Від 100 кг до ранкового паделу по неділях: Андрій Ковальський про свою трансформацію

Журналіст та ведучий Факти. Спорт на ICTV Андрій Ковальський останнім часом кардинально змінився – суттєво схуд і повністю переглянув свій спосіб життя.

Головним поштовхом до трансформації став страх за здоров’я: коли фізичний стан почав заважати у побуті, Андрій зрозумів, що далі так бути не може.

Одним із інструментів, який допоміг йому повернути форму, став падел – ракетковий вид спорту. Тепер щонеділі о сьомій ранку Ковальський уже на корті.

В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV ведучий зізнався, як вдалося відмовитись від шкідливої їжі та поринути у тренування. Заразом розповів, як він пройшов шлях від кур’єра до одного з найдосвідченіших ведучих спортивних новин.

Андрій Ковальський про спортивну журналістику

– Андрію, ви вже понад 25 років у спортивній журналістиці. Чи був у вашому житті момент, коли все могло піти абсолютно іншим шляхом?

– Я не одразу потрапив у цю сферу. Моє навчання в київському Інституті журналістики припало на 90-ті роки минулого століття. Це був один із найважчих періодів для України, принаймні тоді нам так здавалося.

Було страшне безгрошів’я, і батьки навіть позичали гроші у сусідів, щоб я міг жити в Києві. Мені давали 50 грн на місяць, і я буквально виживав. Тому вже з другого курсу пішов працювати.

Спершу кур’єром – носив кореспонденцію. Був час, коли навіть оголошення розклеював. Згодом пішов працювати в телевізійно-інформаційне агентство Вікна, яке очолював Микола Канішевський. Тоді я писав на соціально-побутові теми, а потім – у 1999 році – випадково зустрів на Хрещатику свого колегу – журналіста зі старшого курсу.

Він розповів, що працює на каналі Київ, де саме запускає спортивну редакцію, тому запросив і мене. Так я пішов знімати свій перший спортивний сюжет.

Це був матч київського Динамо в чемпіонаті України. Пригадую, наша редакція була дуже близько до стадіону – на Європейській площі, за адресою Хрещатик, 5в. І поки я пішки йшов туди й назад, весь цей час у голові вимальовував майбутній матеріал.

Я прийшов, його написав і він здався мені таким класним. Проте мій друг Олексій Бєльський тоді сказав, що все це дурня. У підсумку я 14 чи 15 разів переписував той сюжет, але саме завдяки Олексію все ж таки захопився цією справою.

Тоді я думав, що трішки попрацюю в спортивній журналістиці, а вийшло так, що я тут уже 27-й рік.

Андрій Ковальский про спорт і зміни у собі

– Коли настав момент, що захотілося додати спорт у власне життя?  

– У 10-му класі, коли мої однолітки почали масово курити за школою. У нас із другом виник такий собі внутрішній протест – ми теж ходили за школу, але на турніки.

Цілими перервами крутили там підйоми з переворотом, робили силові виходи тощо. У мене постійно були руки здерті в кров і мені це навіть подобалося. Напевно, тоді спорт вперше по-справжньому прийшов у моє життя, але професійно я ніколи не займався.

Я добре усвідомлюю, яка це скажена та пекельна праця. Тому я волію лише спостерігати за професійними атлетами, а сам тренуюся зараз виключно для підтримання форми.

– Ми помітили ваші зміни у вазі. Поділіться своїми секретами успіху: що допомогло вам отримати такий результат? 

– Єдиний секрет – це дотримуватися всіх необхідних формальностей. Організм – дуже проста і водночас дуже складна штука: він любить системність. Я детально ділюся цією інформацією на своїй Instagram-сторінці.

Усе починається з бажання. Моє прийшло доволі несподівано, хоча я давно до цього прагнув, але постійно відкладав на потім. Одним із дзвіночків став черговий чекап, який я пройшов минулого літа. Я проходжу їх щороку, тож мені було з чим порівнювати. Тенденція була не на мою користь.

За кілька місяців до того я зустрівся з товаришем під час ВЛК. Виявилося, в нього знайшли цукровий діабет. І коли він описав свої симптоми, я буквально впізнавав їх у себе.

Останньою краплею став випадок наприкінці серпня. Якось я нахилився зав’язати шнурки й ледь не задихнувся. Живіт був уже таким, що заважав навіть це зробити. Тоді я сказав собі: “Стоп, так далі бути не може”.

Ми разом із дружиною вирішили, що треба щось змінювати. Насамперед налагодили харчування: прибрали весь джанк-фуд, відмовилися від алкоголю та почали їсти набагато менше.

Через обмеження в порціях я дуже хотів їсти. Тому користувався лайфхаком: я постійно возив із собою протеїновий коктейль і, коли хотілося їсти – пив його. Можливо, це не ідеально, але мене це врятувало.

