Навесні чимало економістів прогнозували крах економіки України. На тлі зростання долара декому вірилося, що восени за умовну одиницю даватимуть і по 50 грн, а ще раніше настане дефолт.
Найгіршого у 2015 році не сталося. Уряд зміг реструктуризувати державний борг, уникнувши банкрутства країни. Однак кардинально для економіки нічого не змінилося. Ми пройшли “дно” та водночас залишаємося найбіднішою країною Європи. Якщо усе залишиться як є – Україна не зможе прогодувати 40-мільйонне населення.
Чому ми бідні і які драйвери повинні витягати економіку України з системної кризи – далі 10 тез доктора економічних наук, ректора Київського інституту банківської справи Василя Фурмана.
1.
На Київському міжнародному економічному форумі поряд із багатьма іншими питаннями аналізувалися 4 сценарії розвитку ситуації в економіці.
1 – оптимістичний.
2 – консервування кризи.
3 – суверенний дефолт.
4 – колапс.
Імовірність першого – 10%. Він можливий за найкращого збігу обставин, і якщо вже з кінця 2015 року розпочинаються радикальні та компетентні перетворення.
50-60% відводяться на другий сценарій. Його характеристики – незначні внутрішні перетворення, накопичення зовнішніх запозичень до рівня 150% ВВП протягом 2-3 років, а військовий конфлікт буде заморожено за моделлю Сектора Газу.
За умови реалізаціі сценарію консервування кризи, думаю, ми ніколи не зможемо зробити ривок із розряду “других” країн в “перші”. Ми залишимося сировинним придатком Європи. Країною, яка переважно експортує сировину та низькотехнологічну продукцію з малою доданою вартістю, талановитих людей та зароблені в Україні прибутки, а імпортує готову продукцію з високою доданою вартістю та міжнародну фінансову допомогу.
Потрібні величезні зміни, щоб наступив оптимістичний сценарій розвитку Украіни.
2.
Те, що робить економічний блок Уряду, недостньо для стрибка із розряду “других” країн в “перші”. Ми багато уваги зосереджуємо на горизонтальних реформах. Мало думаємо про вертикальні реформи, про драйвери економічного розвитку держави, про насилення економіки інвестиціями. Немає системного бачення реформування держаних органів. Реформи запроваджується дуже повільно. Наприклад, ключова реформа для економіки – судова. Беззаконня – жах для інвесторів та населення. При створенні поліції – всіх замінили. Так і суддів треба заново набирати. І чим раніше ми це зробимо, тим краще. А не дискутувати чи зможемо чи не зможемо ми цю реформу провести…
Друга ключова реформа стосується податків. У тіні майже 50% економіки. Така кількість податків непідйомна для бізнесу. Адміністрування податків важке і складне. Ми потрапили у податкову пастку.
Водночас радикальні погляди на кшталт 5.10 я не підтримую. У яких країнах це працює? Ні в яких. Свого часу, Каху Бендукідзе запитали: А ви думали відмовитися від ПДВ? Він відповів: Так, але ми не змогли знайти замінник цьому податку.
І я за те, щоби повністю приватизувати державні підприємства. Навіть за умови кризи. Стратегічні також. Більшість підприємств де-факто керуються не державою, а прихватизовані. Ефективність роботи низька. Нові інвестори забезпечать і прибуткову діяльність і надходження до бюджету коштів…
3.
Треба максимально забезпечити економіку грішми. Чому не створити державний банк розвитку; експортно-кредитне агенство; агенство по залученню інвестицій? В інших країнах вони працюють! Ліберальний принцип невтручання в економіку, який був до цього, однозначно хибний.
Ми маємо посольства, торгівельні представництва – вони повинні також лобіювати інтереси українських підприємств. Держава має бути “водієм”, а не “пасажиром”…
Нам давно потрібно створити експортно-кредитне агентство, яке функціонує майже в усіх європейських країнах та підтримує експортно орієнтовані підприємства.
Що таке банк розвитку? Це державний банк першого рівня, який фінансує великі пріоритетні галузі. Або інфраструктурні проекти, або будівництво нових великих підприємств. Повірте, такі проекти виступлять каталізатором розвитку держави. Внутрішній інвестор буде торувати шлях іноземному. По іншому не буде.
4.
Дефолту не сталося, бо ми однозначно зменшили навантаження на бюджет у 2015 році. У першу чергу завдяки реформам в енергетичній сфері (підвищення тарифів) та реструктуризації державного боргу. У 2014 році зарубіжних доларів ми отримали 9 млрд, а віддали – 14. У цьому році планувалося щось подібне. І після реструктуризації, кредити МВФ та інших інвесторів, які зайдуть в Україну, не будуть віддаватися на виплату боргів попередників. Важливо, аби вони були витрачені не на проїдання, а на інвестування.
Бюджет 2015 року не є бюджетом розвитку (як і попередні бюджети). Дай Боже, аби ми з нього вийшли з мінімальним падінням ВВП, хоча воно все рівно вимірюватиметься двозначними цифрами. Від бази 2013 року думаю ми впадемо за два роки на 25%.
Також потрібно розуміти, що навантаження на бюджет, зважаючи на девальвацію гривні, стало меншим. Сьогодні ми маємо навіть позитивне торгівельне сальдо. Девальвація сильно вдарила по імпортерам.
