Присвятив життя боротьбі за незалежність: історія художника УПА Ніла Хасевича

Роботи українського художника Ніла Хасевича показали на асамблеї ООН, і завдяки цьому світова спільнота дізналася про повстанський рух в Україні.

Талановитий художник візуалізував Українську повстанську армію – спроектував нагороди, однострої, зробив сотні гравюр.

І попри те, що в нього була можливість зробити кар’єру у Європі або Сполучених Штатах, він обрав боротьбу у криївках за незалежність України.

Слова, які головний художник УПА Ніл Хасевич, сказав незадовго до трагічної смерті, були життєвим кредом видатного борця за свободу й волю України.

– Я не можу битися зброєю. Але я б’юся різцем і долотом. Я каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, аби світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються, – сказав Хасевич.

Радянська пропаганда сховала Ніла Хасевича, тому він і нині залишається маловідомим художником.

Він родом з Рівненщини, у 13 років втратив ногу і сам змайстрував  протез. Навчався живопису у Варшавській академії мистецтв. Його роботи виставляли у Варшаві, Парижі, Празі, США, має  премію Ватикану.

– Людина з такими талантами вирішила присвятити їх боротьбі за незалежність України. Коли почалась Друга світова війна він одним з перших долучився до УПА попри те, що був інвалідом і у нього не було ноги, – розповів Володимир Вятрович.

Упівці зробили йому чудовий велосипед, на якому він міг діставатись з одного місця в інше, крутячи лише одну педаль.

У рівненському краєзнавчому музеї збереглися дереворити, листівки, графічні карикатури за зразками Хасевича та буфони – облігації, якими розраховувалися повстанці.

Нілу Хасевичу не раз пропонували виїхати за кордон, але він не погодився. Після війни до офісів ООН підкидали листівки з малюнками художника про український опір, які і стали вироком для митця.

– Для радянського режиму це вже була справа честі знайти самого автора цих робіт і належно його покарати, – каже Олександр Білоус, завідувач відділу Національного музею історії України.

У березні 1952 року досвідчений чекіст Борис Стекляр провів операцію. Натрапив на слід через вишневі дощечки для дереворитів і 5 кг паперу. Саме через замовлення таких дерев’яних дощечок і було знайдено слід Ніла Хасевича.

До криївки Стекляр кинув гранату. Хасевич, найімовірніше, застрелився, загинули і двоє його побратимів. Тіла кілька днів лежали в селі Сухівці для залякування, могила їхня невідома.

– Він знехтував усіма можливостями не включитись у боротьбу і поринув у неї повністю. Сьогодні з нагоди 30-річчя незалежності нам треба згадувати цих людей завдяки яким ця незалежність через десятиліття стала можливою, – підсумував Володимир Вятрович.

КДБ забрав художні архіви Хасевича, а у 2008 році 115 робіт-дереворитів передали музею Другої світової війни.

Дивіться також

Увійшов до 100 геніїв сучасності: художнику Івану Марчуку 85 років