Одна з найбільш “гарячих” точок світу сьогодні – це Ємен. Там війна між шиїтами та сунітами, в яку втрутилися регіональні лідери. Аналітик-міжнародник Ілія Куса розповідає про подвійні стандарти Заходу, провальну та водночас криваву інтервенцію Саудівської Аравії, а також про фінальний штурм повстанців, на який вони навряд чи зважаться.
Це спецпроект Фактів ICTV про світові міжнаціональні конфлікти.
Читайте: Війна у Сирії: кого бомбить Росія і нова Османська імперія Ердогана
Читайте: Розпад Югославії та Дейтонські угоди: примус до миру, або Бомба уповільненої дії
Читайте: Війна в Нагірному Карабасі: несподівана ескалація не на користь Росії й Туреччини
Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська
Читайте: Війна і незалежність Косова: розвінчано міфи, якими прикривався Путін
Читайте: Війна в Хорватії: ліквідація сепаратистів за 84 години і здача героїв
Читайте: “Оксамитове розлучення” Чехії та Словаччини: вибір еліт всупереч думці народів
Читайте: Війна в Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з Україною
Читайте: Війна в Південній Осетії та Абхазії: ва-банк Саакашвілі і провал стратегії Путіна
Читайте: Війна у Придністров’ї: проект “червоних директорів”, який програв “русскому міру”
Ілія Куса.
Регіональне, а не релігійне протистояння
Основний конфлікт в Ємені відбувається навколо протистояння між двома релігійно-політичними групами – шиїтами (гірське плем’я хуситів) та сунітами. Я визначаю цей конфлікт як релігійно-політичний. Відбувається він на регіональному рівні як боротьба з лідерство та вплив між Іраном та Саудівською Аравією.
Ємен вважається однією з найбідніших арабських країн,тож на хвилі “Арабської весни”, у 2011 році, почалися протести з вимогою реформ та відставки уряду. Крім того, зберігався високий рівень безробіття серед молоді, що стало каталізатором революційних подій. Внаслідок масових антиурядових виступів, тодішній президент Алі Абдалла Салех склав із себе повноваження та виїхав закордон.
А от активні бойові дії розпочалися трохи пізніше. Справа в тому, що “пост революційний” уряд в Ємені так і не зміг принести необхідні реформи в країні. У більшості своїй, він складався із функціонерів старого режиму. Очолив його давній соратник Салеха – Абд Раббо Мансур Хаді. Попри те, що цей уряд подавали під соусом «жити по-новому», він не відповідав вимогам суспільства. Соціально-політична ситуація в Ємені лише загострилася. Кілька мирних ініціатив, спрямованих на єднання та мир в країні, провалилися, а шиїти ще більше заговорили про утиски та переслідування. Частково, їх антиурядову кампанію підживлював Іран, який бажав бачити у столиці саме шиїтський анти-саудівський уряд.
Таким чином, нездатність уряду провести реформи, відсутність впливу центральної влади у віддалених регіонах, в тому числі шиїтських, відсутність комунікації між владою та релігійними і політичними меншинами, економічний спад, зростання рівня безробіття, посилення міжрелігійної ворожнечі та регіонального протистояння між Іраном та Саудівською Аравією призвело до війни. У березні 2015 року шиїти захопили столицю – місто Сана.
В свою чергу, це призвело до розколу армії. Одна її частина, що була лояльна екс-президенту Салеху, негласно підтримала шиїтів (відкрито вона почала воювати разом із ними після вторгнення Саудівської Аравії), а інша – виступила на захист чинного уряду Хаді.
Парадокс у тому, що Салех – суніт, але став на бік шиїтських загонів. Ним керували меркантильні інтереси – в першу чергу, це був виступ проти Саудівської Аравії та її вторгнення в Ємен. Власне, тому я вважаю, релігія у цьому конфлікті лише тло. Слід говорити про регіональне протистояння.
Армія Саудівської Аравії у 2015 році вторглася на територію Ємену, щоби захистити уряд Абд Раббо Мансура Хаді. І якби не сауди, шиїти би давно захопили усі важливі міста та стратегічно важливий порт Аден, куди Кабмін переїхав після захоплення шиїтами столиці.
Ємен на карті.
Хто воює
Я би виділив п’ять основних сторін конфлікту в Ємені.
По-перше, це шиїтський рух “Ансарулла” , який координує всі шиїтські загони, які виступили проти уряду. Він сформував Революційний комітет порятунку – представницький орган на кшталт нашого «Кабінету міністрів». Зараз шиїти контролюють західні та північно-західні провінції Ємену, включаючи столицю Сану.
