З культом особистості та коханками-генералками: що відомо про міністра оборони РФ Шойгу

Культ особистості на мінімалках створив у себе на батьківщині у буддистській республіці Тува міністр оборони Росії Сергій Шойгу. Там його шанують, наче святого: вулиці з його іменем, книги про богатиря-Шойгу, дім-музей, портрети у кожному кабінеті, а також всі масові заходи зі згадкою про нього. Тиран Сталін би плакав від такого факсиміле!

Шойгу як вірний поплічник Путіна неодноразово потрапляв у списки його наступників, їздив з президентом РФ на полювання, а ще, як і ВВП, цей корінний тувинець провадив мантру “про один народ”. Але щось пішло не так.

Після проваленого бліцкригу Росії в Україні він зник із інформпростору. Тамтешня пропаганда інколи робила своєрідне “явлення Христа народу”, але скидалося це на невмілу роботу з відео- та фоторедакторами. А решта новин про начебто його робочі дзвінки чи зустрічі – не супроводжуються медіафайлами. 14 квітня взагалі з’явилася інформація, що Шойгу вибув з гри і лежить в реанімації з обширним інфарктом.

Що відомо про Сергія Шойгу?

Майбутній рекордсмен за тривалістю перебування у міністерському кріслі народився у 1955 році у Чадані Тувинського регіону. За національністю його батько тувинець, а мати росіянка. Відомо, що батько працював редактором у районній газеті, а згодом став заступником голови тувинської Ради міністрів.

Шойгу отримав освіту інженера-будівельника. А ось в армії не служив, обмежившись військовою кафедрою у виші. Перш ніж переїхати до Москви, він працював на будівництві у Сибіру, де обіймав переважно керівні посади.

У 1990-му Шойгу вже розпочав роботу у комітеті з архітектури та будівництва, пізніше ініціювавши створення Російського корпусу рятувальників (МНС), який і очолював до 2012 року.

Перші кроки у політиці Шойгу зробив у середині 90-х у складі об’єднання Наш дім – Росія Віктора Черномирдіна. Через п’ять років він став головою партії Єдність, яку згодом було перетворено на Єдину Росію.

Звання генерала армії Шойгу отримав за дев’ять років до того, як став міністром оборони Росії у 2012-му. Під безпосереднім контролем військового злочинця Шойгу відбулася окупація не лише Кримського півострова, а й окремих районів Донецької та Луганської областей.

Вівтар культу та “реінкарнація” полководця Чингісхана

На малій батьківщині Шойгу славлять наче свого часу тирана Сталіна в СРСР. У столиці Тувинської республіки Кизилі у кабінеті кожного чиновника чи вчителя, а особливо у всіх бюджетних та позабюджетних організаціях повинен висіти портрет міністра війни Путіна.

У центрі Кизила у Національному музеї навіть є вівтар культу Шойгу, до якого людина має підійти та “низько вклонитися”. Його творцем вважають ексдепутата Думи, теж тувинця Каадир-оол Бічелдея. Саме йому належить ідея, що у Шойгу переродився монгольський полководець Субедей. Сам міністр не надто противиться такій ідеї “реінкарнації”.

Шойгу також бере участь у зміцненні свого культу, виділяючи гроші з фонду президентських грантів на різну писанину. Зокрема два роки тому у Туві вийшла казка про Шойгу Син Хур-Кужугета Сергек із темно-рудим скакуном. Гості під час презентації книги прикладалися до неї, як до реліквії.

Але й це ще не все. У місті Чадан є будинок-музей Шойгу, а поруч як стверджували кремлівські ЗМІ, колодязь зі священною водою, яку набирають із собою всі відвідувачі. Сама криниця зовсім не нагадує святе джерело, адже вода до неї подається через шланг за допомогою електромотора, а ще цією водою поливають клумби.

Особисте життя

Своє особисте життя, а точніше, дружину Ірину, Шойгу тримає під грифом таємно. Відомо лише, що він познайомився з нею ще у студентські часи. Жінка очолює турфірму Експо-ЕМ та є співзасновницею ТОВ Рекапмед, що займається медичною діяльністю.

