На її очах окупанти ґвалтували і вбивали маму та сестру, а їй сказали “живи та передай іншим”
Після звільнення міст і сіл України кожного дня з’являються нові свідчення жахливих статевих злочинів рашистів, які певний час окуповували ці території, пише у Telegram український омбудсмен Людмила Денісова.
На спеціальну телефонну лінію уповноваженого з прав людини за конфіденційною психологічною допомогою звернулися дівчина 17 років та її бабуся, які надали дозвіл на публікацію її історії.
В Ірпені троє рашистських окупантів на очах дівчини зґвалтували її маму та молодшу сестру 15 років. З особливою жорстокістю били і ґвалтували. Обидві мертві.
Дівчина у стані психологічного шоку чотири дні жила з трупами у будинку. Після звільнення міста змогла доїхати до бабусі.
Вона розповіла, що її не чіпали, бо вона, як сказали окупанти, “потвора”, а поки вбивали рідних, її тримали, а потім сказали “живи та передай іншим”.
З нею працюють наші психологи.
З 1 квітня від початку роботи спеціальної телефонної лінії уповноваженої з прав людини по психологічну допомогу, яка відкрита за підтримки ЮНІСЕФ, звернулося вже понад 400 осіб.
Більшість звернень – у зв’язку зі статевими злочинами, вчиненими військовими РФ. Їх кількість зростає кожного дня.
Працюють на цій лінії п’ять психологів, до яких уже почали долучатися психіатри.
Хто частіше стає жертвою
Психотерапевтка Олександра Квітко, яка наразі працює із людьми, що були зґвалтовані російськими військовими на окупованих територіях, розповідає про найскладніші випадки у своїй практиці і стверджує: в сучасному світі такого звірства давно не було.
– Жертвами насильства насамперед були жінки, але є багато дітей і чоловіків теж, – розповіла Квітко. – Я веду декілька випадків зґвалтування чоловіків. Лише один мені дозволив говорити про його досвід. Цей чоловік — інвалід, йому 45 років, він не зміг піти у військо чи в тероборону і був змушений за станом здоров’я перебувати вдома, коли з ним це зробили. Чоловіки зрідка наважуються розповісти про таку травму, набагато рідше, ніж жінки. Жінкам нелегко розповідати про таке, а чоловікам і поготів.
Перші дзвінки жертв сексуального насилля почалися через три-чотири дні після звільнення Київської області. Після Києва підключилася Херсонщина. Ці люди дуже бояться, не довіряють нікому. Одна дівчина не вмикає свою камеру, але вимагає цього від психолога. Їй потрібно бачити фахівця, бо довіра її зруйнована.
– Звертаються до спеціалістів неповнолітні молоді люди, звертаються батьки зґвалтованих дітей, найменшій дитині, з якою я працюю, 10 років.
Психологиня працювала зі зґвалтованими і до війни, але каже, що таких випадків не було. Не підтверджують таких звірств в останні роки і колеги з-за кордону.
Справа в тому, що побутові зґвалтування мають за мету сексуальне задоволення ґвалтівника. Часто зі збоченнями. Зараз ми також маємо справу зі збоченням, але з великим компонентом садизму, і природа в нього інша. Йдеться про владу ґвалтівника над жертвою. Вони отримують владу і контроль, не отримуючи часто навіть статевого фізичного задоволення, лише моральне. Декілька дівчат говорили, що в їх випадку ґвалтування не закінчувалося еякуляцією.
Що відрізняє російських військових-ґвалтівників
А ще російських ґвалтівників відрізняє те, що об’єктом насилля для них може стати будь-хто, незалежно від статі й віку. Це молоді хлопці – ровесники путінського режиму. І таке враження, що насилля вони вважають своєю місією.
– Вони намагаються ґвалтувати публічно, найчастіше, що я чую, це відбувалося на вулиці, у дворі, але не в будинку і не наодинці. Єдині, хто не закриває облич, — це люди зі східним акцентом. Зі слів моїх клієнтів, вони завдають болю, чинять жорстоке насилля, але без ґвалтування, – говорить психологиня.
Після цих випадків жертви звинувачують себе в тому, що сталося. Є дівчата, що завдають собі болю, ріжуть руки, хочуть вистрибнути у вікно, бо не знають, як далі жити.
– Одна дівчинка 13 років на моє запитання, чим я можу їй допомогти, сказала мені: будь-ласка, допоможіть мені змінити орієнтацію, я не хочу більше любити чоловіків.
Перед психологинею постають понівечені тіла, душі, долі українських дівчат. Російські нелюди супроводжували ґвалтування жорстоким побиттям. Потерпілі не мали змоги звернутися до лікаря.
– Такі обличчя, які я бачу, краще б їх ніколи не бачити — розірвані очі, брови, – говорить Олександра Квітко.
Вагітність і що з нею робити
Частина дівчат сьогодні вагітні після сексуального насильства окупантів. Це в основному дівчата-підлітки.
Дівчинка 14 років, яку ґвалтували п’ятеро російських солдатів, зараз вагітна. Лікарі попередили, що якщо зараз зробити аборт, то велика вірогідність, що більше дітей вона мати не зможе. Родина дівчинки дуже віруюча, тож вони вирішили залишити дитину. Це завжди вибір людини, яка звертається по допомогу, тому зараз ми працюємо над тим, як вона буде ставитися до дитини, яку народить.
Ми маємо бути готові, що після звільнення Херсонщини, Маріуполя, Харківщини нам доведеться давати раду багатьом таким випадкам. Складність ще в тому, що молоді жінки принаймні самі можуть приймати рішення, чи мають вони залишати цю дитину, а з підлітками складніше, бо там принаймні до 14 років — це відповідальність батьків, і це дуже складна дилема.
Іще одна складність – не всі готові документувати цей злочин. До психолога йдуть, а до поліції – ні. А є такі, яким важливо розповісти свою історію, щоб вберегти інших.
Чи зможе коли-небудь жертва такого жахіття повернутися до звичного життя, забути ті жахи? Ні, стверджує психологиня, забути не можна, а от подолати страхи – так, можливо. Потрібно працювати і з жертвою, і з оточенням.
— Головне — бути поруч. Людина, яка зазнала ґвалтування, складно йде на контакт. Треба постійно питати, навіть мамі у своєї дитини, — чи можна тебе обійняти? Чи можна тебе потримати за руку? Кордони особистості в цих людей, не тільки моральні, але й тілесні, зруйновані. Вони зараз відчувають себе як тіло і як м’ясо, їм треба повернути почуття особистості, що вони важливі, що вони контролюють себе, своє тіло, свої можливості.
Якщо ви або ваші рідні потребують допомоги психолога, звертайтеся за телефоном +380 (66) 037 97 08 (у месенджери чи телефоном). Допомога повністю конфіденційна.
Джерело: НВ, Людмила Денісова