Протести та арешти опозиції: що відбувається у Білорусі за місяць до виборів
Тече вода, горить вогонь, а білоруси вибирають президентом Олександра Лукашенка. Так відбувається вже 26 років і до останнього нічого не віщувало якихось серйозних змін.
Вшосте переобратися Лукашенко вирішив у серпні – сезон відпусток і максимального політичного штилю, щоб білоруси ці чергові псевдовибори навіть і не помітили. Але щось пішло не так.
Протестний настрій
Виборчий процес в Білорусі побудований таким чином, що спочатку потенційні кандидати в президенти повинні зібрати по 100 тис. підписів на свою підтримку. І вже етап збору підписів перетворився на своєрідний протест. Люди шикувалися в кілометрові черги для того, щоб підписатися за опозиційних кандидатів. Проходили мітинги, навіть зіткнення з правоохоронцями.
Влада до такої активності зазвичай інертного і аполітичного білоруського суспільства виявилася зовсім не готова. Замість спокійного вступу у чергову п’ятирічку Лукашенко отримав найпроблемнішу для себе кампанію за весь час перебування при владі.
Що ж змусило білорусів так мобілізуватися? Переплетення економічної кризи, коронавірусу і втоми від вічного президента. Під таким тиском горезвісна лукашенківська стабільність, заради якої білоруси 26 років і готові були відмовлятися від політичних свобод, дала тріщину.
Білоруський президент виявився одним з головних світових заперечувачів Covid-19. Лукашенко спочатку оголосив коронавірус вигадкою, потім говорив, що боротися з ним потрібно трактором і горілкою. Карантин в країні так і не ввели, прозору статистику захворюваності не показали. Люди побачили, що популізм влади реально перетворюється на загрозу для їхнього життя.
— Відбувається катастрофічний провал комунікації держави з громадянами. Є певна нервозність, і є негативні очікування. Все це підіграє протестним настроям, – пояснює вплив коронавірусу на політичну ситуацію в Білорусі Ігар Тишкевич, експерт Українського інституту майбутнього.
Посилила ефект від коронавірусу ще й економічна криза. Причому прийшла вона до Білорусі, економіка якої сильно залежить від постачання дешевих енергоресурсів з Росії, ще раніше пандемії. Відбулося руйнування своєрідного суспільного договору, який існував між владою і суспільством. Він ґрунтувався на мобільності громадян, якій не перешкоджала держава.
— Люди, вперше за багато років відчули, що їхнє благополуччя дуже хитке, нестабільне. Закрилися звичні ринки праці. Білоруси працювали в Росії, Польщі, Литві, і все це знижувало напругу. Це здавалося вічним, і всім було байдуже, хто такий Лукашенко. Але за три місяці карантину в Польщі, Росії всі ці люди змушені були жити тут, проїдати свої запаси, і вони вкрай незадоволені владою, — розповідає Фактам ICTV білоруський політолог Олександр Федута.
Олександр Федута
В Білорусі вже виросло ціле покоління громадян, які не знали іншого президента, крім Лукашенка. Ще не биті, – як їх називають білоруські опозиціонери зі стажем. Тобто ті, хто ще не стикався з лукашенківськими репресіями і раніше не особливо цікавився політикою. Що ще важливіше, у цих людей з’явилися свої кандидати в президенти.
Порушники спокою
Найяскравішу кампанію організував блогер Сергій Тіхановський. Він автор Youtube-каналу Країна для життя, на якому показував проблеми простих білорусів, жителів сіл і маленьких міст під час їхнього зіткнення з державою. Тіхановський почав їздити країною і проводити зустрічі з виборцями.
Для своєї агітації він придумав гасло Стоп, тарган, натякаючи на знамениту рослинність на обличчі білоруського президента. Символом же кампанії стали домашні капці, якими блогер закликав вигнати з влади головного таргана. Ідея з капцями набула такої популярності, що люди почали приносити їх з собою на збір підписів. Сам Тіхановський роз’їжджав країною з величезним капцем, поки його не запроторили за ґрати. Йому закидають грубе порушення громадського порядку – за ці ж публічні збори підписів та зустрічі з прихильниками.
Сергій Тіхановський
Перебуваючи у в’язниці блогер не зміг подати документи для реєстрації кандидатом, але замість нього в президенти висунулася його дружина Світлана. У будинку Тіхановських пройшло кілька обшуків, поки правоохоронці не “знайшли” $900 тис. Світлана Тіхановська заявляє про тиск і прямі погрози їй і дітям, близько 15 активістів кампанії блогера теж заарештували, але необхідні підписи для реєстрації кандидатом в президенти зібрати таки вдалося.
Тіхановський б’є по ядерному електорату Лукашенко – мешканцям білорускої глибинки. Його навіть порівнюють з самим Бацькою зразка перших для нього виборів 1994 року. Такий же простий хлопець з народу, популіст, але свій.
Причому на Тіхановському несподівані кандидати в президенти Білорусі не закінчилися. Кинути виклик Лукашенку зважилися і два представника традиційного істеблішменту, чого ніколи не було раніше. Віктор Бабарико – колишній голова Белгазпромбанку, що належить російському Газпрому і Валерій Цепкало – засновник білоруського Парку високих технологій, екс-заступник міністра закордонних справ і колишній посол Білорусі в США.
