Чи можуть пенсіонери працювати на держслужбі після 65 років: що каже закон
Пенсійний вік в Україні викликає чимало запитань не лише щодо виплат, а й щодо права на подальшу професійну діяльність. Особливо це стосується державної служби — сфери з чітким правовим регулюванням.
Дізнаймося, чи можуть пенсіонери працювати на державній службі після 65 років та що з цього приводу каже закон — читайте детальніше в матеріалі Фактів ICTV.
Чи можлива держслужба після 65 років: що каже закон
Граничний вік перебування на посадах державної служби — 65 років. Це означає, що після досягнення цього віку державний службовець підлягає звільненню у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на службі.
Але законом України № 1086-IX Про внесення змін до Закону України Про державну службу від 16 грудня 2020 року знято вікові обмеження для роботи на державній службі та в органах місцевого самоврядування.
Тобто закон передбачає можливість продовження роботи, але треба врахувати деякі моменти.
Чи можуть пенсіонери працювати на держслужбі після 65 років та за яких умов
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 34 Закону України № 889-VIII Про державну службу від 10 грудня 2015 року особи, які досягли 65-річного віку, можуть бути призначені на держслужбу строком на один рік з правом повторного призначення без обов’язкового проведення щорічного конкурсу. Обмежень за кількістю поновлень немає.
Працівник може залишатися на своїй посаді або бути переведеним на іншу посаду, яка є рівнозначною або нижчою.
У Мін’юсті зазначають, що рішення про подальшу роботу має бути прийняте керівником ще до моменту досягнення людиною 65 років або у день настання 65-річчя. Оскільки, згідно з законом № 889 (пункт 7 частина 1 стаття 83), досягнення держслужбовцем 65-річного віку є однією з підстав припинити держслужбу та вийти на пенсію.
Рішення керівника засвідчується відповідним наказом. Якщо керівник не продовжує термін служби, тоді працівника якому виповнилося 65 років звільняють.
Варто зазначити, що після досягнення 70-річного віку працівник підлягає обов’язковому звільненню (згідно з пунктом 7 частини першої статті 83 Закону № 889).
