Чим відзначилася Верховна Рада з моменту обрання і як працюватиме надалі
Вибори Верховної Ради IX скликання відбулися 21 липня 2019 року. Незадовго після виборів оновлений склад парламенту розпочав свою роботу.
Відтоді народні депутати почали працювати у посиленому режимі. Здавалося, що робота не припинялася ані на хвилину.
Народним обранцям довелося опрацювати велику кількість важливих проектів законів і зіткнутися з таким неочікуваним викликом, як пандемія, під час якої робота дещо сповільнилася.
Та й це не стало на заваді Верховній Раді, щоб продовжувати розглядати важливі ініціативи.
Факти ICTV розповідають наскільки продуктивною була робота парламенту, і чого не вистачало.
Початок роботи і турборежим
Ще влітку 2019 року було зрозуміло, що нас чекає незвичайний режим роботи Верховної Ради, адже фракція Слуга народу отримала монобільшість у парламенті і мала змогу швидко голосувати за ключові законопроекти.
Навіть перший день роботи народних депутатів відзначився великою кількістю питань, які довелося розглянути. Зокрема, призначення керівництва Ради, Кабінету міністрів тощо.
Лише у перший день відбулося 175 голосувань. Це було сигналом, що швидкість роботи буде у пріоритеті. І це не дивно, адже президент Володимир Зеленський заявляв, що часу на ухвалення рішень в Україні просто немає.
Тому Верховна Рада почала працювати у турборежимі для того, щоб якнайшвидше ухвалити необхідні для змін законопроекти. Саме словом турборежим голова парламенту Дмитро Разумков характеризував перші 50 днів роботи.
Надалі ж парламентарі продовжили працювати у звичному режимі, однак навіть у ньому швидкість виходила на перший план. За перше півріччя вдалося ухвалити низку важливих для України законів, серед яких, зокрема, про:
- зняття депутатської недоторканості;
- процедуру імпічменту президента;
- перезавантаження Національного агентства з питань запобігання корупції;
- перезавантаження Державного бюро розслідувань;
- анбандлінг Нафтогазу;
- оновлений виборчий кодекс;
- проект бюджету на 2020 рік;
- відкриття ринку землі у першому читанні.
Звичайно, це далеко не всі законопроекти, які ухвалила Верховна Рада. Однак на початку 2020 року турборежим парламенту почали сильно критикувати через те, що під час нього ухвалили не так багато законопроектів.
– За даними КВУ кількість прийнятих законів у Раді попереднього скликання перевищила відповідні показники чинного парламенту. Так, за перші півроку року депутатами ВР VIII скликання було прийнято 173 закони, тоді як Ради IX скликання – 155 законів.
Також депутати ВР VIII скликання зареєстрували більше законопроєктів, ніж їх наступники: 1,7 тис. та 1,3 тис. відповідно. Однак депутати Ради IX скликання частіше працювали в пленарному режимі. За півроку вони провели 72 пленарні засідання, їх колеги – 63, – повідомили у Комітеті виборців України.
У коментарі Фактам ICTV політолог Ігор Рейтерович заявив, що загалом Верховній Раді вдалося ухвалити необхідну кількість законопроектів.
– За п’ятибальною шкалою можна поставити четвірку за всю роботу, можливо навіть четвірку з мінусом. Загалом робота була достатньо ефективною, необхідну кількість законопроектів ухвалили.
Але головна проблема діючої Верховної Ради у тому, що кількість не завжди означає якість. Тобто, на превеликий жаль, було багато неоднозначних законопроектів, де в деталях крився отой диявол. Я думаю, що у тому ж складі парламенту доведеться ці помилки виправляти, – каже Рейтерович.
Проте оцінювати роботу парламенту лише за кількістю ухвалених законопроектів – справа марна, попри те, що представники монобільшості неодноразово наголошували на вказаній статистиці, як показнику ефективності.
Можливо, законопроектів би ухвалили і більше, однак за перші дні ми побачили “розкол” у лавах Слуги народу. Були випадки, коли не всі народні депутати з фракції віддавали свої голоси за ту чи іншу ініціативу, через що вони не набирали достатньої підтримки.
У коментарі Фактам ICTV політичний експерт Олександр Мусієнко заявив, що Верховна Рада IX скликання вже втратила свою динаміку.
– Мені здається, що турборежим, особливо у частині змін до Конституції, парламент втратив.
І ця втрата турборежиму характеризується тим, що дуже багато рішень, які проводяться через парламент, все ж таки голосуються не більшістю фракції Слуга народу, яка часто не добирає 226 голосів, а депутатами інших фракцій або позафракційних. І це є свідченням того, що у фракції не все добре, – говорить Мусієнко.
