Під саундтрек Христини Соловій, концерт якої планується на вечірню частину святкування, випробувати себе зареєструвалося 13 команд, сформованих як з ветеранів, так і з діючих військових, і учасників громадських організацій.
Цікаво було спостерігати за спостерігачами. Видовищне дійство зібрало чимало охочих повболівати за хороших і спортивних хлопців. А скажена спека тільки підігрівала інтерес жіночої статі. Учасники роздягалися прямо посеред площі, обливалися водою, важко і глибоко дихали, що надавало якоїсь перчинки дійства.
У фінал вийшли 6 команд, серед яких і відбулася запекла сутичка. Гордість проймала до кісток за наших українських чоловіків. Так тримати!
Між масовими фотосесіями, намагався спостерігати за тим, що відбувається і командир полку Азов Андрій Білецький. Мабуть Олег Винник, збирає менше охочих серед жінок за 30, зробити з ним фото, ніж спортивний і харизматичний нардеп. Не відмовила і я собі в маленькій радості.
Також відбулося і спілкування з Білецьким:
– Чому ви сьогодні участь не приймаєте ні в боротьбі, ні в кросфіті?
– Якби була боротьба колишніх командирів полку, я б прийняв участь. А так буде не красиво, якщо я виграю, то всі скажуть, що Білецький переміг – нічого дивного. А якщо програю, то буде виглядати не дуже (сміється) і відповідно падати авторитет. Тому і не приймаю.
– Сьогодні я чула, що вас сприймали тепліше, ніж всіх інших виступаючих. Як у вас стосунки з громадянами Маріуполя?
– Азов має тут величезну повагу і заслужену абсолютно любов. І не тільки за свої військові досягнення , але і за просто цивільну поведінку. Згадайте тільки випадок, коли людина на підпитку порізала 15 річного хлопця, в азовець надав допомогу, схопив злочинця в здав його поліції. І допомогу по південному також пам’ятають, хто наприклад тушив пожежі, надавав різного характера допомогу.
Люди памічають добрі вчинки тому, до Азову ставляться з повагою і Любов’ю. А проросійська частина боїться і це теж не поганий результат (сміється).
– Ви влаштовуєте щорічно тут свято в день звільнення. Що це для вас означає?
– Я вважаю, що це, в першу чергу – день мужності. Ми показуємо, що коли молоді українці згуртовані, якщо у них є ідея, за яку варто померти, якщо у них є честь, то вони можуть зробити майже все, а можливо і все. Це приклад того, що свобода перемагає силу, слабкість, боягузтво, перемагає все.
За 10 бальною шкалою Свято спорту і любові до України на мою думку відбувся на всі 10 балів. Хочеться вірити, від усього серця, що дуже скоро такі переможні заходи пройдуть і в тимчасово окупованому Донецьку, і в Луганську! Слава Україні!
З любов’ю Ахава Тесленко
