Перші ефіри та адреналін: зірки ICTV та ICTV2 згадали найкращі дні на ТБ
Щороку 16 листопада в Україні відзначається День працівників радіо, телебачення та зв’язку.
Зірки ICTV та ICTV2 пригадали свій найкращий день на ТБ, не враховуючи того, що настане, коли Україна переможе російських окупантів.
Петро Дем’янчук
За словами ведучого інформаційно-аналітичної програми Факти ICTV, йому назавжди запам’ятався перший сюжет на телебаченні.
– Це повернення каскадерів, які виступали у Польщі, і мій перший ефір. Йду собі коридором студії на Хрещатику, 26, і зненацька до мене підбігає директор програм і, не питаючи нічого, одягає на мене краватку і веде на ефір. Весело було! – з усмішкою пригадав Петро.
На думку Демʼянчука, найголовніше для телевізійника – бути відповідальним та небайдужим. Не варто боятися й помилок, вважає ведучий. Адже їх можна виправити, перетворивши на досвід.
Анастасія Мазур
Ведуча Фактів ICTV зізнається, що зараз для неї кожен ефір – знаковий, бо вся команда ведучих і журналістів працює для перемоги.
– Кожен наш ефір – це збори для захисників і захисниць, на підтримку людям, які втратили майно чи потребують коштів на відновлення чи лікування. Та й загалом, зараз в нас такі реалії, що кожен день, де ми живі і здорові – вже найкращий. Тому цінуймо, те що є і працюємо, аби було краще, – каже Анастасія.
Щодо свого найкращого ефіру, ведуча переконана – він ще попереду і станеться в день нашої перемоги.
Григорій Герман
Ведучий Ранку у великому місті та Антизомбі на ICTV2 любить телебачення за те, що воно сповнене щоденних сюрпризів, зустрічей з цікавими людьми та нових емоцій.
Не обходиться в телесправі й без викликів. Колись уже досвідчений ведучий Герман відчував себе абсолютним новачком. Цей момент міцно закарбувався у памʼяті.
– Це був мій перший прямий ефір після повернення на телеекран в одну з ранкових передач. Якраз закінчився складний період, починався новий. Не чекав, що буду хвилюватися, бо на той момент мав достатній досвід роботи на телебаченні, наживо. Але все одно після довгої перерви перед етером у мене і в роті пересихало, і руки тремтіли, і думки плуталися, і адреналін в крові просто зашкалював, – зізнався Григорій.
Юлія Зорій
Колега Германа за програмою Ранку у великому місті зауважила, що щаслива працювати на ТБ, бо воно подарувало їй багато щасливих моментів. Одним з памʼятних став день, коли передачу відзначили почесною нагородою.
– Ранок у великому місті було занесено до Книги рекордів України за найтриваліший період ведення телепрограми незмінною трійкою ведучих. Це був 2020 рік, я, Павло Казарін та Антон Равицький вели ранкову програму цілих пʼять років, – пишається Юлія.
Вона поділилася, що ті спогади особливо дорогі її серцю, і розповіла, де зараз її колишні колеги-приятелі.
– Для мене зараз це дуже щемливі спогади, бо Павло служить у війську, Антон залишив проєкт ще у 2020 році. Я і правда сумую за тією нашою трійкою, з ними усі мої дні на телебаченні були найкращими. Без перебільшення, – стверджує Зорій.
Олександр Швачка
Перший ведучий ветеран українського телебачення працює зі справжніми корифеями та майстрами своєї справи.
Він відразу став своїм у Ранку, а перші слова підтримки від продюсерів, режисерів і колег сприймав так, наче здобув свій перший Оскар.
– Найкращий день на телебаченні – це коли продюсер уперше вигукнув: “Геніально, так тримати!”. І ти ловиш кайф від того, що все працює, як у кіно. Це додає ще більше впевненості. Головне — бути собою! – впевнений Олександр Швачка.