Друга сторона конфлікту – центральний уряд на чолі з прем’єр-міністром Абд Раббо Мансуром Хаді. Його підтримує частина єменської армії та загони сунітського народного ополчення. Ці сили контролюють південні території у провінції Маріб, частково місто Таїз, порт Аден та східні землі біля кордону з Оманом.
Третя сторона – саудівська арабська коаліція. Це повітряні сили та обмежений військовий контингент у складі Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну, Кувейту, Катару, Марокко, Єгипту, Йорданії, Судану та Сенегалу. Їх ввели на територію Ємену для захисту діючого уряду Абд Раббо Мансура Хаді від шиїтів. Окрім вищеназваних країн, у наземній операції беруть участь й окремі загони іноземних найманців з Колумбії, Сомалі, Джибуті, Оману та приватних військових компаній.
Четверта сторона – терористична організація “Аль-Каїда на Аравійському півострові”. Її загони, користуючись загальним хаосом, зараз контролюють центральні та південно-східні території включно з великими містами – Аль-Мукалла, Хаббан, Аззан і Тарім. Їх вплив на цих землях зберігався багато років, але лише із початком війни вони вдалися до відкритих дій. Зараз їх позиції значно зміцнилися. Вони контролюють цілий пояс із міст та селищ на південному узбережжі країни, а також мають свій анклав у місті Аден. Правда, буквально вчора саудівсько-єменські війська зуміли вибити їх зі стратегічного міста Аль-Мукалла, коли терористи почали загрожувати силам коаліції нападами в їхній тил.
П’ята сторона –сепаратистський рух на підвні, який так і називається “Південний рух”. Він виступає за незалежність південної частини Ємену в складі провінцій Лахдж, Аден, Хадрамут, Шабва, Абьян та Махра. По мапі це акурат південна частина країни із виходом до моря. Цей рух має коріння ще з часів існування двох “єменів” – північного та південного під час “холодної війни”.
Стратегічно важливий порт Аден на карті.
Вождизм і дивна позиція США
Я вже казав, що вважаю єменську війну регіональним конфліктом. Сауди підтримують сунітів, Іран – шиїтів. Саудівська Аравія вважала, що зможе зберегти Ємен у своїй орбіті. У неї величезний кордон з Єменом, вздовж якого проживають шиїтські племена хусеїтів. Раніше сауди мирилися з цим, бо в Ємені був уряд, який тримав ситуацію під контролем. Коли ж шиїти захопили столицю, сауди розцінили це як загрозу національній безпеці.
На Близькому Сході проблема усіх режимів у тому, що вони будуються довкола однієї персони. В Україні, до речі, схоже тяготіння до вождизму та політичної персоніфікації. Близькому Сходу також притаманний вождизм, там немає зрозумілої нам партійної системи.Коли у 2011 році Салех був змушений втекти після революції, постало питання: а хто замість нього?
Центральна влада в Ємені дуже слабка. Віддалені регіони нею майже не контролюються. А отож владу на місцях мають тамтешні “отамани”. Зокрема, терористи “Аль-Каїди” на сході. Коли почалася війна, вони відкрито захоплювали міста у своєму регіоні.
Захід виступає за мирне вирішення конфлікту. Майже всі країні ЄС та США засудили переворот шиїтських сил. Водночас мене дивує їхня позиція на вторгнення у Ємен саудівських військ та взагалі – стосовно правового статусу саудівського контингенту в Ємені. Це дуже подібне до вторгнення Росії в Україну. Але у цьому випадку, Сполучені Штати воліють не бачити того, як саудівська авіація знищує інфраструктуру країни та щодня вбиває сотні мирних жителів. Адже Саудівська Аравія – їхній союзник.
Провал саудитів
Зараз, попри досягнуте 12 квітня перемир’я, все ще тривають військові дії. Шиїти намагаються захопити порт Аден та місто Таїз. В принципі, це найбільші і останні оплоти єменського уряду. Якщо вони опиняться в руках шиїтів, це означатиме військову поразку єменських сил та саудівської коаліції. Але я не думаю, що до цього дійде. Саудів дуже багато в Адені. Вони добре озброєні. Також на ситуацію впливають домовленості, що були укладені на початку місяця між шиїтами та Ер-Ріядом під час таємних переговорів. Шиїти пообіцяли не нападати на саудівські військові бази на кордоні, натомість сауди звільнять частину полонених.
