PCEtLSDQndC1INC00L7QsdCw0LLQu9C10L3QsCDRgNC10LrQu9Cw0LzQvNCwIGZ1bGxzY3JlZW4gLS0hPg==
ФАКТИ iPad / iPhone ФАКТИ Android

Як в Україні “роздають” квартири переселенцям і чому в Грузії інакше

В Україні йде війна … Вже майже 4 роки сотні тисяч переселенців позбавлені власних будинків, вони намагаються налагодити життя в іншому місці. З якими труднощами вони стикалися, яку проблему так і не вдалося вирішити, а також про міжнародний досвід – у матеріалі Фактів ICTV.

Як в Україні “роздають” квартири переселенцям і чому в Грузії інакше

Як зараз пам’ятаю цей день 19 червня 2014 року … Ми з мамою поїхали з рідного Красного Луча Луганської області, залишили свій куточок, рідних і друзів, щоб вижити …

Куди ми їхали? На скільки залишили рідні стіни?

Вирушали до родичів у Київ, як думали тоді, на кілька місяців.

– Потім все вщухне, я продовжу навчання в університеті – і життя піде як раніше. Але …

Наївні сподівання живили не лише мене. Багато хто їхав, захопивши з собою тільки літні речі, до друзів, близьких. Ніхто і не думав зустрічати зиму у чужому місті, а тим паче переїхати туди назовсім.

Тільки через деякий час люди стали розуміти – це надовго. Лякаюча думка все частіше не давала спокою, і нарешті, прийшло розуміння – треба освоюватися, шукати житло і роботу.

Ем, ви з Луганська … Вибачте, квартиру вже здали.

Тоді і почалися труднощі. Переселенцям просто не хотіли здавати житло, на сайтах так і писали “Просимо мешканців Донецької і Луганської областей не турбувати…”.

Чому так відбувалося? Ризикну припустити. Одні господарі думали – не заплатять, інші, що люди ЗВІДТИ – народ, ласий на чуже. Деякі ж не хотіли селити переселенців з політичних міркувань.

Іноді навіть доводилося приховувати своє минуле, як проказу. А що ще залишалося робити – вічним гостем у родичів не будеш, а жити на вулиці теж не варіант.

Правда, були і ті, хто нас не цурався і здавав житло. Дякуємо вам!

Коли житло забрала війна…

І ось вже 5 рік ми не вдома, живемо на зйомних квартирах і все частіше замислюємося про майбутнє. У багатьох переселенців житло зруйноване війною, у інших – припадає пилом. Продати квартиру на окупованій території – справа не з легких, та й невигідно. Ринок нерухомості просів, ціни впали у рази! Віддавати рідний куточок за копійки люди не хочуть, та й немає сенсу – за виручені гроші навіть півкімнати не купиш.

Читайте: Впали у 4 рази! Як і за скільки продати квартиру в “ДНР” і “ЛНР”

Що залишається, заощаджувати? З рівнем орендної плати і постійно зростаючими цінами, якраз через років 100 і буде потрібна сума. Ось тільки люди так довго не живуть. Тоді може, держава прискорить цей процес?

Що пропонує держава

Державні програми, звичайно, є і їх навіть цілих три. Але вони малоефективні, оскільки готові допомогти лише небагатьом.

Наприклад, за минулий рік Міністерство з питань тимчасовоокупованих територій і внутрішньо переміщених осіб виділило переселенцям 50 квартир у Маріуполі.

А нас-то, за офіційними даними, 1,5 мільйони!

Ось і виходить, що ця допомога – просто крапля у морі. Є, звичайно, ще дві програми і одна з них навіть показує деяку ефективність. Але про них – у наступному матеріалі.

Читайте: Квартира за півціни: програми Доступне житло і Молодіжне кредитування (ІНФОГРАФІКА)

Що держава робить не так

Відповідь знайшла у розмові з Русланом Калініним. Він сам переселенець, тому як ніхто розуміє проблеми, з якими вони зустрічаються. Зараз чоловік очолює Всеукраїнську асоціацію переселенців і бере участь у телевізійному проекті Нові лідери.