З плином часу ситуація лише погіршувалася, через що деяких народних депутатів навіть виключили з лав Слуги народу.
Пандемія і пристосування до нового режиму
З початку 2020 року робота Верховної Ради була окреслена дійсно значущими рішеннями. Шоком для багатьох стала відставка уряду прем’єр-міністра Олексія Гончарука.
Зеленський заявляв, що в тодішнього уряду було багато здобутків, однак вони не перекреслювали тих проблем, з якими Кабміну не вдалося впоратися.
– Цей уряд має здобутки. Це зниження інфляції, облікової ставки НБУ, боротьба з тіньовими ринками, зокрема гральним бізнесом та нелегальними АЗС. Це початок приватизації державних підприємств, які розкрадалися всі ці роки. Це кредити малому та середньому бізнесу. Зменшення ролі держави в економіці нашої країни. Але правда в тому, що сьогодні українцям цього замало, – сказав глава держави, виступаючи у Раді.
Того ж дня Кабінет міністрів під головуванням Гончарука відправили у відставку, а на його місце прийшов Денис Шмигаль, однак в його уряді не вистачало міністрів. І тривало це досить довго.
Незадовго після цього в Україні оголосили карантин через фіксування перших випадків захворювання на Covid-19. Хоча парламенту і довелося дещо обмежити свою роботу, народні депутати збиралися на екстрені засідання, щоб ухвалити необхідні рішення для боротьби зі спалахом хвороби і підтримки держави.
Перша половина 2020 року точно запам’ятається багатьом, адже 31 березня Верховна Рада ухвалила закон Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення.
Тобто про відкриття ринку землі в Україні. Згідно з документом, мораторій на продаж сільськогосподарських земель втрачає свою чинність 1 липня 2021 року, і українці зможуть вільно розпоряджатися нею.
Проте це стало не єдиним великим здобутком Верховної Ради. За період карантину народні депутати ухвалили такі важливі закони та рішення, як:
- про регулювання банківської діяльності;
- про зміни до державного бюджету;
- про відставку голови НБУ Якова Смолія та призначення на посаду Кирила Шевченка;
- про функціонування грального бізнесу в Україні;
- про референдум у першому читанні.
Водночас, з’явилося і багато проблемних ініціатив, як, наприклад, законопроект Максима Бужанського про мову навчання у школах.
Загалом, період карантину хоча й ознаменувався кількома важливими законами, але виявився гіршим за перші місяці роботи. Звичайно, на це є й об’єктивні причини, але не можна не згадувати того факту, що нардепи не завжди зосереджувалися на питаннях, які були дійсно важливими у період пандемії.
– Як це не дивно, але період так званого турборежиму був ефективнішим. На мою думку, під час карантину Верховна Рада могла б працювати краще, більш організовано, не відкладати важливі законопроекти на потім.
А вийшло так, що замість того, щоб займатися питаннями, пов’язаними з коронавірусом, вони розглядали інші законопроекти. Тобто друга половина роботи Верховної Ради IX скликання була гіршою.
Мені здається, що новий Кабмін, попри ставлення до нього, нині спрацював краще. Верховна Рада повинна була відповідальніше ставитися до своєї діяльності та інакше реагувати на ті процеси, які відбувалися в країні, – розповідає Рейтерович.
Оцінка діяльності
Верховна Рада IX скликання досить непогано почала свою роботу, навіть попри те, що турборежим себе не повністю виправдав. Не останню роль у цьому зіграла професійність апарату парламенту.
За словами Рейтеровича, це дало змогу швидко навчити виконувати свою роботу навіть тих народних депутатів, які нічого не знали про роботу Верховної Ради.
– В контексті організації, мені здається, все було достатньо непогано. Очікування були гіршими. Проте тут необхідно віддати належне апарату Верховної Ради, оскільки там працюють професіонали і вони змогли навіть недосвідчених депутатів достатньо швидко зорієнтувати.
Керівництво Верховної Ради серйозно виділяється на тлі монобільшості професійністю і здатністю вирішувати складні проблеми, – каже політолог.
Загалом він не може назвати роботу парламенту за перший рік ідеальним, особливо після початку пандемії коронавірусу у світі і спалаху інфекції в Україні, через що ввели карантин.
Перше півріччя видалося набагато кращим, завдяки якісній організації роботи. Багато важливих законопроектів було ухвалено та винесено на обговорення.
Подібної думки дотримується і Мусієнко, який каже про те, що потрібно було дуже швидко змінювати стару систему. А нині ж все переходить у більш буденний режим.
– Краще й ефективніше парламент все ж працював під час турборежиму, хоча я не є прихильником швидкого множення законів, аби кількістю перебивати їхню якість. Водночас, мені здається, ідея турборежиму була правильною у тому, що президент України отримав надзвичайну довіру виборців, яку підтвердили парламентські вибори.
