Надія України у Токіо-2020: Ярослава Магучіх про рекорди, мрії та шанувальників
Українська легкоатлетка у стрибках у висоту Ярослава Магучіх після відзнаки найкращої легкоатлетки світу у номінації Зірка, що сходить, перемогла у номінації Олімпійська надія України від НОК.
У лютому 2020 року 18-річна спортсменка подолала планку у 2,02 метра, встановивши рекорд серед спортсменів до 20 років у приміщенні. Кілька днів тому World Athletics офіційно ратифікував світовий рекорд українки.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту Факти ICTV Ярослава Магучіх розповіла, як їй вдалося досягнути таких результатів, про дитячі мрії, імпровізацію на змаганнях та поділилася планами на майбутнє.
— Я дуже хвилювалася на церемонії Герої спортивного року. Наприклад, коли я виходила на міжнародній церемонії Зірка, що сходить, я там хвилювалася ще більше, адже там треба було говорити ще англійською. Я хоч і знаю мову, але хвилювання було. І тут теж, коли ти розумієш, що тебе нарешті запросили на сцену відразу – Вау! Треба щось сказати, але я люблю імпровізувати, тому що це завжди виходить добре.
— Тобто, ви не репетируєте майбутні промови вдома перед дзеркалом?
— Ні, ніколи не репетирую. Коли журналісти мене запитують, я говорю все, що думаю, але потім не дивлюся свої відео. Моя мама дивиться часто і завжди запитує, а хто в тебе брав інтерв’ю. Я кажу – Ось на такому-то каналі. – А коли, ти запитала? – І, я кажу, що я ж не дивлюся, знайдеш в інтернеті.
Читайте: Беленюк і Білодід стали спортсменами року в Україні
— Кілька днів тому World Athletics офіційно затвердив ваш світовий рекорд. Очікували?
— Я підписана на сторінку World Athletics. Якось листала і бачу World Breaking – і я відразу так зраділа, що ратифікували мій рекорд та естафету. Дуже класно, що це зробили так швидко.
— Чи готові вкотре побити свій рекорд і яку ставите для себе планку?
— Я завжди готова бити свої особисті рекорди. Зараз йде підготовка до головного старту цього року – Олімпіади. Сподіваюся, що там пройде все гладко та добре і будемо стрибати по світових рекордах.
— Як переборюєте хвилювання перед змаганнями?
— Вдих-видих (сміється). У мене є матрац у секторі, і я лягаю на нього. Якщо це змагання на повітрі, то я дивлюся на небо, рахую. Потім знову вдих-видих. Я виходжу на стрибок, дивлюся на тренера і мені відразу стає легше.
— Ви завжди з тренером обговорюєте, яку висоту братимете, чи тут також є місце імпровізації?
— Інколи це імпровізація. Але ми з тренером завжди лише думаємо, щоб показати гарний результат. На чемпіонаті світу 2,02 метра ми планували, але 2,04 метра – це стало сюрпризом.
Фото: Getty Images
— Як зараз проходить підготовка до Олімпійських ігор?
— В мене підготовка пройде у Португалії у березні, потім ще у квітні та травні, коли я почну свій сезон з етапу Діамантової ліги. Потім, можливо, ще два змагання, і все – Олімпіада.
— Це буде ваша перша доросла Олімпіада. В дитинстві ви, мабуть, дивилися Ігри. Коли здіймався український прапор, ви хотіли повторити їхні досягнення?
— Коли я дивилася Олімпіаду у 2012 році, то в мене навіть у мріях не було, що я стану професійною спортсменкою, адже тоді мріяла бути співачкою. Я була впевнена, що збиратиму стадіони, але співатиму. Співати в мене не вийшло, і я почала займатися спортом. Зараз, коли вже збираю стадіони на стрибках у висоту, мої рідні кажуть: Хотіла збирати стадіони, ось і збирай.
А ось у 2014-му під час юнацьких Олімпійських ігор, коли Юлія Левченко виграла, це мене мотивувало. Захотілося теж підніматися на п’єдестал, щоб здіймався український стяг, і відчувати, що я можу прославляти Україну.
— Чи вистачає часу на відпочинок і як ви його проводите?
— Так, вистачає. Була невеличка перерва після того, як скасували чемпіонат світу у приміщенні. Я трішки відпочила і тепер з новими силами буду готуватися до нових змагань та Олімпіади. Зазвичай, коли в мене вихідний, то я просто лежу, листаю Instagram, читаю книги і намагаюся повністю релаксувати.
View this post on Instagram
— Мабуть, чимало нових прихильників з’явилося у вас. Чи відповідаєте їм на повідомлення?
— Після чемпіонату світу і усіх цих рекордів у мене збільшилася кількість підписників. Багато хто мені пише у дірект. Я намагаюся відповідати, але дуже складно всім відповісти.
Це все надихає працювати далі
Перед церемонією я прийшла до салону, де мені робили зачіску, і хлопець мені каже: Мені ваше обличчя дуже знайоме. Я кажу: Можливо, десь бачили (усміхається). А потім він питає: А ви раптом стрибками у висоту не займаєтеся. Я кажу, що так. Тоді хлопець каже: Так, я на вас підписаний. Насправді це приємно, коли люди в Україні тебе впізнають. Під час відпочинку теж впізнавали.
— Чи не бояться батьки відпускати вас на змагання через нинішню ситуацію довкола коронавірусу?
— У 2017 році у мене був чемпіонат світу у Кенії – туди батькам було страшно мене відпускати, адже це країна, де дуже багато захворювань, а щеплення нам не робили, тому вони дуже хвилювалися. А ось зараз вони більше хвилюються, щоб Олімпіаду не скасували. Звичайно, трішки, можливо, страшно, щоб нічого там не підхопити, але для спортсмена Олімпіада – це Олімпіада, навіть без глядачів. Туди дуже хочеться поїхати і показувати результати.
Марія Степанюк