У сім’ї міністра оборони РФ дві доньки – Юлія та Ксенія. Старша Юлія – директорка Центру екстреної психологічної допомоги МНС Росії, а молодша – президентка Федерації триатлону Росії, а ще фігурантка розслідування ФБК Олексія Навального.

За даними журналістів, Ксенія у 2009-му стала власницею двох земельних ділянок в елітному селищі Барвіха площею 1 768 кв. м та 7232 кв. м. За оцінкою ФБК, приблизна вартість землі становила близько $9 млн, а вартість будівництва будинку могла перевищувати $18 млн. Ділянки землі пізніше перейшли у власність Олени Антипіної, яка, згідно з ФБК, є сестрою дружини Сергія Шойгу. У 2012 році дружина Сергія Шойгу придбала квартиру площею 217,6 кв. м в елітному житловому комплексі Воробйові гори приблизною вартістю 103-223 млн руб.

У ФБК тоді припускали, що родичі Шойгу могли бути лише номінальними власниками нерухомості, а її реальний власник прагне уникнути декларування активів через нелегальні джерела коштів. Загалом сім’я Шойгу славиться переписуванням нерухомості, але таким бізнесом у родині міністра займаються зазвичай жінки – дружина, доньки та сестра дружини.

Молодша донька Шойгу потрапила й у розслідування проєкту Открытие медиа. У ньому йдеться, що компанія Ксенії за допомогою друга президента Геннадія Тимченка за три роки заробила 2,1 млрд руб. на державних будівлях. А також про те, що бізнесмен Дмитро Босов передав сім’ї Шойгу порт Північного морського шляху, через який планувалося вивозити вугілля з арктичних родовищ.

Фаворитки спеціального призначення

Але не лише міністр та його сім’я купаються у багатстві. Шойгу щедро обдаровує і своїх численних коханок. У 2019 році видання Insider писало про стюардесу Олену Шебунову, яка “супроводжувала найкращого міністра Росії у всіх його нелегких службових відрядженнях”.

Зазначається, що вона у 2001-му народила хлопчика Данила Сергійовича – позашлюбного сина Шойгу. Після цього справи у жінки пішли в гору. Якщо до появи Данила вона їздила на ВАЗ 21083 і старій Honda, то відразу опісля купила Mercedes-Benz і золотистий Lexus RX 330.

Коханка міністра має квартиру на вулиці Павлова, яка дісталася від співвласника компанії-підрядника МНС. А ще – гігантський маєток в елітному селищі Жуківка за 1,5 млрд руб., по сусідству з олігархами Ротенбергами.

Свої мільярди Шебунова заробила на угодах із структурами Шойгу. Так, наприклад, її компанія освоїла 3 млрд руб. на будівництві військових містечок.

Але це – далеко не єдина фаворитка міністра, таких у нього було щонайменше ще три. Йдеться про Тетяну Шевцову, Марію Китаєву та Росіяну Марковську, які так чи інакше працювали у Міноборони РФ і яких Шойгу нагородив високими званнями. Остання вже у 29 років могла похизуватися званням генерал-майора.

Вдячність Шойгу за корупцію в армії

Провал бліцкригу Росії в Україні та решта проблем вилізли назовні у російській армії не в останню чергу завдяки Сергію Шойгу.

У березні голова НАЗК України Олександр Новіков навіть направив лист-подяку Шойгу з вдячністю “за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їхнього накопичення на кордоні”. Копії листа також були направлені на Держдуму, Раду Федерації та Фонд боротьби з корупцією.

Згідно з розслідуванням Transparency International, лише у 2017 році з бюджету Міноборони РФ в офшори було виведено близько 3,2 млрд руб. після участі в держзакупівлях фірм з іноземними засновниками.

Аналітики CIT теж наголошують, що однією із причин провалу російської армії в Україні стала корупція у верхівці оборонного відомства Росії. Можливо, такі невтішні для керівництва Кремля новини, які прямо викривають корупцію за головування Шойгу, і змусили його “зникнути”.

Окрім листа-подяки від НАЗК, він ще у 2015 році включений до санкційного списку України у відповідь на російську збройну агресію, а також є фігурантом бази Миротворець. У березні 2022 року його внесли ще й до санкційного списку США та Великої Британії.