Проміжний результат: чому не варто давати оцінку гарантіям безпеки, які озвучили у Стамбулі

29 березня відбулися перші за кілька тижнів “живі” переговори української та російської делегацій. Примітно, що вони відбулися у турецькому Стамбулі, хоча до цього РФ відмовлялася від зустрічей у нейтральних країнах.

За їх результатами українська сторона презентувала частину пунктів, які розглядають у мирній угоді між Україною та РФ. Невдоволення суспільства не змусило себе чекати, і дуже швидко більшість пропозицій розкритикували. Факти ICTV розповідають, яку оцінку дали зустрічі експерти та чому не варто критикувати пропозиції України.

Нейтралітет. Версія 2.0

Головне, на що звернув увагу член української делегації на переговорах Давид Арахамія – гарантії безпеки для України.

Він озвучив такі тези:

• Гарантії безпеки від 11 країн (США, Велика Британія, Канада, Німеччина, Італія, Франція, Китай, Польща, Туреччина, Ізраїль, Росія). Частині країн пропонують бути гарантами, оскільки вони є постійними членами Радбезу ООН;
• Негайне постачання зброї та підтримка України протягом трьох днів у разі початку воєнних дій проти нашої держави;
• Гарантії поки що не розповсюджуватимуть на тимчасово окуповані території, станом на 23 лютого;
• Країни-гаранти мають ратифікувати угоду про гарантії безпеки. Тобто будуть реальні юридичні гарантії;
• Країни-гаранти мають усіляко сприяти вступу України в ЄС.

Варто зрозуміти, що всі озвучені Арахамією пункти є лише попередніми в обговоренні з Росією та не закріплені жодним документом.

А, як ми знаємо, з російської сторони рішення на переговорах ухвалює не російська делегація, а лише одна людина в Кремлі. І важко сказати, коли вона “дозріє”.

– Рано робити якісь висновки та бути у чомусь впевненими. Окрім, щоправда, одного: результати війни та умови миру залежать виключно від дій наших захисників! – вважає політолог Ігор Рейтерович.

Дехто називає пропозиції, хоча документу ми ще не бачили, другим Будапештським меморандумом. І агрументом для таких людей не є й те, що, за словами українських представників, угода буде юридично підкріплена.

А отже й усі, хто її підписав, будуть змушені її дотримуватися. І хоча Україна за останній місяць впевнилася, що міжнародне право у сучасному світі є щонайменше хитким, є й країни, які його дотримуються. Наприклад, Туреччина, яка досить швидко закрила Босфор і Дарданелли для всіх військових кораблів.

Саме тому в українських пропозиціях так багато гарантів. Щоб не могло бути ситуації, коли хтось “дасть задню”. Сьогодні, попри важку ситуацію в нашій державі, багато країн надають допомогу, хоча не зобов’язані цього робити.

– Це не Будапештський меморандум, це не зрада, ми туди вписали конкретні механізми, з якими вже погодилася Російська Федерація в особі її делегації. Конкретні механізми та гарантії, які є кращими, ніж 5-та стаття НАТО, – каже радник голови ОП Олексій Арестович.

Направду, вже те, що РФ не виставляє ультиматумів на переговорах, слугує приводом для стриманого оптимізму.

Політичний оглядач Кирило Сазонов пише, що жодної зради чи перемоги за результатами переговорів у Стамбулі він не побачив.

– Сам факт переговорів свідчить, що Московії важко. Але вона вважає, що ще може нас розтрощити. Ми так не вважаємо, тому не поступаємось на переговорах. Війна триває, на жаль – це факт. І чим менше буде у нас очікувань та ілюзій, тим менше буде розчарувань, – пояснює Сазонов.

Ну й останнє, про що хочеться сказати щодо запропонованих гарантій – вони ухвалюватимуться виключно народом України.

Лише референдум

Незадовго після оприлюднення пропозицій України на переговорах, радник очільника Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що спочатку в нашій державі проведуть референдум щодо запропонованих гарантій безпеки.

Зокрема через те, що доведеться запроваджувати зміни до Конституції, а нині це можливо лише завдяки висловленню волі народу.

– Для нас головне, щоб держава спілкувалась з суспільством і отримала позитивні результати того, що ми запропонуємо, бо це зовсім інший безпековий контур, який Україна отримає, – пояснив Подоляк.

Тобто лише українці вирішуватимуть, чи підходять нашій державі ті гарантії, які ще належить узгодити не лише на переговорах з РФ, але й з державами-гарантами.

Але у референдуму є один значний нюанс: його можна буде провести лише після повного припинення вогню та виведення російських військ.

Та й навіть після цього знадобиться досить багато часу, щоб напевне затвердити договір.

На думку Арахамії, на проведення всеукраїнського референдуму піде до пів року, а на затвердження парламентом – ще більше часу.

– Для цього (внесення змін до Конституції, – Ред.) треба ще дві сесії парламенту по 300 голосів. Я вважаю, що це ще не менше року, – каже нардеп.

