Ремонт ліфтів – задоволення хоч і необхідне, проте дороге. Повне оновлення одного підйомника в середньому коштує мільйон гривень. Загалом же, лише тільки в столиці більше 22 тисяч ліфтів, половина з яких за правилами експлуатації вже своє відслужила.
Міська влада з року в рік переносить фінансування найпроблемніших об’єктів та виділяє лічені відсотки від необхідних сум. Через брак коштів, зараз ремонтують найстарішу техніку, яку ввели в експлуатацію ще до 1981 року. Приблизно така сама ситуація склалась по всій країні.
Типова історія
Киянин Вільгельм Меньшов живе в будинку, якому 24 роки. Стільки ж і чотирьом ліфтам, які справно служили жителям. В минулому році будинок з-під опіки ЖЕКу перейшов у власність ОСББ.
Нові керівники, тобто власники квартир, вирішили найняти компанію, що обслуговуватиме ліфти. За стандартною процедурою перед тим, як заключити договір з будинком, компанія перевірила технічний стан пійомників.
– Компанія провела дослідження ліфтів. Після цього там взялись за голову і сказали, що такі ліфти обслуговувати не будуть. Нам надали припис, за яким їх визнали аварійними і заборонили користуватись, – розповідає Меньшов.
Таким чином 16-поверхівка залишилась без підйомників. Щоб відремонтувати усі ліфти будинку, необхідно щонайменше 295 тисяч гривень. Мешканці оббивали пороги міської та районних адміністрацій. Коштів там немає. Тож зараз в будинку сподіваються на громадський бюджет. Туди жителі подали проект реконструкції підйомників.
Жертви підіймачів
Історія киянки Юлії Чугаєвої виявилась більш трагічною. Матір жінки поверталась додому після вигулу собаки. Коли ліфт під’їхав, пес встиг забігти туди, і за ним одразу зачинились двері. Механізм почав підійматись. Тим часом повідок залишався в руках у жінки. Ліфт зупинився між поверхами, вбивши тварину. Щоб дістати собаку з шахти, довелось чекати кілька годин, поки майстри визначали, хто з них повинен відкривати ліфт.
– Це вже не перший подібний випадок. Справа в тому, що у ліфті увесь западає кнопка 8 поверху і він після виклику може різко зачинити двері і поїхати на восьмий поверх. Ми вже не одноразово звертались до ЖЕКу через це, але безрезультатно, – розповіла Чугаєва.
Зараз жінка збирається подавати до суду на обслуговуючу компанію “Укрліфтсервіс”, яка займається ліфтами будинку.
Самі винні
Експерти ж говорять, що звинувачувати в усьому стару техніку не слід. Самі мешканці будинків мають дотримуватись правил безпеки, оглядати ліфт, у який заходять та не намагатись заскочити до механізму, що закривається. У випадку із собакою провели обстеження ліфту і несправностей не знайшли. Часткову відповідальність за трагедію покладають на власників тварини.
– Необхідно було тримати собаку не за повідок, а на рівні із собою – за ошийник, – говорить директор “Київліфт – 3” Михайло Корбут.
На пам’яті експерта з ліфтового обслуговування випадки неуважності, коли власники тварин просто забували про ліфт, спілкувались по телефону, тим часом коли підйомник приїжджав, туди заходила тварина, і двері зачинялись.
Безвідповідальність зустрічається не тільки по відношенню до тварин. Затримувати двері ліфта, щоб не зачинились, люди умудряються навіть власними дітьми. Матері залишають візочки у дверях і йдуть по допомогу, бо не можуть їх дістати через вузькі проходи.
Кому пощастить у 2018 році
Подібні історії можна знайти чи не у кожному дворі. Коли ж трапляється рідкісний випадок і за ремонт ліфту беруться комунальники, за цим стоїть зазвичай один розпорядник.
Замовляє підрядникам ремонт та модернізацію ліфтів комунальне підприємство “Київбудреконструкція”, що підпорядковується КМДА. У 2017 році у столиці на його замовлення відремонтували близько сотні ліфтів на 90 мільйонів гривень.
