Чому закон про “іноагентів” викликав масштабні протести у Грузії – пояснення експертки
У вівторок, 7 березня, у Тбілісі відбулися протести через ухвалення парламентом Грузії у першому читанні проєкту закону, який дасть змогу оголосити неурядові організації та низку медіа “агентами іноземного впливу” (так званими іноагентами).
Чому цей законопроєкт так обурив грузинів і чого очікувати далі – у матеріалі Фактів ICTV
Політологиня Олеся Яхно вказує, що цей законопроєкт схожий на російський закон, який був прийнятий в 2012 році, а потім поступово ставав все більш жорстким. Наразі ж у РФ його формулювання дійшло до того, що іноагент – це не просто той, хто отримує фінансування за кордоном, а той, хто підпадає під вплив інших країн, що є дуже розмитим для трактування. Країна-агресор використовує це для боротьби з опозицією.
За словами експертки, ухвалення такого закону може поставити хрест на європейській та євроатлантичній інтеграції Грузії.
– Власне, це й спровокувало такі протести, тому що йдеться не просто про закон, а про те, що його прийняття може якраз призупинити рух у європейському та євроатлантичному напрямку. Це може призупинити певні програми співпраці з ЄС, – зазначає вона.
За її словами, за останні кілька років з боку Євросоюзу вже лунала критика, що у Грузії наростають певні авторитарні тенденції, і навіть на рівні законодавства не все можна вважати таким, що свідчить про поступ Грузії у бік європейської інтеграції, а не навпаки.
– Певною мірою це такий переломний момент, який відкрив ті процеси, що відбувалися декілька років до цього, але не мали такого резонансу всередині самого грузинського суспільства, –зазначає політологиня.
Експертка вказує, що дані події свідчать про те, що боротьба за пострадянський простір продовжується.
– Ми знаємо, що вже Молдова зіткнулася з протестами, які можуть фінансуватися з боку Росії. Так само й у Грузії є ризик, що певні настрої фінансуються РФ. Пострадянські країни, які не захищені жодним блоком військовим, і які мають інституції з досить високим рівнем корупції, все-таки вразливі для гібридних або напівгібридних спроб, – каже вона.
Водночас Олеся Яхно не виключає, що якби не було повномасштабного вторгнення РФ в Україну, то провладна коаліція могла б не звертати увагу на протести, але на тлі війни все, що може бути пов’язано з РФ, сприймається дуже чутливо й набуває великого резонансу.
Вона вказує, що особливо на пострадянському просторі повинна бути визначеність, тому що всі розуміють ціну питання.
– Якщо показати, що якась країна на пострадянському просторі може навіть частково йти шляхом Росії, це буде сприйматися негативно. Як те, що в РФ є площина, де вона може працювати, де вона ще може нав’язувати свою картину світу, – додає пані Олеся.
У Грузії парламентсько-президентська форма правління, тому навіть попри те, що президентка Грузії Саломе Зурабішвілі пообіцяла накласти вето на цей закон, парламент все одно зможе його подолати.
Водночас, якщо він це зробить, зіткнеться з критикою як із зовнішнього боку, зокрема ЄС, так і з внутрішнього, адже може розпочатися процес певних акцій всередині країни.
– Якраз на наступних виборах – строкових чи дострокових – правляча партія може все втратити, тому що це матиме синхронну критику як зовні, так і всередині, – додає фахівчиня.
Політологиня зазначає, що цей законопроект по суті став точкою біфуркації, яка поставить питання, наскільки Грузія рухається на рівні реальних кроків в бік ЄС і НАТО.
– Я гадаю, що це такий переломний момент. Сподіваюся, що все завершиться тим, що гору візьме суспільство і ті політичні сили, які виступають за рух до ЄС та НАТО не просто на словах, а які реально за те, щоб це мало підтримку всередині законодавчого органу, – підсумовує вона.