Питання Криму і Донбасу

Звичайно, гарантії безпеки – не єдине, що озвучили за результатами зустрічі української та російської сторін.

Також опосередковано згадали питання деокупації Криму і Донбасу Росією. Нині все виглядає так, що консенсусу в цьому питанні немає.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово заявляв, що червоною лінією для нашої держави є суверенітет станом на 1991 рік.

Та не можна надягати рожеві окуляри і думати, що Росія одразу ж поверне території, що були окуповані станом на 23 лютого.

– Росіяни готові обговорювати деокупацію АР Крим та тимчасово окупованих районів Донбасу.

Тобто, вони приймали спеціальні закони, які мали “назавжди вирішити кримське питання”, і запровадили кримінальну відповідальність навіть за розмови про можливе повернення Криму в Україну. А тепер у Кремлі обговорюють це на найвищому рівні, – вважає політичний консультант Сергій Биков.

Якщо вже згадали питання Криму, то й по ньому треба трохи пройтись. Нині Україна пропонує зафіксувати позицію нашої держави та Росії й розпочати переговори про статус Криму та Сімферополя протягом 15 років.

Мабуть, цей пункт нині викликає найбільше запитань: Чому 15 років? Що ми збираємося обговорювати, якщо говоримо про кордони 1991 року? Як можна довіряти Росії, яка порушує всі міжнародні зобов’язання?

Нині марно шукати відповіді на ці запитання. Політолог Володимир Фесенко вважає, що нині важливо насамперед не те, як побудують діалог щодо Криму, а те, що РФ готова говорити, чого не було за вісім років окупації півострова.

– Очевидно, що швидко цю проблему не вирішити, якщо взагалі її можливо розв’язати. В принципі в даному випадку немає нічого нового.

Зберігається неофіційний статус-кво, кожна зі сторін залишається при своїй позиції. Але якщо Росія погодиться на цю пропозицію (в чому я не впевнений), то вперше після 2014 року розпочнуться переговори про статус Криму, – розмірковує Фесенко.

Та плекати надії навіть у такому випадку не варто. Доки РФ не погодиться на переговори й вони не розпочнуться – важко сказати про їхній подальший перебіг.

Далеко не кінець війни

Найважливіший висновок, який ми можемо зробити з переговорів у Стамбулі – домовленості фіналізуватимуть не українські переговорники, а ЗСУ.

Фактично, вони нині змушують РФ відходити від ультиматумів та говорити більш конструктивно. Ну і тиск санкцій щодня збільшується, і більшість країн не збираються зупинятися.

– Він сказав, що тиск на Путіна має бути посилено як за рахунок подальших економічних заходів, так і за рахунок надання військової допомоги Україні, щоб гарантувати, що Росія повністю змінить свій курс, – передала позицію прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона його представник.

У питанні домовленостей як ніколи потрібно зберігати холодну голову. Ми ведемо оборонну війну і поки що не здатні швидко вигнати ворога з нашої землі.

Ми бачимо, що він частково відмовився від своїх планів, тому й позиція на переговорах стала більш зваженою. Але ворог досі думає, що може “вибити” для себе більш вигідні умови.

Не варто забувати, що вогонь ані ми, ані агресор не припиняли, за чималу низку населених пунктів досі тривають запеклі бої.

Те, що останнім часом ми дізнаємось про чималу кількість звільнених міст, безумовно, чудово. Але не на всіх напрямках противник відходить.

Фактично, зусилля ЗСУ із захисту кількох ключових напрямків вирішать позицію на переговорах, консультації на яких продовжують у режимі онлайн з 1 квітня.

– Щодо закликів не йти на жодні поступки росіянам і вимагати від них повного звільнення всіх наших територій, включно з Кримом і ОРДЛО, то це буде можливим у разі нашої повної перемоги. Поки що не зовсім така ситуація. У ході війни виникла певна хитка рівновага, – вважає Фесенко.

Але чим більших втрат ЗСУ завдаватиме ворогу, тим краще почуватиме себе українська делегація на переговорах. Рано чи пізно й до Росії має дійти, наскільки сильних втрат вона зазнала.

Арестович каже про те, що на відновлення російської армії знадобиться щонайменше п’ять-сім років. Тому можна очікувати, що і політика РФ стане більш стриманою.

– Росія розвалена економічно, навіть якщо зараз знімуть санкції, вони піднімуться дуже нескоро. І найголовніше – не зможуть швидко відновити Збройні сили.

Тому що ми їм вибили 60-70% елітних підрозділів командного складу, кожен солдат якого коштує по мільйону доларів. І вимагає кількох років відбору та підготовки… І де їх зараз брати? І на які гроші готувати? – розмірковує Арестович.

Загалом, не варто забувати, що війна триває. Пропозиції для досягнення миру поки що навіть не затверджені.

Їхній остаточний вигляд формуватиме ситуація на полі бою, і лише після того, як оприлюднять остаточний документ, можна буде робити якісь висновки. До того часу ми маємо вірити в наших військових і владу.