Ми б’ємося, будемо битися і не здамося: Зеленський звернувся до парламенту Британії
Президент Володимир Зеленський виступив з відкритим зверненням до парламенту Великої Британії.
Через відеозв’язок лідер України подякував Борису Джонсону за допомогу у боротьбі проти путінських агресорів та закликав посприяти у введенні обмеженої безпольотної зони над нашою країною.
Свій виступ Володимир Зеленський присвятив хронології війни з Росією. Розпочавши із уже культової відповіді українських військовослужбовців на острові Зміїний, він перерахував наймасштабніші воєнні злочини РФ в Україні.
Повний текст звернення Володимира Зеленського
13-ть днів нашого захисту.
У перший день о 4-й ранку на нас полетіли крилаті ракети. Так, що всі прокинулись – ми, діти, всі ми живі люди, вся Україна. І відтоді не спить. Ми всі стали до зброї. Ставши великою армією.
На другий день відбивались від атак у повітрі, на суші й на морі. І наші героїчні прикордонники на острові Зміїний у Чорному морі розповіли всім про фінал війни. А саме: куди зрештою відправиться ворог. Коли російський корабель вимагав від наших хлопців скласти зброю, вони відповіли йому… Так міцно, як не можна сказати в парламенті.
І ми відчули силу. Велику силу нашого народу, який до кінця гнатиме окупанта.
На третій день російські війська, не ховаючись, били просто по людях, по житлових будинках. Артилерією. Авіабомбами. І це остаточно показало нам, показало світу, хто є хто. Хто великі люди, а хто просто звірі.
На четвертий, коли полонених ми вже почали брати десятками, ми не втратили гідність. І не знущались над ними. Ми ставимось до них, як до людей. Бо ми лишились людьми на четвертий день цієї ганебної війни.
На п’ятий день терор проти нас вже був відвертим. Проти міст, проти маленьких містечок. Зруйновані райони. Бомби, бомби, бомби, знов бомби на будинки, на школи, на лікарні. І це геноцид. Який не зламав нас. Мобілізував кожного і кожну з нас. І дав нам відчуття великої правди.
На шостий день російські ракети упали на Бабин Яр. Це місце, де нацисти стратили 100 тис. людей у роки Другої світової війни. 80 років потому Росія вбила їх вдруге.
На сьомий день ми зрозуміли, що вони руйнують навіть церкви. Бомбами! Знов ракетами. Вони не знають святого і великого, як знаємо ми.
На восьмий день світ побачив, що з російських танків стріляють по атомній електростанції. Найбільшій в Європі. І світ почав розуміти, що це терор проти всіх. Це великий терор.
На дев’ятий день ми слухали зустріч країн НАТО. І без бажаного для нас результату. Без мужності. Так ми відчули це, я не хочу нікого образити, ми відчули, що альянси не діють. Навіть небо закрити не можуть. І тому гарантії безпеки в Європі треба будувати з нуля.
На десятий день беззбройні українці в окупованих містах повсюдно протестували, масово. Зупиняючи бронетехніку голіруч. Ми стали незламними.
На одинадцятий день, коли бомбили вже житлові райони, коли від вибухів усе руйнувалось, коли евакуювали дітей з пошкодженої дитячої онколікарні… Ми усвідомили: українці стали героями. Сотні тисяч людей. Цілі міста. Діти, дорослі – всі.
На дванадцятий день, коли втрати російської армії вже перевищили 10 тис. убитих, у цьому рахунку зʼявився і генерал. І це дало нам впевненість: за усі злочини, за усі ганебні накази все ж таки буде відповідальність. Міжнародного суду або української зброї.
На тринадцятий день у блокованому російськими військами Маріуполі померла дитина. Від зневоднення. Вони не пускають ні харчові продукти, ні воду не дають людям. Просто заблокували, і вони у підвалах. Я думаю, всі чують – там у людей немає води!
За тринадцять днів російського вторгнення було вбито 50 дітей. 50 великомучеників. Це страшно! Це порожнеча. Замість 50-ти всесвітів, які могли би жити, але вони їх забрали. Просто забрали.
