Як безправність військ та спотворена Кремлем реальність призвели до провалів РФ в Україні

Кореспонденти газети The New York Times Гелен Купер та Ерік Шмідт розмірковують разом із військовими експертами над причинами провальної військової кампанії Росії в Україні. Серед причин – відсутність польового командира в епіцентрі подій та нечітке уявлення про реальний стан речей безпосередньо у Кремлі.

Після п’яти тижнів війни, яку розв’язала РФ проти України, за словами американський чиновників, росіяни ведуть свою військову кампанію з Москви без польового командира, який би керував на місці.

За словами чиновників, такий централізований підхід може багато в чому пояснити, чому російські військові зусилля зіштовхнулися з більш жорстким, ніж очікувалося, опором України.

Відсутність об’єднавчого полководця в Україні означала, що російські повітряні, сухопутні та морські частини не синхронізуються. За словами високопоставлених чиновників США та незалежних аналітиків, їхні роз’єднані кампанії на полі бою страждають від поганого матеріально-технічного забезпечення, зниження морального духу та загибелі від 7 тис. до 15 тис. військових.

Саме це, стверджують кореспонденти NYT, також сприяло загибелі щонайменше семи російських генералів, оскільки високопоставлених офіцерів кидають на лінію фронту, щоб вирішувати тактичні проблеми, які західні війська залишили б молодшому офіцеру або старшому рядовому персоналу.

Високопоставлений американський чиновник сказав, що посадовці НАТО та розвідники тижнями очікували на появу російського військового командира. Але його немає, тому офіційні особи на Заході можуть зробити висновок, що люди, які ухвалюють рішення, далекі від воєнних баталій, ще в Москві: міністр оборони Сергій Шойгу, начальник генштабу ЗС РФ генерал Валерій Герасимов та навіть президент РФ Володимир Путін.

У середу представники адміністрації Байдена, посилаючись на розсекречені дані розвідки США, заявили, що Путіна його радники дезінформували про проблеми російських військових в Україні. За словами американських чиновників, розвідка також продемонструвала зростання напруженості між Путіним і Шойгу, який колись був одним із найбільш довірених членів найближчого оточення Кремля.

Російські чиновники спростували твердження американської розвідки, а Кремль у четвер назвав це “повним нерозумінням” ситуації, що може мати “погані наслідки”.

Але вести військову кампанію на відстані 500 миль важко, заявили військові чиновники США. За їхніми словами, одна лише відстань може призвести до розриву між військами, які ведуть бойові дії, і планами війни, які розробляються в Москві. Замість того, щоб впорядкувати процес, за їхніми словами, Росія створила військову машину, яка не здатна пристосуватися до швидкого та спритного українського опору.

Другий високопоставлений американський чиновник сказав, що російські солдати, яких навчили не робити жодного кроку без чітких вказівок начальства, були розчаровані на полі бою, тоді як Путін, Шойгу та генерал Герасимов продовжували планувати дедалі більш відірвану від реальності стратегію.

Цей підхід означає, що Москва передає інструкції генералам на місцях, які потім передають їх військам, яким наказано виконувати ці інструкції незалежно від ситуації на місці.

— Це проявляється в помилках, які робляться, – сказав генерал у відставці Веслі К. Кларк, який був верховним головнокомандувачем об’єднаних сил НАТО в Європі під час війни в Косово.

Минулого тижня українські війська підірвали російський військовий корабель Орськ (Генштаб ЗСУ уточнив, що це був інший корабель Саратов, – Ред.), який пришвартувався на півдні України. Описуючи інцидент, генерал Кларк запитав: Хто буде настільки божевільним, щоб пришвартувати корабель у порту, ​​спершу не убезпечивши район?

Той факт, що російські планувальники, які відправили Орськ (Саратов, – Ред.) до порту, були неуважні до потенційної небезпеки, свідчить про те, що ніхто не ставить під сумнів рішення, які йдуть зверху, зазначили чиновники. За їхніми словами, війська, що перебувають внизу, не мають повноважень вказувати на недоліки стратегії, які повинні бути очевидними.

Військові аналітики стверджують, що до загибелі російських генералів призвів складний ланцюг подій, що виник зі зламаної командної структури, яка починається в Москві.

— Я не бачу тієї цілісної організаційної архітектури, яку можна було б очікувати, враховуючи місяці навчань і, ймовірно, навіть більш тривалий період планування перед вторгненням, – сказав генерал у відставці Девід Х. Петреус, який обіймав посаду голови Центрального командування військових і як головнокомандувач в Іраку та Афганістані.

У структурі американського військового командування польовий командир з чотирма зірками координував би та синхронізував усі підпорядковані повітряні, сухопутні та військово-морські сили, а також спеціальні операції та кібероперації. Кампанія мала б головну мету — центр ваги, та операції, що підтримують цю мету.

Аналітики вважають, що у випадку загибелі деяких російських генералів проблема виникла далеко від поля бою, коли Москва не відреагувала достатньо швидко після того, як Україна заблокувала російські комунікації, вважають аналітики.

Власне нечесне зображення Путіним місії російських військових, можливо, зашкодило їхній здатності переслідувати зусилля, які російський президент спочатку публічно представив як “спеціальну військову операцію”.

Генерал Кларк згадав, як у 2016 році проводив курс у Києві для українських генералів і намагався пояснити, що таке американський військовий “огляд наслідків дій”. Він розповів їм, що після бою за участю американських військ “усі зібралися і розібралися в тому, що сталося”.

— Полковник повинен зізнатися у своїх помилках перед капітаном, — сказав генерал Кларк.

Вислухавши його, українці, за словами генерала Кларка, сказали йому, що це не спрацює. Вони сказали: Нас вчили в радянській системі, що інформацію потрібно оберігати, і ми брешемо один одному.

— Рішення Путіна відправити цього тижня чеченського полководця Рамзана Кадирова в обложене українське місто Маріуполь для кола пошани, попри те, що Маріуполь ще не впав, свідчить про незмінну віру президента Росії в те, що найбільша битва – це інформаційна, – сказав експерт російських спецслужб Андрій Солдатов.

Він зазначив, що чеченець, якого бояться, “є генералом, а не справжній військовим командиром”. За словами Солдатова, це демонструє, що “Путін все ще вважає, що пропаганда тут найважливіша”.

Російські чиновники зараз сигналізують про те, що Путін може зменшити свої військові амбіції та зосередитися на східному регіоні Донбасі, хоча військові аналітики кажуть, що ще невідомо, чи стане це значущим зрушенням чи маневром, щоб відвернути увагу перед черговим наступом.

Армія РФ вже залучила до боротьби більше половини своїх загальних бойових сил, включаючи найелітніші підрозділи. Зараз Москва залучає підкріплення з-за меж Росії, включаючи окуповані території Грузії, а також кидає на схід України найманців із приватної військової групи Вагнер.

Російський президент також підписав указ про весняний призов 134 тис. призовників.

— Здається, вони не мають чіткого уявлення про кількість сили, необхідної, щоб перемогти українські регулярні та територіальні сили в міській місцевості та зберегти те, що вони знищили чи захопили, – сказав генерал у відставці, який командував військами США на сході Афганістану Джеффрі Дж. Шлоссер.

На його думку, для цього “будуть потрібні ще сотні тисяч російських або союзних військ”.