На відміну від ринку зернових, де мало не щороку фіксуються нові рекорди, вітчизняному тваринництву ще далеко до гучних перемог. Втрачений російський ринок, падіння купівельної спроможності українських споживачів, малосприятливі податкові умови призводять до скорочення поголів’я великої рогатої худоби. Але оптимізм втратили далеко не всі. У холдингу Олега Бахматюка UkrLandFarming, який володіє найбільшою чередою в Україні – понад 52 тис. голів, запевняють, що цілком реально збільшити поголів’я великої рогатої худоби за кілька років у 4-5 разів. Для стрімкого росту потрібна лише відповідна державна політика.
Щороку поголів’я великої рогатої худоби скорочується в Україні на 3-5 відсотків. Замість майже 26 млн голів у 1990-му тваринники нині випасають 4,3 млн. Натомість на полицях крамниць усе більше місця займають іноземні молоко- і м’ясовмісні продукти. За 5 місяців 2016 року імпорт молочних продуктів склав 5,2 тис. т. Ніби й небагато, але це майже на 14% більше, ніж торік. Сотні тонн молока та вершків везуть до нас із Німеччини та Бельгії, згущене молоко – з Білорусі, сири – з Польщі, а масло – аж із Нової Зеландії. Іще вищими темпами росте імпорт м’яса: птиці завезли у 1,5 разу, а яловичини та свинини – у 1,7 разу більше, ніж 2015-го.
Якби такими ж темпами зростало внутрішнє споживання чи експорт товарної продукції, тваринницька галузь демонструвала б позитивну рентабельність, кажуть експерти аграрних ринків. Наразі ж показники виробництва молока і м’яса з року в рік залишаються в межах 5,1 млн т і 1,5 млн т відповідно. А скорочення доходів населення у рази обмежує споживання продукції тваринництва. Замість бажаних 400 кг молочних продуктів і 45 кг яловичини, середньостатистичний українець з’їдає за рік 57 і 17 кг відповідно.
Читайте: Держзакупівлі в Донецькій області перевалили за 1 млрд грн (ІНФОГРАФІКА)
– Лише один-два відсотки українського населення можуть дозволити купувати собі яловичину, – коментує головний аналітик Консалтингового агентства ААА Марія Колесник. – Доходи населення знижуються, і це позначається на попиті на продукцію тваринництва. Люди поступово переходять на товари-замінники: замість яловичини купують свинину чи курятину, або й узагалі субпродукти. Через низьку купівельну спроможність орієнтуються на дешевизну продукту, а не його якісні показники.
На думку Марії Колесник, дещо відкоригувати культуру споживання яловичини могли б і самі товаровиробники.
– Яловичина все одно буде дорожчою, аніж інші види м’яса – споживач має це розуміти. Але й виробники, які володіють закритим циклом – вирощування сільгосппродукції-виробництво кормів-відгодівля поголів’я-переробка м’яса – можуть дещо знизити ціни й цим стимулювати попит, – уважає експерт.
На скорочення обсягів виробництва молока та яловичини також вплинули обмеження в експортній діяльності виробників. Симетричної відповіді на закриття ринку Російської Федерації українські агропідприємства наразі не отримали. За словами голови Держпродспоживслужби Володимира Лапи, експорт яловичини у країни Євросоюзу наші товаровиробники можуть розпочати не раніше, ніж за два-три роки. До того часу тваринницькі комплекси пройдуть ветеринарну інспекцію. Тому слід шукати можливостей на нових ринках – в Азії та Африці, вважає економіст департаменту технічної співпраці Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак.
– Наша яловичина може стати конкурентною у світі, адже ринки її споживання значно більші, ніж у свинини. Арабські країни, наприклад, купують у нас корми. Маючи найдешевші корми у світі, ми можемо не експортувати їх, а пустити на відгодівлю бичків до м’ясної кондиції і продавати м’ясо у ті ж країни. Лише на цьому ми можемо отримати до одного мільярда доларів додатково, – каже експерт.
За його словами, успішний м’ясний бізнес включає в себе добру аграрну освіту, дослідження й використання передових досягнень у генетиці та кормах, комерційне виробництво, переробні потужності та позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Проте на заваді експорту часом стоїть і добре знана вітчизняним виробникам бюрократія. Наприклад, аби потрапити на чималий за ємністю ринок Південно-Африканської Республіки, товаровиробникові слід простояти у черзі не менше 5 років.
– На обробку анкети йде півтора року. А якщо анкета ще й заповнена неякісно, то можна знову опинитися у хвості черги. Та навіть якщо все ідеально, треба ще організувати інспекційний візит за трьома напрямками: здоров’я тварин, відгодівля та переробка. І лише після успішної інспекції, коли нема зауважень, можливе ухвалення позитивного рішення, – пояснює Андрій Ярмак й додає, що українські виробники м’яса птиці вже другий рік стоять у черзі за Естонією та Сербією, а свинарі та скотарі – на шостому на сьомому місцях. Тому перспективи дуже віддалені.
