Не доїздить швидка і пожежна. Як живуть високогірні села Мариничі та Петраші

До них не може доїхати пожежна, швидка допомога та навіть позашляховики. Вони тижнями можуть жити без світла. Високогірні села в Україні є проблемними, але не депресивними. Через неймовірні краєвиди тут можна розвивати туризм, на чистих, по-справжньому альпійських полонинах можна випасати корів та овець, та мати якісне молоко і сир. Або смачнючий карпатський мед.

10 км пішки на висоту 1200 м над рівнем моря.  Такий шлях долають понад сотня жителів села Петраші.

Та ходити самим – то ще півбіди місцевих.

Господарство згоріло за півгодини. Пожежна на хутір відмовилася їхати, бо для переповненої водою машини – це небезпечно. Швидка також сюди не доїжджає. Віктор з обпеченим лицем та руками в лікарню спускався пішки.

Причина пожежі – коротке замикання. Електричні стовпи струхлявіли, трансформатор старий. Газу в селі немає. Електроплити через перепади напруги не працюють, побутова техніка виходить з ладу. Без світла люди живуть тижнями.

Дивіться: Село вдів. Сваловичі на Волині можуть зникнути з карти України

Непереливки і жителям сусідніх Мариничів. Щоб купити хліба, піти на навчання чи на огляд до лікаря горянам треба подолати пішки 10 км бездоріжжям.

Люди не чекають і впорядковують дорогу самотужки. У підмогу просять хоча б техніку.

Два роки тому село увійшло до складу об’єднаної Усть-Путильської громади. Троє із шести сіл важкодоступні. За гроші з інфраструктурної субвенції відремонтували адміністративну будівлю, клуби та бібліотеки. Чи ходять туди горяни та чому не ремонтують дорогу, пояснити не можуть. Щоправда, світло обіцяють до кінця року.

Факти ICTV раніше писали про те, як живуть села-примари в Україні.