За таких умов можна гори звертати, проводячи реформи і не втрачати час. І я думаю, що Андрій Богдан розумів цей принцип, доки був на посаді і безпосередньо впливав на цей процес, – каже політичний експерт.
Попри це ми швидко побачили, що монобільшість в Раді – не панацея. Деякі народні депутати зі Слуги народу просували свої інтереси, не завжди голосували за важливі ініціативи.
Крім того, великою помилкою стало і те, що монобільшість рідко враховувала думку опозиції, що також погано, адже вони – представники різних верств населення, з думкою яких потрібно рахуватися.
– Ще один момент, про який потрібно згадати – комунікація з опозицією. Вона шкутильгає, що загалом погано для країни, адже вони також просувають інтереси певних груп населення. І це, в свою чергу, відображається на якості законопроектів…
Центробіжні процеси після нового року посилилися, особливо в контексті монобільшості. А оскільки погано була налагоджена комунікація з опозиційними фракціями та нейтральними групами, то її довелося заново вибудовувати і не завжди це спрацьовувало, – пояснює Рейтерович.
Все це призвело до того, що серед людей зростало невдоволення роботою парламенту. І нині це дуже добре можна побачити у рейтингах партій.
Розчарування у слугах
Фактично, вибори 2019 року показали, що президентська партія Слуга народу і глава держави мають неймовірно великий кредит довіри. Вперше в історії у Верховній Раді утворилася монобільшість, яка відкривала можливості, яких не було у жодної коаліції.
З плином часу рейтинг монобільшості знижувався. 20 травня Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати опитування електоральних симпатій громадян, який показав, що Слуга народу досі лідирує серед українців і могла б набрати близько 31,2% голосів на виборах.
Водночас, ще наприкінці 2019 року опитування Рейтингу показувало, що за представників монобільшості готові були проголосувати близько 47,8% виборців серед тих, хто визначився і готовий голосувати.
Опитування соціологічної групи Рейтинг, опубліковане 2 липня показало, що вже 29,3% виборців віддали б свій голос за Слугу народу. Однак навіть попри це партія залишається на першому місці серед громадян.
Крім неї до парламенту, якби вибори відбулися в найближчі дні, пройшли б партії:
- Опозиційна платформа – за життя (15,3%);
- Європейська солідарність (13,6%);
- Батьківщина (10,7%).
Інші ж політичні сили не набрали б тих 5%, які необхідні для проходження до Верховної Ради. Однак Разумков не бачить проблем у зниженні рейтингу Слуги народу.
– Будь-яка влада втрачає рейтинги. Це може відбуватися поступово, якщо ми подивимося на рейтинг довіри та підтримки на рівні парламентських виборів, то зниження достатньо невелике… Поки що нічого катастрофічного я не бачу, – сказав спікер Ради в ефірі одного з українських телеканалів.
Та й навіть попри оптимізм Разумкова, можливість дострокового розпуску парламенту нині не виключають.
– Я думаю, що Верховна Рада і надалі працюватиме у тому режимі, якому працювала останні кілька місяців, але імовірність дострокового розпуску парламенту лише зростатиме. Це відбуватиметься через те, що фактично монобільшості вже немає.
У президента завжди залишатиметься така можливість (розпустити Раду, – Ред.) і для того, щоб покращити свій рейтинг і щоб стимулювати парламент краще працювати. На мою думку історія розвиватиметься у цьому напрямку, – вважає Рейтерович.
Найближчим часом варто очікувати, що парламент працюватиме у тому ж режимі, що і раніше. Продовжуватиметься й відповідна політика керівництва Ради і його монобільшості.
Хоча це і несе проблеми, можна впевнено сказати, що ми побачимо багато позитивних законопроектів і рішень від народних депутатів.
– Думаю, що Верховна Рада працюватиме у такому ж режимі. Ухвалюватимуться певні позитивні рішення, але працюватимуть народні депутати у певному режимі позачергових засідань, оскільки є очевидним, що їм це сподобалося.
Крім того, часто вони реагуватимуть ситуативно. Нині парламент на ті чи інші рішення реагує ситуативно, іноді емоційно. Щось трапилось – потрібно швидко зібрати, ухвалити рішення. Приблизно у такому “пожежному” режимі Рада працюватиме і надалі, – розповідає Мусієнко.
Перший рік з обрання Ради видався досить цікавим і навіть історичним для України у деяких рішеннях. Залишається сподіватися, що навіть попри відхід від турборежиму, народні депутати стабільно ухвалюватимуть важливі законопроекти.
Владислав Бомбела