Верховна Рада ухвалила закон Про імпічмент. Тепер парламентарі можуть “звільнити” президента у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Це своєрідне зняття з президента недоторканності.
За проголосувало 245 депутатів – 244 члени фракції Слуга народу та один позафракційний.
Законопроект був поданий президентом Зеленським. Окрім того, це було однією з його передвиборних обіцянок.
Як “звільнити” президента?
Законопроект №1012 передбачає, що парламент може усунути президента з посади, лише якщо він вчинив державну зраду або інший злочин.
У такому разі конституційна більшість, тобто більше 300 депутатів, вносять на розгляд подання, де пояснюють причини створення спеціальної тимчасової слідчої комісії.
Слідча комісія має розслідувати факт злочину президента. В неї входять депутати з урахуванням принципу пропорційного представництва фракцій та груп (тобто представники мають бути від кожної фракції), а також спеціальний прокурор та слідчий.
Після того, як ТСК ухвалить рішення про звинувачення, Верховна Рада таємно голосує за допомогою бюлетенів за постанову про звинувачення. Вона знову ж таки має набрати щонайменше 300 голосів.
Після того парламент має звернутись до Конституційного та Верховного судів, які нададуть висновки про законність рішення Ради.
Далі ініціативу ставлять на таємне голосування, і вона ухвалюється, якщо її підтримують 3\4 депутатів, тобто не менше 337.
Якщо ж ні, спікер мусить письмово вибачитись перед президентом від імені всього парламенту.
Та якщо президент оголосить про відставку за власним бажанням, процедура імпічменту зупиняється, а провадження у Верховному та Конституційному судах закриваються.
Можливі спекуляції на темі держзради
– Наявність будь-якого інструменту – це вже щось. В основі прописані демократичні процедури. За каденції всіх попередніх президентів процедура імпічменту не була врегульована від слова зовсім, – зазначає полі
толог Олександр Антонюк.
Втім, прописана норма про державну зраду може стати перепоною.
З боку опозиції кожен крок політичного опонента буде розцінюватись як зрада чи шкода національним інтересам, пояснює експерт. На цьому можуть спекулювати обидві сторони. Провладна – використовувати як спосіб декласування або знищення політичних опонентів.
Фото: Олександр Антонюк
– Наприклад, якась опозиційна партія звинуватила президента у державній зраді. Більшість сказала – давайте слідчу комісію і спробуємо проголосувати. Якщо це був наклеп, авторитет партії чи політика, які це ініціювали, буде помножений на нуль.
Отож політолог пояснює – щоб інструмент імпічменту був застосований, мають бути дві ключові умови:
- поняття “державні інтереси” повинне бути зрозумілим не тільки в експертних колах, а й для кожної верстви населення. Ми повинні розуміти “червоні лінії”, щоб мінімізувати спекулювання;
- правоохоронна система має бути відповідною і здійснювати процедури, які точно не будуть викликати сумніви.
Опозиція не задоволена
Спочатку опозиційні партії нарікали на те, що на відміну від закону про депутатську недоторканість, закон про імпічмент, запропонований президентською партією, не передбачає змін до Конституції.
Фото: Слуга народу
Хоча представники Слуги народу пояснюють – закон має на меті зробити саму процедуру імпічменту можливою. В Конституції вже є положення про імпічмент, але воно ніколи не застосовувалось через неякісно прописані додаткові норми або взагалі їх відсутність. А закон №1012 як раз конкретизує процедуру і не потребує змін до головного закону.
Законопроект розглянули за лічені хвилини. Причому його визнали таким, що не потребує доопрацювання, всупереч зауваженням опозиційних партій. Опозиція обурилась тим, що їм не надали тиждень на внесення можливих правок.
Навіщо потрібен закон про імпічмент?
Документ заповнює прогалини у законодавстві.
Однак ще Радою VIII скликання було ухвалено та передано на підпис президенту закон Про тимчасові слідчі комісії. Але президент досі його не підписав. Цей закон мав врегулювати правові колізії, зокрема питання щодо створення ТСК для імпічменту. Попередню редакцію документу визнали незаконною ще у 2009 році.
Раніше Олександр Корнієнко, заступник фракції Слуга народу, зазначав, що президент у законний спосіб вирішить це питання.
– Один закон не заперечує другий. Іде змагання команд – попередня команда дала одне трактування і опцію, команда нового президента вирішила, що має бути “першою скрипкою”, – зазначає політолог Олександр Антонюк.
Він пояснює – має бути окремий закон про імпічмент, де ТСК – це інструмент. А у законі про ТСК – імпічмент стає інструментом. Хоча, зазначає, останній давав більш чіткі положення – в яких випадках скликають ТСК, які у них повноваження.
– Найімовірніше, сам закон про ТСК буде переглянутий і переголосований, – прогнозує експерт.
Як імпічмент працює у світі?
У більшості демократичних країн законодавство передбачає процедуру імпічменту президента у разі вчинення ним неправомірних дій. Іноді такі процедури навіть застосовували.
Так було у 2004 році у Литві. Тоді Сейм оголосив імпічмент президенту Роландасу Паксасу за нібито грубі порушення Конституції – той повідомив про прослуховування телефону спецслужбами, чим, на думку Сейму, розголосив державну таємницю. Хоча пізніше суд виправдав вже колишнього президента.
У США було три прецеденти імпічменту, але всі вони не мали успіху. Ендрю Джонсон у 1968 році був визнаний винним Палатою представників через неправомірне звільнення військового міністра, але виправданий Сенатом США.
Та сама ситуація сталась з Біллом Клінтоном у 1998 році після гучного скандалу про зв’язок з Монікою Левінскі. А в 1974 році Річард Ніксон пішов у відставку до завершення процедури імпічменту – причиною став скандал Вотергейт, коли працівників його виборчої команди затримали у штабі опозиційної партії, де ті шукали компромат на своїх політичних опонентів.
Процедура імпічменту складна – для цього проти президента має постати майже вся Рада, тобто 337 депутатів. Вони повинні проголосувати тричі, дотримуючись всіх процедур. Зараз важко уявити ситуацію, за якою нинішня Рада оголосить чинному президенту недовіру. І хоч нині цей закон видається формальністю, у майбутньому він може захистити від повторення подій 2014 року.