Якщо раніше ремонтом в Києві займався монополіст, зараз боротися за бюджетні кошти можуть різні приватні компанії. Здавалося б, це послужить здоровій конкуренції і підвищенню якості послуг обслуговуючих підприємств. Але по факту, тендери отримують, в основному, одні й ті ж підприємства.
Вся справа в тому, що через специфіку ремонту ліфтового обладнання, компанії не зацікавлені працювати на об’єктах менше року, як передбачає процедура держзакупівель. Якісно вкладатися в дорогий ремонт одного ліфта сьогодні, щоб завтра його взялася обслуговувати вже інша компанія, не хоче ніхто. Ось і виходить, що монополії начебто і немає, але одні й ті ж компанії завдяки маніпуляціям з кадрами та умовами участі в конкурсі, постійно перемагають у тендерах.
Так чи інакше, цього року поки що запланували вдвічі менше – відремонтувати 42 ліфта. Однак в КМДА не виключають коригування планів, адже заклали в бюджеті на підйомники 126 мільйонів гривень.
Загалом же комплексно проблему вирішити міські депутати взялись 3 роки тому. На сесії вони проголосували за запровадження програми “Про ліфтове господарство м. Києва та про розробку Програми заміни або модернизації ліфтів у житловому фонді м. Києва на 2015-2020 рр.”.
Її розробити мали ще у 2015 році і вже починаючи з 2016 щорічно мали б виділятись кошти на планове оновлення ліфтового обладнання. Однак донині документ так і не затвердили. Тож щороку ремонтують найаварійніші підйомники.
Хто має ремонтувати ліфти
Судячи з історії Вільгельма Меньшова, аварійний стан ліфта – не гарантія того, що його відремонтують за бюджетний кошт. Справа в тому, що в українському законодавстві існує правова колізія.
За законом про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, ще два роки тому усі будинки від ЖЕКів мали перейти під відповідальність мешканців, які мали вибір. Вони могли створити ОСББ і власними силами підтримувати порядок в багатоповерхівках, або ж винайняти компанію, яка буде виконувати ці функції.
На практиці ж до цих пір більшість будинків перебуває під опікою районних комунальних підприємств. Цивільний кодекс вказує, що відповідальність за стан будинку все ж несуть його мешканці.
Таким чином, з міського бюджету гроші на ремонт окремих ліфтів не має виділятись. І складається суперечлива ситуація, коли підйомники належать комунальникам, а ремонтувати їх мають жителі будинків.
Однак це ще не все. Такому стану речей суперечить рішення Київради 2010 року, за яким більшість житлового фонду міста залишається комунальною власністю. Тобто зрозуміти, хто має сплачувати за ремонт або заміну ліфта в кожному будинку, треба лише з’ясувавши його власність конкретного підйомника.
Виходить, що більшість ліфтів належить усім і нікому водночас. Посилюють проблему і регулярні атаки крадіїв обладнання. Зважаючи на мізерне фінансування ремонтів, покладатись мешканцям багатоповерхівок залишається тільки на свої сили.
Якщо ж зробити ремонт можливості немає, обслуговуюча компанія навіть не може заборонити користуватись аварійною технікою, тому що ці повноваження є тільки у міської ради. А там такі рішення не виносять з політичних причин, щоб не дратувати виборців. Натомість змушують ремонтників робити все можливе, щоб підіймачі хоч якось, але працювали. А зважаючи на брак ресурсів, можна тільки уявляти яким чином це робиться.
А це значить, що ремонтувати ліфт, якщо не хочеться чекати кілька років у черзі на державне фінансування, доведеться власним коштом мешканців будинків. До того ж треба попіклуватись про безпеку під’їзду, щоб туди не могли потрапити мисливці за ліфтовим обладнанням.
Фото: podrobnosti, dreamstime, моя Олександрія, joinfo
Яна Семенюк
