Втрата робочих місць, безробіття, афери, відсутність доступного житла, переселенці, а також різні соціальні фактори – в основному саме з цих причин безхатченків стає все більше. Тільки в зв’язку з війною за останні роки в Україні стало на 20% більше бездомників.
За останніми даними Мінсоцполітики, в Україні налічується близько 30 тисяч бездомних, які стали на облік. Насправді ця цифра може досягати майже 200 тис. осіб. Проблема в тому, що офіційної цифри позбавлених кровлі немає, їх не можливо підрахувати. Вони живуть на вокзалах, в метро, в покинутих будинках, в центрах міст, під мостами, на вулиці. Звичайно, є центри надання соціального обслуговування та соцзахисту населення, будинки нічного перебування, центри реінтеграції та допомоги, соціальні готелі.
Деякі установи надають одяг, взуття, білизну, м’який, твердий інвентар та столовий посуд, а деякі дають можливість змінитися і повернутися до нормального життя, однак на всіх місць не вистачає. Право на перебування у соціальних будинках мають громадяни України, біженці, іноземці та ті, хто може оплачувати послуги, якщо такої змоги немає, бездомні громадяни можуть бути прийняті до відділу нічного перебування.
На осінньо-зимовий період для позбавлених дахів над головою є пункти обігріву та мобільні бригади. Соціальний патруль, який займається пошуком та реєстрацією бездомних, щоб допомогти їм стати на державний облік та отримати медичну допомогу. Проте багато з безхатченків відмовляються реєструватися в органах державної влади, багато з них – колишні ув’язнені, а хтось не хоче підкорятися розпорядку дня.
Ті, що вибирають вулицю, виживають як можуть – просять милостині в переходах, під магазинами, церквами, копаються в смітниках, збирають пляшки, макулатуру, металобрухт. На громадському транспорті в основному їздять безкоштовно. Якщо відсутні документи, що підтверджують особу, то в соціальному центрі допоможуть їх відновити, але цей процес вимагає не мало часу.
Більше допомоги можна отримати від релігійних або благодійних організацій, де можуть надати житло, одяг, харчування і, можливо, якусь роботу. Найбільше безпритульних в Україні зареєстровано на заході: Буковина, Львівщина, Рівненщина, Хмельницька область.
Ось, що нам вдалося дізнатися в центрі обліку бездомних громадян: “В нас нема точної статистики по кількості безхатченків, оскільки ми допомагаємо тим, хто приходить сам, допомагаємо з реєстрацією. Якщо відсутні документи, то допомагаємо їх відновити, говоримо, що для цього треба, а потім вже від людини залежить, наскільки швидко це буде зроблено. Установ, де вони на постійній основі можуть знаходитися безкоштовно, приймати душ, підстригтися, отримати одежу на державній основі немає. В основному цим займаються фонди, благодійні організації, волонтери, церкви, так само там вони завжди можуть отримати безкоштовну їжу”.
Як живуть бездомні громадяни в різних країнах?
Франція
Клошари – саме так називають людей, позбавлених кровлі, у Франції. В основному ними стають громадяни середнього класу, які залишилися без роботи і не зуміли знайти нову. Так само багато емігрантів. Держава піклується про бездомних, надаючи їм їжу, дах, медичне обслуговування, щомісячний сеанс масажу, бесіду з психологом і навіть безкоштовне відвідування музеїв, виставок, спортивних заходів та кінотеатрів. Однак піклуватися про всіх – важко.
Клошари там живуть всюди. Причому багато цілими сім’ями. У них існують свої правила. Новачки живуть у віддалених районах, а авторитети займають кращі місця з гарним заробітком.
Велика Британія
Найчастіше безхатьки в Великобританії – безробітні та не мають освіти, страждають алкоголізмом, наркоманією та психічними захворюваннями. Більшу частину підтримки там надають благодійні організації. Згідно з опитуванням, близько 9% британців залишалися без ночлігу у власній країні. За законом країни, якщо ціла сім’я оголосить себе бездомними, то держава ставить її в чергу на соціальне житло, а іноді на час пошуків їх селять в дорогі готелі або особняки.