Та українські товаровиробники налаштовані вийти на експортні ринки значно швидше. У холдингу UkrLandFarming Олега Бахматюка, який є власником найбільшої череди великої рогатої худоби в Україні – понад 52 тисячі голів, за останні два роки здійснили низку перетворень, покликаних зміцнити позиції українського тваринництва на внутрішньому ринку та завоювати перспективні закордонні ринки.
На 50 тваринницьких комплексах переважно в північних регіонах України компанія утримує понад 21 тисячу високопродуктивних корів молочних порід, 2 тисячі корів м’ясних порід і молодняк. Череду випасають на понад 12 тис. га пасовиськ. Іще 13 тис. га UkrLandFarming відвів під силосну кукурудзу. Раціон відгодівлі молодняка збагачують соєю, яку переробляють у власному цеху. Найбільші у країні врожаї збіжжя дають удосталь соломи, а найбільша череда – органічні добрива для підживлення малородючих грунтів.
Читайте: Держава повинна підтримати проект Бахматюка в порту Южний – Голос України
Усі п’ять десятків тваринницьких комплексів компанія капітально реконструювала і розширила, розповідає операційний директор холдингу Галина Ковток.
– Ферми модернізували за світовими стандартами. На фермах діють системи якості відповідно до вимог європейських стандартів. За два останні роки вдосконалили роботу лабораторій, які приймають і відпускають молоко. Понад 30 тваринницьких комплексів обладнали молокопроводами: доїльний апарат підключається до корови, і молоко по скляних і сталевих трубах надходить в охолоджувач – без контакту із зовнішнім середовищем. На двох фермах побудували доїльні зали, в яких відбувається автоматизований і високопродуктивний процес доїння. Інвестиції в інфраструктуру чималі: установка лише одного молокопроводу нині коштує понад 1,2 млн грн, – розповідає Галина Ковток.
За валовим збором молока UkrLandFarming займає перше місце в країні, продукуючи 110 тис. т. у рік. Щодня з ферм холдингу на молокозаводи надходить понад 280 т молока. Найбільші покупці продукції молочного дивізіону холдингу – компанії Гадячсир (60% сировини), Террафуд (15%), Житомирський молокозавод (10%). На відгодівлю молодняка компанія щодня віддає 15-20 тонн сировини.
– Понад 65% нашого молока є вищого гатунку, решта – першого. За своїми показниками наше молоко повністю відповідає європейським стандартам якості. Ми презентували зразки своєї продукції нашим партнерам у Німеччині та Австрії й отримали найвищі відгуки, – каже Галина Ковток. Проте експортувати молоко, як і яловичину, для холдингу поки не рентабельно.
– Базисна ціна за кілограм нашого молока нині становить 5,4-5,9 грн. залежно від кількості виробленої продукції в регіонах. А населенню за подвірне молоко заводи платять узагалі вдвічі менше. Через це й відбувається тотальне скорочення поголів’я у приватному секторі. А село без корови вимирає. Тому половину телят (бичків) з 20 тисяч приплоду продаємо селянам на відгодівлю. Решта йде на відтворення поголів’я, – розповідає Галина Ковток.
Через брак сировини, із 17 м’ясопереробних підприємств холдингу нині працюють п’ять: в Івано-Франківську, Чернігові, Тростянці, Лебедині та Ватутіному. Решта – законсервовані.
– Замість державної підтримки ми отримали цього року додаткову ставку податку на додану вартість. Раніше товаровиробник міг залишити на розвиток матеріально-технічної бази господарства 20% від реалізованої продукції. Тепер же може розраховувати лише на шосту частину від цієї суми, – розповідає Галина Ковток. – Банки дають кредити під 30%. Але у тваринництві окупність за сприятливих умов на ринках настає на 5-7 рік.
Операційний директор холдингу UkrLandFarming додає, що компанія готова виходити на зарубіжні ринки хоч завтра. Виробнича база для цього створена ще наприкінці 2010-х.
– У нас найкращі породи корів, бо співпрацюємо з провідними виробниками генетичної продукції. Для молочного виробництва переважно вирощуємо корів молочних порід Українська чорно-ряба та Українська червоно-ряба, які поліпшуємо генетичною продукцією зі США та Канади. У м’ясному тваринництві розвиваємо Українську м’ясну, яку покращуємо французькою породою Шароле, та Абердин-ангуську породи, – каже Галина Ковток.
У наступні кілька років холдинг також планує побудувати власний завод із виробництва сухого молока й вийти на перспективні ринки Азії. Інвестиційний проект у UkrLandFarming оцінюють у 200 млн доларів. За експортом молочних продуктів, упевнені в компанії, на зовнішні ринки піде й українська яловичина.
– Якби держава повернулася до нас обличчям й допомогла, то агровиробники за кілька років наростили поголів’я ВРХ до 20 мільйонів голів, – додає Галина Ковток. – Тоді люди не тікали б зі села до міста чи на заробітки за кордон, а мали роботу й конкурентну зарплату.
Іван Ярмоленко
