Білорусь ніколи не славилась лояльним ставленням до преси. За даними організації Репортери без кордонів, країна у 2017 році посідала 157 місце зі 190 серед країн за рівнем свободи слова.
На тлі новин про вироки іноземним журналістам та загальну невелику кількість інформаційних ресурсів країни це не виглядає дивним. Білорусь – країна з ручним режимом управління, Лукашенко – останній диктатор, а незалежні ЗМІ за таких умов – скоріше виключення, ніж правило.
Причини затримань
Коли стали відомі офіційні причини затримань журналістів кількох білоруських видань, вони викрили глибину сумного становища з доступом до інформації в країні. Працівників ЗМІ підозрюють у несанкціонованому доступі до закритої платної стрічки новин державного інформаційного агентства БєлТА.
Це означає, що доступ до інформації про діяльність державних органів влади має лише один ресурс, який належить державі. І навряд чи він має широкий доступ до даних про діяльність органів влади. Усі інші засоби інформації отримати ці дані можуть лише через БєлТА, яка фільтрує новини на безкоштовні та платні.
Однак, у новині про затримання головне – це не закрита система доступу до інформації, а причина посиленої уваги до журналістів, озвучена владою. За версією слідства, кореспонденти одразу трьох різних видань заходили під чужими паролями до закритої стрічки новин та мали доступ до інформації, яку не так вже й дорого отримати у законний спосіб.
Підписка на БєлТА коштує близько 600 рублів (приблизно 8 тисяч гривень). Складається враження, що силовики навіть не намагались знайти більш-менш вагомий привід для затримань. А значить, не боялись обурення та негативної реакції суспільства на свої дії.
Імовірні причини
Звинувачення у несанкціонованому доступі на свою адресу обвинувачені журналісти заперечують. Атаки на державне агентство здійснили нібито співробітники інтернет-порталу ТутБай, інформагентства БелаПАН та сайту Realt.by.
Через підозри у кіберзлочинах, редакції зазначених ЗМІ тимчасово закрили. Обшуки проводили і вдома у кількох журналістів. У результаті, більше 10 працівників незалежних видань затримали.
Якщо слідчий комітет доведе причетність інформресурсів до незаконного використання закритої інформації, що належить БєлТА , їм загрожує штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи, навіть, позбавлення волі на строк до 2 років.
В БелаПАН визнають, що не мають платної підписки на послуги державного інформагентства. Однак говорять, що використовують у своїх матеріалах лише безкоштовний контент.
А засновник ТутБай Юрій Зіссер у коментарі Громадському обвинувачення назвав абсурдом:
– Зекономити 600 рублів на місяць на підписці — це смішно. На кібертероризм ніяк не тягне.
На думку працівників редакцій, затримання означають спроби тиску білоруської влади на опозиційні до неї ресурси.
Придушення інакомислячих
Правозахисники вважають утиски з боку влади неспівмірними тим порушенням, які держава висуває журналістам. До того ж, у Білорусі цьогоріч набув чинності закон, що посилює обмеження свободи слова в інтернет-просторі.
Таким чином, подібні дії можуть бути способом обмеження інформаційного поля в країні та дезінформації громадян. Українські ж експерти не виключають російського сліду в таких діях. Політичний аналітик Володимир Горбач вважає, що Білорусь давно координує левову частку своїх дії зі східним сусідом:
– Білоруські силовики є продовженням російських силових структур. Тобто російські силовики контролюють через своїх білоруських резидентів ситуацію в Республіці Білорусь.
У такий спосіб російські спецслужби можуть намагатись зайняти інформаційний простір Білорусі та залякати невеличку групу незалежних ЗМІ, які залишились в країні.
Підтвердженням цієї версії можуть бути дії силовиків Білорусі. Вони вже за 2 дні відпустили усіх затриманих медійників. Офіційна причина – нібито активне сприяння журналістів у розслідуванні.
Показові затримання можуть справити необхідний для влади ефект та діяти на випередження, щоб непідконтрольні білоруській владі медіа не забували, хто в країні насправді робить новини.
І здається, що якщо не ЗМІ, то суспільство посил від влади зрозуміло. Адже жодних активних дій та підтримки інформаційних ресурсів з боку громадськості не послідувало.
Фото: ТутБай, dreamstime
Яна Семенюк