькам, яким немає на кого залишити дитину, а й самій малечі, бо це перше місце, куди вона потрапляє поза родиною.

Це такий собі проміжний період між сімейним вихованням та шкільною освітою, де дитина адаптується до соціуму.

Саме садочки спеціалісти називають місцем вторинної соціалізації.

– Первинною соціалізацією є сім’я. Якщо ми говоримо про здорову родину, то це таке собі стерильне місце, де дитину всі люблять і налаштовані робити все на її користь. Дошкільний навчальний заклад – це перша зустріч із реальним світом, – пояснює Марія Мельник.

У дитячому садочку дитина знайомиться з іншими дітками, там стаються перші конфлікти. Саме тут дитина починає розуміти, навіщо їй мовлення. Адже вдома батьки вміють вгадувати й передбачати прохання дитини, а вихователь може не завжди розуміти мову дошкільняти.

Саме тому малюк усвідомлює: що швидше він навчиться пояснювати свої бажання, то простіше йому буде.

– Тому садочки за умови належної організації стають серйозним поштовхом до розвитку дошкільняти. Там діти вчаться комунікувати з дорослим, який не є їхнім мамою чи татом. Із ним складаються якісь дуже особливі стосунки, адже вони мають бути досить дистанційованими, не такими, як із родиною, – говорить експерт.

Якими є проблеми дошкільних навчальних закладів

Існує таке правило: чим молодша дитина, тим інтенсивніше відбувається розвиток. Саме тому вихователі повинні розуміти, що відбувається, і вміти підтримати малечу, бо зашкодити їм дуже легко.

На переконання Марії Мельник, проблема державних і подекуди приватних дошкільних закладів полягає в погано вибудованій педагогічній освіті.

– У нашій країні, на жаль, вихователів не навчають особливостям вікових психологічних процесів, груповій динаміці, навичкам, які допоможуть ефективно впоратися з роботою, – вважає дитячий психолог.

Експерт припускає, що вихователям було б легше працювати, якби вони мали певний психотерапевтичний досвід.

– Чим менші діти, тим більше вони потребують ресурсу. Педагоги, медичні та соціальні працівники, які працюють із дітьми чи соціально незахищеними верствами населення, – найбільш схильні до емоційного вигорання. Коли людина емоційно вигоріла, вона сприймає залежну від неї особу як ворога, і починає від неї захищатись, – каже Марія Мельник.

Через це емоційно виснажені та втомлені вихователі можуть зриватись на маленьких дітях, тому що фізично не спроможні вже чути дитячий плач.

За словами Марії Мельник, у педагогічній освіті країни замалим є й компонент психологічної освіти.

– Педагогам дуже мало пояснюють психологічні особливості розвитку дитини, як влаштований її мозок, як вона сприймає інформацію, з якими проблемами стикається в різному віці, що з нею робити можна, а що – ні. Тому кількість академічних годин для цієї дисципліни потрібно збільшувати, а також перевіряти, чи можуть здобувачі освіти застосовувати набуті знання на практиці, – говорить експерт.

Ким для дитини є вихователь

Вихователь – це людина, яка допомагає адаптуватися до нового місця, впоратись із труднощами, може емоційно підтримати та стати посередником у дитячих конфліктах.

Саме дошкільний працівник привчає дітей до певних правил, за якими живе група. Це дуже допомагатиме потім у дорослому житті, де є закони та настає певна відповідальність.

Крім того, вихователь має більший вплив на формування дитини, ніж батьки, бо проводить із нею більше часу.

– Діти перебувають із вихователями з 08.00 до 19.00 п’ять днів на тиждень. Приходячи додому, вечеряють та лягають спати. Фактично із батьками вони проводять два дні на тиждень. То хто більше впливає на їхнє формування – батьки чи середовище?

Звичайно, що середовище, бо такого спілкування більше в їхньому житті. Зрозуміло, що батьки важливіші, але часу на спілкування з ними набагато менше, – зауважує експерт.

У вихідні, каже Марія Мельник, зазвичай батьки хочуть провести час із дітьми в парку, в розважальних центрах, тож часу та сил на закладення якихось моральних цінностей бракує.