На сьогоднішній день я можу констатувати стратегічну поразку сил саудів в Ємені. Завдання, які вони ставили перед собою на початку військової операції, не виконані. Навіть навпаки – повітряна кампанія Саудівської Аравії, жертвами якої стали понад 6 тисяч мирних жителів, повністю знищила довіру єменського населення до Королівства та лише підвищила популярність шиїтського уряду серед населення. Постійні обстріли та нищення інфраструктури країни, що позбавляє людей роботи та ставить їх на межу голоду, відвернули більшість єменців (навіть сунітів) від Саудівської Аравії та піднесли шиїтів в очах народу як “борців з окупантами”.
Справа ускладнюється ще й тим, що Саудівська Аравія не вміє воювати, у неї немає військового досвіду. В цьому її велика проблема. Вони не можуть воювати проти ворога на його ж території. Шиїтські племена жили тут сторіччями і мають великий бойовий досвід, знають цю місцевість. Саудити чужі, в них немає підтримки населення, а новітня техніка в таких боях не виживає. Це вже доведено Афганістаном. Тому, попри всі “Абрамси” та “Апачі”, які сауди кинули у жерло єменської війни, вони не змогли зломити шиїтський спротив уздовж свого кордону та біля Адену і Таїза. Свою роль відіграє й Іран, який вже побудував лінії безперебійного постачання озброєння та припасів шиїтським повстанцям.
Подвійні стандарти
В Ємені гуманітарна катастрофа. За даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, близько 80% населення Ємену відчувають гостру нестачу води, їжі, медикаментів. Мешканці міст помирають від звичайних хворою через закриття або знищення внаслідок обстрілів лікарень.
Зараз в Ємені нараховується 2,3 млн внутрішньо переміщених осіб, понад 120 тис. людей стали біженцями. Доправлення гуманітарної допомоги під егідою ООН вкрай складний процес через блокування з боку Саудівської Аравії. І все це через масштабну повітряну кампанію саудівської арабської коаліції. Саудівські винищувачі обстрілюють житлові квартали та об’єкти інфраструктури. Нещодавно завдали шкоди стародавньому місту Кавкабан. Офіційний Ер-Ріяд вирішив знищити всі потужності країни на довгі роки вперед, аби вона більше не представляла загрози. Хоча, на мою думку, це мало ефективно. Натомість, лише посилить антагонізм єменців відносно саудитів та єменського уряду.
Великого напливу біженців з Ємену поки немає, але якщо все й надалі так триватиме, то у Європи виникнуть нові складнощі. Багато єменців також втекли у Сомалі, Оман, Джибуті, де складають для тамтешніх урядів зайвий фактор дестабілізації та соціальної напруженості.
Я би не проводив паралелі між конфліктом в Україні та ситуацією в Ємені. Інші регіони, інші культури. Але ми можемо спостерігати яскравий приклад регіонального конфлікту у вигляді proxy war між Іраном та Саудівською Аравією.
Зараз очевидно одне: Саудівська Аравія не досягла своїх цілей за рік війни, і активно домовляється з шиїтами про перемир’я.
Іран нарощує свій вплив в Ємені, підтримуючи шиїтів, які вже мають образ “героїв-мучеників, які захищають народ від іноземних загарбників”.
А водночас країна лежить в руїнах, і гуманітарна катастрофа регіонального масштабу майорить перед міжнародною спільнотою.
Читайте: Війна у Сирії: кого бомбить Росія і нова Османська імперія Ердогана
Читайте: Розпад Югославії та Дейтонські угоди: примус до миру, або Бомба уповільненої дії
Читайте: Війна в Нагірному Карабасі: несподівана ескалація не на користь Росії й Туреччини
Читайте: Війна Ефіопії та Еритреї: перша російсько-українська
Читайте: Війна і незалежність Косова: розвінчано міфи, якими прикривався Путін
Читайте: Війна в Хорватії: ліквідація сепаратистів за 84 години і здача героїв
Читайте: “Оксамитове розлучення” Чехії та Словаччини: вибір еліт всупереч думці народів
Читайте: Війна в Південному Судані: неочевидно драматичні паралелі з Україною
Читайте: Війна в Південній Осетії та Абхазії: ва-банк Саакашвілі і провал стратегії Путіна
Читайте: Війна у Придністров’ї: проект “червоних директорів”, який програв “русскому міру”
Спілкувався Ростислав Буняк.