– Міністерства просто недієво працюють з донорами, вони повинні розробити ефективну концепцію, запропонувати її державі і активно працювати з донорами. Я спілкуюся з інвесторами, які готові вкладати гроші у проекти по переселенцям, проте з ними не працюють як потрібно.

Їм не пояснюють, як саме держава збирається вирішувати проблеми переселенців, хто відповідатиме за їх рішення, які програми будуть запущені, скільки потрібно на це грошей. Немає ніякої стратегії, а розумні люди не вкладають гроші у порожнечу.

А як же за кордоном?

Добре, причина зрозуміла – система недієва, треба міняти. Але як, на що? Може, досвід інших країн допоможе зрозуміти?

– Коли я навожу у приклад Грузію, де проблема внутрішньо переміщених осіб ефективно вирішується, чиновники мені кажуть, що там 275 тис. переселенців, а у нас 1,5 млн і нам їх досвід не підходить. На що я говорю, давайте покажемо якусь динаміку і за 4 роки забезпечимо житлом 30 тис. переселенців і вже потім будемо говорити, що у нас якийсь особливий шлях в Україні, – справедливо зауважує Руслан Калінін.

Дійсно, питання переселенців у Грузії стоїть досить гостро вже більше 25 років.

Спочатку переселенці з’явилися після конфлікту на початку 1990-х, друга хвиля – це 2008 рік. Зараз їх загальна чисельність – 275 тисяч людей.

– Країна фактично пройшла все те, що зараз переживаємо ми. І щоб не наступати на ті ж граблі, розумно перейняти їх досвід. Я активно вивчав їх історію і скажу, що цифри говорять самі за себе. Вже 140 тисяч переселенців забезпечені житлом, а це майже половина, – каже Руслан Калінін.

Як вони цього досягли? Все просто – вони працювали, міняли, йшли на експерименти. 9 житлових програм, застій до 2009 року – і нарешті, рішення знайдено.

– У 2009 році там був створений Комітет з вирішення проблем переселенців, до якого увійшли представники уряду, міжнародних громадських організацій. Потім цей комітет трансформувався у Міністерство тимчасовоокупованих територій Грузії.

Приблизно тоді запустили і єдиний багатофункціональний реєстр, провели перереєстрацію. Це допомогло не лише позбутися черг, а й дізнатися реальну кількість переселенців, їхні потреби і вибудувати справедливу чергу на житло, – говорить Руслан Калінін.

Зараз він активно просуває створення такого реєстру і в Україні. Руслан впевнений – це основа ефективної стратегії.

– Донині ми не знаємо чіткого числа переселенців у країні. Хтось каже – мільйон, хтось – два мільйони. За офіційними даними, таких, як я – 1,5 млн. Але я впевнений, що це цифра наполовину менша. Є люди, які отримали довідку у 2015-2016 роках, але не залишилися тут жити, поїхали назад додому, переїхали жити у Росію, Польщу, Білорусь. Вони ж не здавали довідку назад, – розповідає Руслан Калінін.

У Грузії була таж сама ситуація: всі говорили, що 500 тисяч переселенців, а запрацював реєстр – і цифра знизилася до 275 тисяч. Вполовину менше!

До того ж реєстр допоможе відстежувати динаміку, проводити аналітику – які питання вирішувалися за рік, як проблеми змінилися. І на основі цього писати стратегію на наступний рік.
Читайте: Біженці у власній країні. Як у Грузії живуть переселенці Ми не боїмося. Як живуть грузини на лінії російської окупації Примусити до миру. Чому Росія "рятує" війною сусідів, які розвиваються

Поспілкувавшись з Русланом Калініним, розумієш – державі є чому вчитися, над чим працювати. І можливо через кілька років саме нашу країну будуть ставити у приклад і переймати вже не грузинський, а український досвід. А поки все тіж стіни зйомної квартири, орендна плата і надія, куди вже без неї …

Ангеліна Маліновська

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Завантаження...

Вгору Вгору
Вверх

    Знайшли помилку в тексті?

    Помилка