Японія
Японські безпритульні дуже ввічливі. Не визнають злодійство, не грублять поліцейським і ставляться з повагою до оточуючих людей. Жебрацтво у них не в пошані. Дуже часто можна зустріти японського бомжа, у якого є своє житло, але вони його здають, просто тому, що не хочуть працювати або ж викупають гріхи свого минулого. А багато хто ходить на роботу і заробляє гроші, живучи в картонних коробках.
А з боку держави людина без прописки не має права на соціальні виплати, не може знайти роботу і не має права на спадщину.
Німеччина
За даними на 2017 рік у Німеччині 880 тис. чоловік без житла, 440 тис. – біженці. Багато живуть в спеціальних центрах, притулках. Так само, у них є посвідчення, що дозволяють безкоштовно їздити на транспорті, харчуватися в їдальнях і ночувати в парках або метро. Німецькі безхатченки жебракують, але ненав’язливо.
Австралія
Кількість бездомних не перевищує одного відсотка. І це молоді люди віком 15-19 років. «Живучи тут, ми не можемо дозволити купити собі дома, тому стали бездомними», – так написано в центрі Сіднея, де розташований один з пунктів для ночуючих на вулиці, так вони себе називають. В основному – це молоді люди, більшість – дівчата. Крім держави, бездомним допомагають і звичайні громадяни. Так само відкрита безкоштовна пральня, перукарня, кафе і нічліг.
США
Кількість позбавлених крою – понад 5 млн. Часто стають бездомними ті, хто не в силі оплачувати 50% за оренду житла від свого заробітку. Для таких людей існують спеціальні програми. Є центри, де можна переночувати, поїсти і привести себе в порядок. У спеціальних таборах можуть стояти нові телевізори і комп’ютери. Бездомні отримують допомогу по безробіттю, близько 1200 – 1500 доларів на місяць.
Індія
Алкоголізм, наркотики – основні причини бездомності. Безхатченки носять досить таки чистий одяг, ввічливі. Більше 50% складають жінки і діти, які зазнають насильства, жорстокості, знущання.
Цікаві випадки
Курт-Бляшана Банка, бездомний зі Швеції, який живився недоїдками та здавав пляшки, залишив спадок у розмірі 1,5 млн. доларів. Виявилося, що він грав на біржі, вкладаючи зароблені гроші за здачу склотари. У його банківському сейфі було 124 злитка золота, багато цінних паперів і більше 1 млн. доларів в якості акцій. Він відмінно розбирався у фінансах.
Хенрі Редді з Британії, носив один і той самий одяг, рахував кожен пенні. Після своєї смерті залишив п’ять мільйонів доларів , заповівши їх громадським організаціям.
Чарльз Піттс з США веде активне життя в інтернеті, блоги на Facebook, Twitter, MySpase. Стежить за новинами, спілкується з друзями і навіть керує форумом на Yahoo. І все це він робить під мостом, вважаючи, що інтернет є невід’ємною частиною життя. Заряджає ноутбук, а також ловить інтернет в своїх “секретних місцях” по Сан-Франциско. Після того, як Піттс залишився без будинку, він купив собі ноутбук, який з часом зламався. Зараз він користується комп’ютерами бібліотек, університетських містечок і ноутбуком свого приятеля.
Буває й таке.
Чи є шлях звідти?
У кожній країні є організації допомоги працевлаштування бездомних. Інша справа, чи потрібно це бомжу. Кожен вибирає свій шлях.
Так, наприклад, бездомний зі Швейцарії Ніггі Швальд став екскурсоводом, перед цим проживши 4 роки на вулиці в сільськогосподарському причепі. Він був жебраком з пристойним зовнішнім виглядом і ввічливим зверненням, ніколи не втрачав впевненості в собі. Релігійна організація змінила його життя, тепер він і сам допомагає бездомним вибратися з їх самотності.
Інший приклад – безхатько з України, який отримав допомогу в реабілітаційному центрі і через півроку вирішив почати нове життя. Він став успішною людиною, відкрив свій бізнес і побудував сім’ю.
Багатьом відомим людям і навіть деяким голлівудським зіркам доводилося бомжувати, таким як Холлі Беррі, Джим Керрі, Курт Кобейн, Деніел Крейг, Жан-Клод Ван Дам.
Прикладів є безліч. Головне бажання і прагнення людини змінити своє життя на краще.
Каріна Зуєва.