– Часто буває так, що вихователь не поділяє моральні цінності сім’ї, і батьки цікавляться, чому в їхньої дитини з’явилися такі погляди. Тому бажано вибирати вихователя, бо його вплив на дитину дійсно значний, – наголошує експерт.

Якими якостями повинен володіти вихователь

Вихователь має бути емоційно стійкою, спокійною, неімпульсивною людиною, яка не втрачає рівноваги від дитячого плачу, а здатна спокійно пояснювати.

– Часто саме під час дошкільної освіти дитина опановує базові навички – їсти, вдягатися, ходити на горщик тощо. Усі діти різні – хтось вчиться швидше, хтось повільніше. Тому важливо, щоб вихователь міг 20 разів спокійно розповісти про послідовність дій, – говорить Марія Мельник.

Для цього потрібні стійка нервова система, розуміння особливостей дитячої психіки, фахові знання та емоційний ресурс на випадок, коли дитина плакатиме чи не слухатиметься.

Яких травм може завдати дитині вихователь

– Якщо на дітей кричати, вони лякаються та травмуються. Звичайно, вони стануть більш слухняними та керованими, а згодом – безініціативними, – пояснює дитячий психолог.

Часто, каже експерт, батьки скаржаться на те, що у їхніх дітей немає креативних рішень, вони невпевнені, залякані та не можуть себе захистити. І відразу ж додають, що вдома в них нормальна атмосфера.

– А все тому, що дитина протягом чотирьох років у державному садочку могла сісти чи встати лише тоді, коли вихователька дозволить, бо інакше її принижували, били чи кричали на неї, – наголошує Марія Мельник.

Варто пам’ятати таке правило: чим менша дитина, тим більший авторитет для неї має дорослий.

– Вихованці дитячого садочка дуже маленькі, вразливі та беззахисні. Вони не розуміють, що можна вдіяти в тій чи тій ситуації, що склалася. Діти й гадки не мають, що щось відбувається не так, як потрібно. Тому все, що робить дорослий, із яким вони проводять більшість часу, сприймається автоматично як норма. Такою є особливість дитячої психіки, – пояснює психолог.

Тому, якщо вихователь поводиться неадекватно, дитина сприймає це як норму, через це наслідки можуть бути якими завгодно.

Марія Мельник зізнається: у її практиці були випадки сексуального насильства над дітьми з боку вихователя.

– Був випадок, коли дуже маленьку дитину зачиняли в темному підсобному приміщенні на три-чотири години. Цього достатньо для психотичного стану із довгою реабілітацією. Не кажу навіть про заїкання та транзиторні тики після того, як дитину сіпають, б’ють чи кричать на неї, – перераховує експерт.

До розладів харчової поведінки призводить примушування до їжі. І таких випадків, каже Марія Мельник, безліч.

Шкільне насильство помітити набагато простіше, а тому є більше шансів запобігти, допомогти та швидко вплинути на ситуацію.

Перш за все, учні вже більш свідомі, ніж дошкільнята. Крім того, у них є смарт-годинники, мобільні телефони та інші гаджети. Тому там якщо не сам школяр, то його однокласники обов’язково зафіксують факт якогось неналежного ставлення до дитини.

Скільки може тривати адаптація до садочка

Над адаптацією до дошкільного навчального закладу мають працювати і батьки, і вихователі.

Психолог радить пильно стежити за станом дитини.

– Якщо увесь перший тиждень дитина в дитячому садку ридає, сидячи в кутку, не бере участь в іграх, не реагує на вихователя, то в такому випадку не варто це повторювати й наступного тижня, – пояснює Марія Мельник.

Шукати нові можливості потрібно й тоді, коли вихователь не співпрацює з батьками щодо адаптації дитини.

Загалом, стверджує психолог, перший рік у садочку чи в школі батькам потрібно бути в тісному контакті з працівниками навчального закладу, щоб мати змогу вплинути на ситуацію.

Якщо за два місяці дитина так і не змогла повністю адаптуватись до навчального закладу, потрібно її звідти забирати.

Але перед тим, як вести до нового колективу, обов’язково дати трішки часу для того, щоб побути вдома, прийти до тями, щоб не поміщати з однієї стресової ситуації в іншу.