Також для мене підібрали спеціальний Energy Box – це вітаміни, які допомогли не втрачати сили. Знаєте, коли починаєш менше їсти, часто відчуваєш млявість, ніби “здуваєшся”. Ці вітаміни додали мені енергії та підтримали організм.

Згодом я додав у життя регулярний спорт. Знову ж таки, не на виснаження, а просто щоб м’язи були в тонусі. Але ключовим моментом став падел. Ми з друзями регулярно, раз на тиждень, орендуємо корти й граємо. У нас уже велике ком’юніті – близько 90 людей.

Нещодавно я, як “справжній професіонал”, навіть травмував лікоть, але вже пройшов реабілітацію і повертаюся на корт, бо мені подобається ця гра. Вже маю і власну ракетку, і спеціальне взуття, і навіть спеціальні шкарпетки.

– Що спонукало вас прийти до думки, що час змінювати свій образ – можливо, бажання краще виглядати в кадрі, покращити самопочуття чи щось інше?

– До тих причин, що я вже назвав, додам і бажання мати кращий вигляд. Я бачив зміни на екрані й собі в телевізорі не подобався. Бо я знаю, яким був.

Хоча ніколи не був суператлетом, але коли моя вага перетнула позначку в 100 кг, я просто припинив дивитися на ваги.

Насамперед мене почало турбувати здоров’я, адже всім хочеться жити якомога довше. Зміни в зовнішності виявилися дуже приємним бонусом.

Переглянути цей допис в Instagram

– Окрім фізичних змін, що змінилося у вашій психології та ставленні до себе з приходом спорту та здорового способу життя?

– Окрім фізичних змін, у мене змінилося власне сприйняття. Не буду брехати, що мені приємніше дивитися на себе в дзеркало. Та й коли люди відзначають зміни в моїй зовнішності – це теж приємно.

Звісно, реагують по-різному. Я ставлюся до цього з розумінням, бо не всім вистачає сили волі щось змінити в собі, тому вони й шукають легкі пояснення, чому це вийшло в когось іншого. Я їх не засуджую – розумію, але не підтримую.

Мені стало набагато легше прокидатися, легше бути активним протягом дня. Тепер надовго вистачає запасу енергії, хоча графік доволі напружений. І, знаєте, я почав отримувати більше задоволення від життя та від їжі. Тепер я усвідомлено обираю те, що їм. Коли в обідню перерву їм салат, він мені реально смакує – це не просто для того, щоб набити шлунок, аби той не гудів.

Я почав більше готувати вдома: м’ясо, буженину та ковбаси. Так, на це йде більше часу, але я розумію, що це набагато корисніше.

Єдине, від чого не можу відмовитися, – це кава. П’ю її чимало і відчуваю, що з цим треба зав’язувати. Але принаймні я перейшов на каву без молока, просто еспресо. Організму так набагато легше, бо після лате чи капучино я відчував сильний дискомфорт. А тепер усе стало яскравішим, навіть сексуальне життя.

@ictvchannel2Андрій Ковальський про те як схуд Дивіться повний випуск на ютуб каналі “Ранок у великому місті”♬ оригінальний аудіозапис – Телеканал ICTV2

– Є такий стереотип, що ЗСЖ – це дорого. Розвійте або підтвердіть міф: що насправді дорожче – здорова їжа та спорт чи звичне хаотичне життя?

– Так, на перший погляд це здається дорогим, бо одномоментно ти купуєш дорожчі продукти. Але насправді виходить дешевше, адже ти повністю відмовляєшся від готової продукції та фастфудів. Можливо, самі продукти чи салати коштують більше, але купуєш їх менше.

У підсумку по гаманцю це виходить приблизно те саме, що й раніше. Звісно, якщо щодня харчуватися в дорогих ресторанах, це буде відчутно. Але якщо більшу частину їжі споживати вдома, як це роблю я, то у фінансовому плані фактично нічого не змінилося.

Андрій Ковальский про падел

– Ви сказали що активно практикуєте падел. Яку роль він відіграв у вашій фізичній формі – чи можна його вважати ефективним способом для схуднення?

– Падел – це вже обов`язков складова мого життя. Я їжджу грати щонеділі, прокидаюсь о 6-й ранку.

Дружина мене не зовсім розуміє, адже неділя – часто єдиний день, коли можна поспати й не прокидатись так рано. Але мені це подобається. Я бігаю в задоволення, і хоч потім почуваюся виснаженим, водночас отримую заряд енергії на весь день.

Падел у моєму випадку – це швидше приємний кардіобонус до основних тренувань. Як частина комплексу для схуднення – це супер, але як єдиний інструмент він не спрацює.