Після травми вчив усе з нуля: як Олександру з Вінниччини допомагає новий інклюзивний майданчик
Олександр Вовк із Вінниччини — людина, яка не звикла зупинятися перед труднощами. У 13 років його життя змінилося — після падіння з дерева, внаслідок якого він отримав травму хребта.
Відтоді він пересувається за допомогою крісла колісного. Але замість того, щоб дозволити цій події визначити своє майбутнє, Олександр обрав шлях сили духу, саморозвитку та дії.
Він знайшов себе у спорті, навчанні та громадській діяльності. Кожен крок на цьому шляху він відкривав перед ним нові горизонти та доводив: жодна перешкода не є такою, яку неможливо подолати.
– Я почав займатися спортом після травми, коли зрозумів, що просто сидіти вдома — не варіант, — згадує Олександр.
Реабілітаційні центри стали для нього не лише місцем фізичного відновлення, а й джерелом натхнення та нових навичок.
Один із таких — центр комплексної реабілітації Поділля у Вінниці, де за підтримки ПРООН та фінансування уряду Японії облаштували інклюзивний спортивний майданчик, доступний для користувачів крісла колісного.
Він побував у багатьох реабілітаційних центрах по всій Україні — у Рівному, Луцьку, Черкасах, Вінниці — і всюди бачив різний підхід.
– У кожному центрі — щось своє. Десь акцент на масаж, десь більше на тренажери, а десь — просто спілкування. Але найкраще, коли дають самому спробувати нові рухи, пересування, вчитись щось робити без постійної підказки й тиску, — розповідає Олександр.
У центрі Поділля є два майданчики — один призначений для тренувань із мобільності, інший — для занять спортом. Олександр проходив заняття на обох.
– Мені одразу дали тест — поставили фішки, і я мав об’їхати їх на кріслі колісному. Це було і на швидкість, і на техніку, — згадує він.
Завдяки регулярним вправам він покращив координацію та впевненіше почав орієнтуватися у різних умовах — зокрема під час спусків зі схилів чи подолання бордюрів.
Його досвід — це приклад наполегливої роботи над собою та вмілого пристосування до навколишнього середовища. Навіть, здавалося б, прості вправи — підйом на турнік, балансування, маневрування — вимагають ретельної підготовки, системного підходу та доступної інфраструктури.
Найбільше зусиль Олександрові довелося докласти, щоб навчитися долати сходи. На це пішло два роки регулярних тренувань.
Він вправлявся з інструкторами, друзями, пробував самостійно — поступово набував впевненості та навичок. Цей досвід сформував і його ставлення до простору навколо.
– Коли людина займається спортом — для неї все пристосовано: рівні поверхні, зручний доступ. А в реальному житті все інакше: буває і пандусів нема, і бордюри високі — якщо ти не готовий, не пройдеш, – зазначив він.
Олександр регулярно займається паверліфтингом: жим штанги, вправи на турніках, робота з власною вагою — усе це стало звичною частиною його розпорядку.
– Півтори години тренувань — це нормально. Я іноді сам помічаю, що вже краще, ніж раніше, — каже він.
Результати, за його словами, непогані. Але головне для нього — тримати ритм і не зупинятися.
Новий спортивний майданчик біля центру Поділля, облаштований за підтримки ПРООН та уряду Японії, став для нього додатковим ресурсом. Простір облаштовано так, щоб ним могли користуватися люди з різними фізичними можливостями. Олександр також долучився до створення: допомагав обрати зручну висоту турніків.
– Попросили мене під’їхати й подивитися, чи нормально. Я сказав: краще зробити на різних рівнях — комусь буде зручно нижче, комусь вище. Щоб кожен міг спробувати себе на всіх спортивних снарядах, – згадує він.
У центрі він не лише тренується, а й ділиться досвідом. Пояснює, як утримувати рівновагу, як долати бордюри чи невеликі перепади висоти.
– Я вже вчу інших як рухатись або контролювати крісло, бо сам через це пройшов, — говорить він.
Іноді труднощі з’являються там, де їх зовсім не очікуєш: щось не працює або йде не за планом — і доводиться шукати інше рішення. Але Олександр ставиться до цього з розумінням: якщо не виходить швидко — значить, буде повільно; не вдалося з першого разу — спробує ще.
Головне — рухатись далі, навіть якщо маршрут трохи змінюється. Бо рух — це не лише про фізичну силу. Це про вибір — щодня робити крок назустріч собі і тим, хто поруч.
Відновлення — це не лише про фізичний стан, а й про інформацію, що відкриває нові шляхи. Програма розвитку ООН в Україні в межах проєкту Протимінна діяльність в Україні за фінансової підтримки урядів Іспанії та Республіки Корея підготувала короткий гайд, щоб допомогти людям краще орієнтуватися в можливостях.
Він пояснює, як безоплатно отримати реабілітаційні послуги та допоміжні засоби через державні програми – ознайомтесь із ним за посиланням.
