Дарина Косінова, адвокат
Олексій Бебель, адвокат
Андрій Шабельніков, адвокат
Анна Даніель, адвокат
Чи має банк право вимагати фінансову звітність та чи законно це: пояснення
На практиці українські підприємці та компанії все частіше стикаються з ситуацією, коли банк вимагає надати фінансову звітність, попри те, що вона вже подана і прийнята органами Державної податкової служби України. Це породжує логічне питання: чи не є така вимога дублюванням функцій держави і чи має банк законні підстави для таких дій.
Факти ICTV розібрали разом з експертами, чому банки вимагають подавати фінансову звітність навіть після того, як податкова прийняла документ, а також наскільки це законно.
Навіщо потрібна фінансова звітність
– Фінансова звітність — це система узагальнених показників, що відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємця чи компанії за певний звітний період, складена на підставі даних бухгалтерського обліку, – заявила керуючий партнер, адвокат юридичної компанії Тацій і Партнери Дарина Косінова.
За її словами, фінансова звітність є ключовим джерелом достовірної, структурованої та комплексної інформації про фінансовий стан підприємців та компаній, ефективність їхньої господарської діяльності та потенціал подальшого розвитку.
Вона відображає реальний рівень активів і зобов’язань, фінансові результати, рух грошей, а також здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання у середній та довгостроковій перспективі.
Як зазначила Дарина Косінова, банківські установи використовують фінансову звітність як базовий інструмент оцінки кредитоспроможності позичальника, рівня фінансових та операційних ризиків, стабільності бізнес-моделі та чутливості підприємства до ринкових коливань.
На основі аналізу фінансової звітності банки ухвалюють рішення щодо можливості кредитування та формують ключові умови кредитного договору, зокрема, визначають обсяг фінансування, термін користування кредитом, відсоткову ставку, графік погашення заборгованості та вимоги до забезпечення.
Чому банки вимагають подати фінансову звітність
Банки вимагають подавати їм звітність, а також інші підтверджувальні документи, зокрема, контрактів з контрагентами, не з погляду повноти та своєчасності сплати податків, оскільки це питання не належить до їхньої компетенції, а виключно через посилення вимог до фінансового моніторингу з боку Національного банку України, заявив заступник голови АО Алібі Олексій Бебель.
Фактично йдеться про додержання положень закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (№361-IX).
– Враховуючи те, що ухилення від сплати податків уже кілька років поспіль є предикатним злочином для такого кримінального правопорушення як легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то банки цікавлять джерела походження коштів, а також аналіз прибутковості та ліквідності, – сказав адвокат.
Більш того, банк зобов’язаний відмовити у проведенні відповідної операції, якщо у нього виникають сумніви навіть за умови надання клієнтом усіх документів, стверджує Олексій Бебель.
За його словами, ще більші вимоги пред’являють банки у разі укладення зовнішньоекономічного договору, який передбачає придбання іноземної валюти та перерахування її за кордон. Інколи під час абсолютно прозорого контракту таке погодження може тривати тижнями.
Але вчиняти по-іншому банки не мають права, оскільки за недодержання правил фінансового моніторингу їх можуть притягнути до відповідальності у вигляді багатомільйонного штрафу, пояснив адвокат.
– Якщо виходити з міжнародних вимог, то ця практика необхідна з погляду оцінки прозорості вітчизняної банківської системи та можливості її запобігати відповідним ризикам, – зазначив він.
Як пояснив керуючий партнер адвокатського об’єднання EvrikaLaw, голова Комітету Національної асоціації адвокатів з питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков, банки збирають фінансову інформацію для ідентифікації клієнтів у межах здійснення фінансового моніторингу.
Згідно зі статтею 1 закону №361-IX, виокремлюється два рівні фінансового моніторингу: державний та первинний. Зокрема, первинний фінансовий моніторинг здійснюється банками, страховиками, ломбардами, іншими фінансовими установами та операторами платіжних систем.
– Саме з первинним фінансовим моніторингом може зіткнутися будь-який громадянин під час здійснення фінансових операцій у банківських установах або під час придбання майна. Це стосується й українського бізнесу, – сказав Андрій Шабельніков.
Варто наголосити, що зараз не існує автоматичного обміну інформацією між банками та Державною податковою службою України. Тому навіть якщо ви належним чином оформили та подали фінансову звітність до податкової служби, банк не може самостійно отримати актуальні дані через електронний документообіг, наголосив він.
– Багато підприємців дивуються: чому банк знову це просить, якщо я вже здав звіт у податкову? Відповідь проста: податкова перевіряє дисципліну сплати податків, зборів і обовʼязкових платежів, а банк, згідно з вимогами НБУ, оцінює ризики. Якщо обороти за рахунком великі, а звітність показує збитки або відсутність діяльності – для банку це ознака високого ризику, що може призвести до обмеження операцій, – зазначила керуючий партнер Адвокатського бюро Анни Даніель, кандидат юридичних наук, адвокат Анна Даніель.
За її словами, регулятор чітко прописує методику, за якою банки мають аналізувати клієнтів. Так, Постанова правління НБУ №65 від 19.05.2020 року, якою затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, є “настільною книгою” для комерційних банків щодо фінмоніторингу.
Зокрема, Додаток 15 до Положення прямо містить перелік документів та відомостей, які банк може вимагати для аналізу відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану. Фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати) є першим пунктом у такому аналізі.
– Хоча звітність одна й та сама, банк часто просить її у форматі, зручному для їхніх аналітичних систем. Наприклад, у форматі XML або з квитанцією №2 (саме вона є юридичним доказом того, що звітність, яку бачить банк, ідентична тій, яку прийняла податкова. Це знімає підозри у “підроблення” цифр для банку), щоб підтвердити автентичність даних, які ви подали державі, – сказала Анна Даніель.
Вона зазначила, що надання звітності банку – це не забаганка фінустанови, а юридичний обов’язок клієнта, невиконання якого може призвести до блокування рахунків навіть у найбільш законослухняного платника податків.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними у визначенні умов договору, розповіла адвокат Дарина Косінова. За її словами, якщо в договорі банківського обслуговування передбачено обов’язок клієнта надавати фінансову звітність на вимогу банку, то вона є самостійною договірною підставою, незалежною від факту її подання до податкової служби.
Адвокат зазначила, що вимога банків надавати фінансову звітність навіть після її прийняття податковими органами не є дублюванням функцій держави і загалом відповідає чинному законодавству України.
– Подання фінансової звітності до Державної податкової служби спрямоване на виконання податкового обов’язку. Надання такої звітності банку має іншу правову мету – оцінку фінансового стану клієнта, рівня ризиків, дотримання вимог фінансового моніторингу та виконання банком своїх регуляторних обов’язків перед Національним банком України, – пояснила Дарина Косінова.
Водночас адвокат розповіла, що факт прийняття фінансової звітності податковою не створює для банку автоматичного доступу до цієї інформації та не звільняє клієнта від обов’язку надати її банківській установі у випадках, передбачених законом або умовами договору. Але банки зобов’язані діяти в межах наданих повноважень і вимагати фінансову звітність лише з чітким правовим обґрунтуванням.
Взаємодія бізнесу, податкових органів і банків ґрунтується на різних, але взаємопов’язаних правових режимах, а фінансова звітність виступає універсальним інструментом, зазначила Дарина Косінова. За її словами, це забезпечує прозорість діяльності підприємців і компаній, фінансову стабільність банківської системи та баланс інтересів усіх учасників економічних відносин.
