Децентралізація: як це працює на Чернігівщині

Все її життя минуло у селищі Седнів. Пані Лідія – керівник будинку культури. Жаліється, грошей на бодай якусь самодіяльність бракує. Сподівається на децентралізацію.

Створити об’єднану громаду у Седневі не можуть вже 3 роки. Не виходить  порозумітися з сусідніми селами. А час іде, дороги стають ще гіршими, школа виглядає ремонту, садочок – утеплення. А коштів нема.

Є громади, поруч – Городня об’єдналося село, вони зараз мають свій подвійний бюджет. У тих громадах, де повірили, що гуртом краще, зміни – докорінні. На вїзді в село Іванівка. Центр об’єднанної громади яку створили рік тому. Навіть за невеличкий час вже є позитивні зміни. Відремонтували дорогу, оновили шкільну їдальню.

Дивіться:  Стояти із простягнутою рукою: чому райради проти децентралізації

Вчителька з 40-річним стажем Ольга Іванівна зізнається, раніше не вірила, що від децентралізації буде користь. Тепер радіє – купили нові меблі, ком’ютерну техніку та спортивне приладдя.

Цього року збираються встановити котли на пелетах замість старих газових, грошей вистачить і на новий дах, і навіть на зарплату для шкільної медсестри, якої тут не було ніколи. Звісно проблем у селах ще досить багато, з бездоріжжям самотужки не справляються, роботи нема, водночас бракує фахових спеціалістів – лікарів, юристів і бухгалтерів.

Поки триває період так званої “добровільної” децентралізації. Села і містечка можуть об’єднуватися як їм вигідно. В уряді вважають, що так вони краще зможуть розпорядитися  власною інфраструктурою.

Та вже з наступного року решту населених пунктів, які не встигли домовитися між собою, об’єднають примусово.

До слова, Факти писали, чому районі адміністрації проти децентралізації та що дала реформа.