Чи є передумови дефолту зараз? Імовірність існує. Третій сценарій науковців так і називається – суверенний дефолт. Наразі ситуація контрольована.
5.
У торговельних війнах програє слабкіший. На початку року звучала інформація, що замороження будь-яких торговельних стосунків з Москвою завдасть збитків Україні на суму близько $5 млрд за рік (Росія втратить близько $6 млрд). Але вже зараз маємо інші цифри. У 2013 році товарообіг був на рівні 38 млрд, у 2014 – 22 млрд. Мінус 16 лише за рік (звісно, тут враховано і зниження обсягів поставок газу з Росії, на чому ми багато зекономили).
Коли зупинился заводи, а на заводах працюють тисячі робітників – це величезна проблема для власників підприємств, для працівників та місцевої влади. І в таких випадках ми бачимо, наскільки недалекоглядною була стратегія акціонерів таких підприємств, тому що вони не модернізували їх (як правило, виводили кошти за кордон або ж купували інші активи чи проїдали кошти), недиверсифіковували ринки збуту.
6.
Чому інші країни за допомогою емісії грошей можуть фінансувати ті чи інші галузі, наповнюючи економіку грішми? Навіть деякі провідні краіни світу здійснюють експорт емісії… Коли гроші йдуть на виробництво, будівництво, створення нових робочих місць, емісія істотно не впливає на інфляцію. Інфляція при такому інвестуванні завжди буде, але тут вона сприяє розвитку економіки і її можна контролювати.
Держава повинна визначити, у які кластери вона інвестує.
Правильна стратегія – експортувати не сировину, а робити глибоку переробку. Це нові робочі місця та прибутки. Наприклад, глибока переробка 1 тонни зерна вартістю 250 дол. США забезпечує виробництво продукції на суму ~600 дол. США, і створює ~300 дол. США доданої вартості.
В аграрній країні на квадратний кілометр кілометр живе близько 40 осіб; якщо країна індустріальна – уже 400. Тобто, якщо ми залишимося сировинною державою, нам не потрібне 40-мільйонне населення. Якою би не була індустріальна економіка, вона повинна бути. Індустрія забезпечує зайнятість, вищий розмір зарплат, ніж в аграрному секторі. Ці речі потрібно розуміти.
Має бути 7 головних кластерів розвитку економіки держави. Мова у першу чергу про аграрний кластер, ВПК, інформаційно-комунікаційні технології, створення нових речовин і матеріалів (нанотехнології), енергетика, технологічне машинобудування, наука та туризм.
7.
Ми неправильно зробили, відкривши ринки. Треба було максимально підготуватися до вільної конкуренції, бо слабкий ніколи не працюватиме на рівних з сильним. ЄС ми вигідні як сировинний придаток.
Всі класні ідеї, які працюють у світі, у нас у звязку з корупцією та слабкістю державних органів, не працюють. Наприклад, спеціальні економічні зони (території на які поширено режим державних та/або муніципальних преференцій, можуть включати індустріальні та технологічні парки). Всі думають, що через них крадуть кошти. І справді крадуть в Украіні! Бо не побудовані прозорі правила гри, монополізували ринок. Але, наприклад, у Туреччині працюють більше 345 зон, в Польщі – близько 80…
8.
На сьогодні, головним торгівельним партнером України є не росіяни, а ЄС. Як за експортом, так і за імпортом. У 2014 році 35% торгівлі було з ЄС. Але при такому падінні торгівлі з Росією, це складно назвати успіхом. Зростання товарообігу з ЄС на рівні 5%.
Я за те, щоби повністю не рвати стосунки з Росією. Де можливо – їх треба зберігати. Думаю, у майбутньому після відновлення територіальної цілісності нашої держави, ринки Росіі, які ми будемо відкривати по новому, будуть слугувати каталізатором економічного росту нашої держави. Але туди ми будемо вже експортувати високотехнологічну продукцію або ж продукцію з високою доданою вартістю…
9.
У 1 кварталі цього року падіння ВВП нашої держави склало близько 17%, то частка Донбасу в цьому падінні складає більше 50%. Донбас і війна на Донбасі є головними причинами падіння економіки нашої держави. Донецьку і Луганську області потрібно однозначно відновлювати уже зараз на територіях, які підконтрольні нам, і згодом на інших після відновлення територіальної цілісності держави. Ні в якому разі не можна відмовлятися від економіки Донбасу. Якщо у людини, наприклад, болить нога, то краще її лікувати чи ампутувати? За будь-яких умов її потрібно лікувати. Так само і з Донбасом.
Після відновлення Україною суверенітету на сході справді треба робити щось на кшталт аналога вільної економічної зони.
10.
Аби написати довгострокову стратегію розвитку України потрібно менше півроку. Багато напрацювань уже є. У Китаї, Сінгапурі стратегія розвитку держави написана на 100 років. Зрозуміло, що її потрібно коригувати раз у 2-3 роки. Але це напрямки розвитку та збагачення держави.
Сьогодні багато запитань до швидкості дій Уряду, прийняття законів Верховною Радою.
Каха Бендукідзе любив повторювати, що для проведення реформ потрібно три людини: перший міняє закони; другий саджає усіх, хто порушує закони; третій щодня повинен виступати по телевізору, пояснюючи, що ці зміни означають.
Вони це робили у Грузії. Нам теж потрібно це робити.