Світові ринки лихоманить від коронавірусу. Через скорочення товарообігу цінні папери валяться, бізнесмени втрачають мільярди, а нафта взагалі обвалилась аж на третину лише за один день – з 45$ до 35$ за барель.
У державах, чия економіка надто залежить від експорту чорного золота, зокрема у Росії, обвалилась національна валюта. Рубль просів до мінімальних показників за останні чотири роки. Аналітики охрестили 9 березня чорним понеділком.
Китай став менше імпортувати, зокрема і вуглеводнів. І не тільки він. Від уповільнення економічної динаміки страждає чимало країн. Через карантини та порушення логістичних ланцюгів літаки, кораблі та вантажівки стали споживати менше палива. Дефіциту нафти не було і до пандемії, а з нею й поготів. Тому експортери просто почали захлинатись своїм же товаром.
Але сам по собі коронавірус далеко не головна і не єдина причина обвалу нафтових цін. Чорному понеділку передувала чорна п’ятниця. За два дні до обвалу цін найбільші експортери нафти у світі зібрались у віденській штаб-квартирі ОПЕК.
Країни нафтового картелю на чолі із Саудівською Аравією плюс Росія, Казахстан та інші впливові гравці намагались домовитись про колективне скорочення видобутку чорного золота. Щоб урівноважити попит-пропозицію, а відтак і стабілізувати ціни. Адже статистика говорить, що з кожним роком фундаментальне споживання нафти у світі падає.
За різними даними, на цій конференції саудити серйозно посварились із росіянами. Ер-Ріяд начебто запропонував Москві скоротити видобуток. Емісари Путіна відмовились. Угоду було зірвано і нафта обвалилась.
Путін грюкнув дверима у ОПЕК, сів у свій бензовоз під назвою Росія і поїхав далі вже сам по собі без будь-яких угод. Він думав, що саудити шукатимуть з ним компроміс, але вони навпаки – почали вставляти палиці в колеса – збільшили видобуток до історичних рекордів і дали споживачам в Азії, Європі та США знижки. Схоже, якщо Путін не розверне бензовоз назад, у нього почнуться проблеми з двигуном, який лагодити доведеться за рахунок свого ж населення.
Читайте: Обвал цін на нафту став найсильнішим з 1991 року
Але чому Москва та Ер-Ріяд посварились, якщо для обох вигідно підвищити та стабілізувати ціни? Тому що окрім економіки є ще і політика. На гру росіян та саудитів суттєво впливають американці. А точніше – їхня революція сланцевої нафти. Поки Аравія та Росія останні чотири роки квотували видобуток, їхню частку ринку забирала сланцева нафта із Америки, яка не входить у картель, а відповідно і не має зобов’язань скорочувати виробництво.
Росіяни вирішили показати американським сланцевикам кузькіну мать. Адже за низьких цін на традиційну нафту, високовартісний видобуток сланцевої втрачає попит. Окрім цього, у Путіна очевидно є і особистий мотив – помститись Америці за санкції проти Північного потоку-2, які теж пов’язані із сланцевими виробниками нафти та газу.
Серйозні санкції в енергетичному секторі можливі, якщо цього року у Білий дім прийде ворог Путіна Байден, але поки при владі Трамп, дії ВВП схожі на ситуацію: На зло мамі вуха відморожу. Адже Росія із нинішніми цінами на нафту щодня втрачає сто мільйонів доларів.
А що ж саудити? З точки зору геополітики, їм теж було вигідно зруйнувати угоду ОПЕК+, понизити ціни і вдарити по ворожому Ірану. Адже аравійці не забули минулорічну атаку дронів на свою нафтовидобувну інфраструктуру. Удари, які протягом однієї години вирубили половину аравійського експорту, за різними даними, скоїли хусити за допомогою іранської зброї та російських розвідданних. Тому для саудитів важливо виснажити союзника Кремля.
Але наскільки далеко може зайти цінова війна між росіянами та саудитами? І перші, і другі вже заявили, що готові викинути на ринок більше нафти. Це неминуче призведе до ще більшого падіння цін. Експерти навіть не виключають 20$ за барель. Але за такого сценарію запас міцності у Ер-Ріяда більший. Собівартість бареля у деяких родовищах їхньої пустелі – десять зелених, у Росії – двадцять. До того ж, у росіян, на відміну від аравійців, виснажені родовища і немає нових технологій.
До того ж, у російському бюджеті нафта закладена по 42$, а не по 35$ як зараз. Якщо гра на пониження триватиме і далі – під загрозою опиняться російські державні компанії, які рятуватимуть завдяки фонду національного добробуту, але він теж не гумовий. Тому, очевидно, доведеться повертатись за стіл переговорів.
Для нас, як країни-імпортера палива, низькі ціни на нафту – це плюс. Але річ у тому, що усі сировинні ринки пов’язані. Тому нафта може потягнути за собою металургію та аграрний сектор. А це наші найбільші статті валютних доходів. Та і з курсом долара та коронавірусом незрозуміло, що буде.
Експерти говорять, що зазвичай ринок палива відіграє падіння нафтових цін через два-три тижні. Тобто, теоретично бензин на українських заправках має подешевшати вже у квітні. Але Україна – держава парадоксів: коли нафта дорожчає, то у нас бензин одразу ж повзе вгору, коли дешевшає – ціни лишаються на місці.
До слова, Факти ICTV розповідали про те, що АМКУ чекає на зниження цін на бензин після обвалу вартості нафти.