Віктор Бабарико
Особливо популярним став банкір Бабарико, що перетворився ледве не в лідера гонки. Він зумів зібрати понад 300 тис. підписів за своє висунення в президенти – небачений результат для опозиційного кандидата. У Білорусі не публікують дані соцопитувань перед виборами. Але в голосуваннях на найпопулярніших сайтах країни з величезним відривом лідирував саме Бабарико. А ось Лукашенко набирав всього кілька відсотків, за що і отримав прізвисько Саша 3%. У відповідь влада просто заборонила опитування і в інтернеті.
Але всі ці образливі прізвиська, сильно б’ють по самолюбству Бацьки, впевнені експерти.
— Це спроба персонально образити, знаючи психотип Лукашенка, якщо йде особиста образа – буде і особиста реакція, – зазначає Тишкевич.
Ігар Тишкевич
І реакція послідувала – в Бєлгазпромбанк прийшли з обшуками, а потім Бабарика та його сина заарештували. Їх звинувачують у відмиванні коштів і несплаті податків. Люди по всій країні вийшли на стихійний протест на підтримку Бабарико – їх почали затримувати. Склалася унікальна ситуація – репресії почалися не після голосування, а ще до. Заарештували вже близько 700 людей.
Таким чином, два найпопулярніші опозиціонера вже за ґратами, а Цепкало ЦВК просто не зарахувала більше половини з 160 тис. підписів. Влада вирішила реагувати на опозиційну активність як звикла – силою.
— Відбулася візуалізація електоральної підтримки не для Лукашенка, що стало загрозою. Населення показало, за кого воно буде голосувати, і в цих умовах написати, що 80% за Лукашенка – це був би серйозний виклик для суспільства. У відповідь влада зробила все, щоб, по-перше, задавити електоральну активність населення, по-друге, протестну активність, і, по-третє, – погасити хвилю психологічної готовності населення протистояти нинішній системі. Це те, що я називаю оксамитовим терором, який починає набирати хід, – розповідає в інтерв’ю Фактам ICTV білоруський політолог Павло Усов.
Павло Усов
Згодом ЦВК Білорусі одноголосно проголосував за недопуск Бабарика в кандидати у президенти країни. Причиною такого рішення у ЦВК назвали незадекларовану власність в офшорах.
Російська гра
Причому весь цей час Лукашенко і державні ЗМІ не перестають розповідати про загрозу якогось майдану та іноземного втручання, які доблесна влада вчасно попередила. Ось тільки в іноземному втручанні Бацька прямо звинувачує не Захід, а Росію.
Відносини з Кремлем – окремий головний біль білоруського президента і окремий фактор нестабільності напередодні виборів. Впродовж останнього десятиріччя відносини Мінська і Москви можна було охарактеризувати, як гроші в обмін на обіцянки.
За обіцянки про союзну державу Лукашенко отримував російські фінансові вливання, на яких і ґрунтувалася його легенда про стабільність. Але ось Кремль виставив рахунок, а Лукашенко почав грати в незалежність. Переговори про поглиблення об’єднання двох країн провалилися, і Москва закрутила гайки. Бацьку зрозуміти можна – замість одноосібного господаря Білорусі йому пропонують максимум роль губернатора при Путіні. Але на виборах Кремль може попсувати нерви Лукашенку заради його більшої поступливості.
— Все, що потрібно Москві – це геополітична перемога щодо Білорусі, придбання ще однієї території. Президентські вибори – це найбільш уразливий момент, коли на Лукашенка можна натиснути, можна придушити і вже білоруський посол в Москві Семашко заявив, що єдина валюта – це прийнятно. Лукашенко боїться того, що Росія дійсно має намір зробити певні кроки щодо його заміни через виборчий процес, – зазначає Усов.
Причому для Росії, вигідно застосування сили білоруською владою, що й почалося. Тому що це віддаляє Бацька від будь-яких альтернативних союзників і штовхає в кремлівські обійми. Наприклад, ЄС вже визнав Бабарика та Тіхановського політв’язнями і закликав негайно їх звільнити.
Майдану бути?
Мало хто сумнівається, що в результаті Лукашенко знову продемонструє свою беззаперечну перемогу на виборах.
— Лукашенко намалює 70-80%, другого туру ні в якому разі не буде – це найпростіший варіант, до якого влада готується, – упевнений Усов.
Білоруси підійшли до межі, коли далі силове протистояння, той самий майдан, якого так сильно боїться Олександр Григорович. Але чи зважиться на нього суспільство, розуміючи, що влада може просто втопити в крові будь-який протест?
— Є атмосфера і дух протесту, але нікому цей протест організувати. Не бачу передумов для активних масових протестів, влада їх просто не допустить, – скептично налаштований Усов.
А ось Олександр Федута вважає, що застосування жорсткої сили може погано закінчитися для влади і зустріти тільки ще більший опір:
— Зараз, якщо майдан відбудеться на неї вийдуть дорослі чоловіки, позбавлені комплексів, які розуміють, що їх позбавили всього, вони втратили все.
До виборів залишається менше місяця. Все в руках Лукашенко. Списувати його з рахунків зарано, як і передрікати безхмарне майбутнє теж. Коли авторитарний режим входить в зону турбулентності він може сам наробити масу дурниць. Віктор Янукович, не дасть збрехати.