До $10 млн кожній сім’ї: хто і скільки має відшкодувати за авіакатастрофу в Ірані

Авіакатастрофа українського літака в Ірані, яка сталась 8 січня 2020 року, забрала життя 176 людей і водночас запустила довгу процедуру міжнародних розслідувань.
Іран вже визнав, що помилково збив Boeing МАУ ракетою, а українська влада пообіцяла виплатити по 200 тис. грн сім’ям загиблих громадян нашої держави.
Журналіст Фактів ICTV Ольга Чайко разом з міжнародними юристами розбиралась, хто, кому і скільки має виплатити компенсації, а також, чи міг Іран закрити повітряний простір і чому він цього не зробив.
Прецеденти виплати компенсацій
Випадків, коли країна визнає факт збиття повітряного судна і виплачує компенсації, мало, визнає юрист із авіаційного права Андрій Гук.
Зазвичай, країни використовують у таких ситуаціях концепцію Ex Gratia (з лат. – з милості), коли держава виплачує компенсацію, не визнаючи провини.
Експерт наводить у приклад історію з катастрофою ТУ-154 над Чорним морем. Під час спільних українсько-російських навчань у Криму військові тестували враження мішеней ракетами. Було випущено дві ракети, одна з яких вразила ціль, а інша пролетіла ще 200 км і вибухнула. Тоді ж російський літак впав у море.
Тоді українська сторона виплатила $7,8 млн родичам загиблих росіян. Втім, юридичну відповідальність так і не визнала.
Так само вчинила Лівія у 1988 році після теракту над шведським містом Локербі. Boeing 747 виконував регулярний рейс Лондон-Нью-Йорк, але несподівано вибухнув у повітрі. У теракті було звинувачено двох агентів лівійської розвідки.
Тоді країна виплатила по $10 млн кожній сім’ї загиблих.
– Це, до речі, та сума, від якої можна відштовхуватись. У випадку Ірану – це їх територія, їх ракета, навіть, якщо вони наполягатимуть на ненавмисності і помилці, все одно це їх відповідальність, – зазначає Андрій Гук.
Втім, кожен випадок – індивідуальний, а конкретної суми компенсації не існує, наголошує юрист із міжнародного права Олег Онищенко.
– Все залежатиме від того, на яку суму розраховуватиме Україна. На жаль, ми ще не знаємо всі моменти щодо роботи нашої групи там, за які гроші це відбувалось тощо.
За словами експерта, Україна може розраховувати на офіційні вибачення дипломатичними каналами, отримання тіл загиблих та компенсації як державі, так і сім’ям загиблих.
Чи міг Іран закрити повітряний простір?
Питання, яке постало після трагедії з українським літаком – чому повітряний простір країни, на території якої є військовий конфлікт, не закрили.
– Наразі є дуже розмивчаста фраза “на свій розсуд”, тобто країна сама ухвалює рішення закривати повітряний простір чи ні, – пояснює Олег Онищенко.
Так, над Іраном не літали тільки американські літаки. Всі інші авіакомпанії продовжували здійснювати перельоти.
– Як на мене, доцільніше в таких випадках запровадити два моменти. Створити єдиний міжнародний авіарегулятор, діяльність якого була б направлена на забезпечення польотів цивільної авіації в можливих гарячих точках. І запровадити чіткі норми, в яких випадках треба закривати повітряний простір, в яких – рекомендується, в яких – ці заходи не потрібні.
Більше того, у рішенні Ірану не закривати небо є й економічна складова.
– Кожен літак, який пролітає через повітряний простір країни, сплачує за аеронавігацію і за транзитний переліт. Це великі суми, – пояснює Андрій Гук.
Він наголошує на обов’язках країни, що суперечать один одному. З одного боку, вона має забезпечити безпеку цивільної авіації, а з іншого – транзит повітряним простором іншим країнами.
Крім того, експерт називає ймовірнили політичну та військову складові у рішенні країни продовжувати пускати цивільні літаки.
– Вони цілком можуть використовувати повітряний простір як живий щит від атак. Ніхто не буде атакувати країну, над якою літають цивільні літаки.
З моменту збиття українського повітряного судна пройшло майже два тижні. Та попереду ще чимало роботи. 19 січня Україні передадуть тіла загиблих, згодом очікується приїзд спецпредставника уряду Ірану з вибаченнями. Матеріальна компенсація не допоможе втамувати біль від втрати. Але визнання – це важливий крок у встановленні справедливості.
Більше дивіться у відеоінтерв’ю: