Забрав до 100 млн життів: учені реконструювали вірус “іспанки” зі 107-річної легені
Міжнародна дослідницька група під керівництвом вчених Базельського університету реконструювала вірус іспанського грипу 1918 року зі 107-річної легені.
Повідомляється, що для створення повного геному “іспанки” було використано збережену легеню 18-річного швейцарця, який помер у липні 1918 року під час першої хвилі пандемії. Це перший повний геном грипу А з точним датуванням у Європі.
– Це відкриває нові можливості для розуміння смертельної пандемії, яка забрала життя до 100 млн осіб, – йдеться в повідомленні.
Реконструкція вірусу “іспанки” 1918 року: що відомо
Як зазначається, вчені застосували передові технології для вилучення слідів вірусу із законсервованого формаліном органа, взятого в чоловіка, який помер від важкої пневмонії у Кантональній лікарні (нині Університетська лікарня) у Цюріху.
Легеня юнака зберігалася в університетській медичній колекції з його смерті.
Використовуючи новий протокол РНК-секвенування, розроблений для отримання генетичних даних з деградуючої, хімічно фіксованої тканини, і порівнюючи отриманий геном з геномами з Німеччини та Північної Америки, команда змогла показати, що цей штам вірусу вже має три важливі мутації. Вони зробили його більш смертоносним для людини і збережуться у складі вірусу до кінця пандемії.
Дві мутації допомогли вірусу обійти ключовий компонент імунної системи людини, відомий як MxA, противірусний білок, який зазвичай блокує реплікацію вірусу грипу. Цей білок особливо важливий для захисту від вірусів грипу пташиного походження, тому зміни полегшили поширення вірусу між людьми.
Третя мутація змінила форму поверхневого білка, гемаглютиніну, який вірус використовує для прикріплення до клітин людини та проникнення в них.
Це дало змогу вірусу краще розпізнавати та зв’язуватися з рецепторами, специфічними для клітин людини, що підвищило ефективність його інфікування.
Раніше вважалося, що ці мутації з’являються на пізніх етапах пандемії, тому їх наявність у першій хвилі пандемії у Швейцарії навесні 1918 дає змогу припустити, що вірус швидко еволюціонував і був поширений ще до другої і найбільш смертоносної хвилі пандемії восени.
Не дивно, що ці швидкі адаптації стали характерною рисою коронавірусу, який опинився в центрі нашої останньої пандемії.
Одним із найбільш захопливих моментів дослідження є процес, за допомогою якого команді вдалося відновити цей історичний геном. До цього часу подібні зразки, заморожені у формаліні, вважалися непридатними для аналізу РНК.
Однак місткі генетичні дані, які дослідникам вдалося витягти з легеневої тканини, відкривають шлях до розгадки таємниць ДНК, що зберігаються в тисячах банок у медичних та зоологічних колекціях по всьому світу.
Як зазначив провідний автор дослідження Крістіан Урбан, давня РНК зберігається протягом тривалого часу лише за дуже особливих умов.
– Саме тому ми розробили новий метод, який дає змогу покращити нашу здатність витягувати фрагменти стародавньої РНК з таких зразків, – зазначив учений.
Джерело: New Atlas