Уроки в метро та бомбосховищах: як почався новий навчальний рік в Україні

Українські школярі цього року вчитимуться у трьох форматах: очному, дистанційному чи змішаному. Більшість шкіл винесла це питання на розсуд батьків. Вони здебільшого хочуть, щоб діти навчалися за партами, але це залежить від наявності укриттів та їхньої місткості. Чверть шкіл не мають бомбосховищ. Водночас за парти зможуть сісти тільки 65% дітей. Регіони, які постійно страждають від російських обстрілів, до офлайн-навчання не повернуться.

Чотирирічний Сашко прийшов до школи за компанію зі старшим братом Марком. Той – першокласник. Мама хлопчиків, Вікторія, захотіла, щоб її першачок ходив до школи.

– Уроки, парта, взаємодія з вчителем – так, на мою думку, дитина краще соціалізується. Вона звикає. Займатися вдома з мамою – це все одно не те, – каже жінка.

У столиці очно навчатимуться 240 тисяч дітей. Це у два з половиною рази більше, ніж торік. В одній із київських шкіл майже усі батьки проголосували за офлайн-навчання. Ті, хто перебуває за кордоном, обрали індивідуальну форму, або екстернат, коли дитина вчиться самостійно, або сімейну, коли процес організовують батьки.

– Діти будуть отримувати консультації з кожного предмету по 15 хв.  Двічі на рік вони зобов’язані надавати роботи, які вони виконали і відповідно ми оцінюємо ці роботи, – розповідає вчителька початкових класів Ніна Васильківська.

Відпускати сина боязно, каже Вікторія, але під час тривоги в школі надійніше, ніж удома, а коридорі. Бо тут є два укриття. В одному ще з минулого року стоять парти та запас води. А інше, просторіше – ще ремонтують.

– Нам пояснили, що якщо буде довга тривога, діти продовжать заняття вже в укритті, – каже Вікторія.

Освітній процес в Україні відбуватиметься у трьох форматах: очному, дистанційному або змішаному. Останній обрали в НВК номер 4 в Дніпрі. Це означає, що діти вчитимуться і вдома, і за партами, та ходитимуть у дві зміни, пояснює директор.

–  Після ранкової зміни у діток буде велика перерва, щоб вони йшли додому і 5 урок у них дистанційний. Що стосується старшої школи, вони починають навчатися з 12:00, то в них буде два перших уроки дистанційно, – розповідає директор НВК №4 м. Дніпра Роман Швець.

Такого компромісу дійшли, бо укриття не вміщає усіх учнів. За кожним класом закріплене відповідне місце. Укриття має три входи і три виходи, працює система вентиляції.

Живе навчання допоможе підтягнути знання, які просіли на онлайні, сподівається директор.

Ольга – мама першокласника. Вирішила, що її син навчатиметься очно. Обійшла три заклади у Дніпрі. У перших двох пропонували тільки онлайн-уроки.

– Я вважаю, що з дитиною, якій 6 років, неможливо займатися вдома. Вона не буде сидіти, тому що хотітиме грати в ігри і нічого не буде знати, – зауважує Олена.

Через постійні обстріли дистанційно навчатимуться діти прифронтових Херсона та Запоріжжя, куди ракети долітають за 40 секунд. На Миколаївщині теж здебільшого онлайн, як і у Харкові. Але тут уроки проводитимуть ще й у метро. Кілька днів на тиждень у підземці вчитимуться 60 класів, проте станції ще ремонтують.

Усі школи Львова починають навчання офлайн, але 60% закладів працюватимуть за тією ж таки змішаною формою, бо бракує місць в укриттях. 10 шкіл міста взагалі не мають бомбосховищ.

– Школи, які не мають своїх власних укриттів, укладають угоди з тими установами, в яких є укриття, – пояснює керівник управління освіти Львівської міської ради Андрій Закалюк.

Львівський ліцей Оріяна прийме всіх своїх учнів. Два тутешніх бомбосховища вмістять понад тисячу дітей.

– Зробили частково силами школи ремонт, частково – зусиллями батьків. Батьки застелили тут підлогу, допомогти з електрикою, – розповідає директорка ліцею Оріяна Ірина Коропецька.

Ліцей у Кагарлику на Київщині має статус опорного закладу. До нього шкільними автобусами привозитимуть дітей із 28 сіл, але транспорту потрібно більше.

– Є такі автобуси, які по три рази здійснюють підвезення кожного ранку, виїжджають із шостої ранку. Хотілося б трошки зробити розвантаження, – каже начальниця відділу освіти Кагарлицької територіальної громади Надія Омельченко

На учнів, які перебувають за кордоном, а їх майже мільйон, Міносвіти цьогоріч зменшило навантаження. В рідній школі достатньо буде вивчити український блок програми – тобто 6-8 годин на тиждень. Решту предметів можуть освоїти в іноземній школі, їх зарахують автоматично.

Шестикласниця Юля зі Львова другий рік навчатиметься у Перемишлі, в польсько-українській школі.

– Я віддала дочку в українську школу, через те, що я вважаю, що ми – українці, маємо підтримувати своє, українське, – говорить мама школярки Оксана.

Дівчина вже вільно пише та розмовляє польською,. ще й дистанційно навчається в українській школі. Зізнається: в Перемишлі – легше. Домашнього завдання – менше. Часто відвідують музеї, ходять на екскурсії.

– Кожне свято, яке відбувається в Україні, в польській школі проводять теж. Найбільше мені запам’яталося, як був вечір із кутею: вареники, борщ і кутя, – розповідає учениця 6 класу Юлія.

За найвищий бал у класі Юлія отримала разову стипендію – сто злотих. Це заохочує вчитися, але родина планує повернутися додому.

– Хочемо, щоб швидше закінчилася війна. Щоб всі діти мали можливість ходити до школи, бути  в безпеці й навчатися, – каже мама Юлії Оксана.