Історія Одеської кіностудії: від німого кіно до сучасних перемог

Унаслідок нічної масованої атаки РФ на Одесу 10 червня Одеська кіностудія зазнала пошкоджень. Удар прийшовся по павільйах, складських приміщеннях, декораціях та автотранспорту. 

Коли заснували Одеську кіностудію та цікаві факти про неї, читайте в матеріалі. 

• Одеська кіностудія: скільки років
• Одеська кіностудія: де знаходиться 
• Одеська кіностудія: історія колиски українського кінематографа 
• Золота доба студії
• Діяльність кіностудії від повномасштабного вторгнення до сьогодення
• Одеська кіностудія: цікаві факти 

Одеська кіностудія: скільки років 

Одеська кіностудія, яку заснували ще 1907 року, належить до найстаріших кінематографічних студій світу. 

Протягом своєї багатовікової історії студія створила понад 600 кінофільмів, серед яких чимало стали справжньою класикою українського кіно. 

Студія прославилась як художніми, так і документальними роботами, а також стала альма-матер для цілої плеяди видатних акторів та режисерів. 

Одеська кіностудія: де розташована

Легендарна Одеська кіностудія розташовується за адресою Французький бульвар, 33 – на перетині з проспектом Гагаріна. Найзручніший спосіб дістатися – трамвай №5. Не помітити історичний комплекс неможливо.

Це справжнє місто в місті, адже територія понад 6 га біля самого Чорного моря вражає своїм масштабом. Тут завжди кипить життя. 

Одеська кіностудія: історія колиски українського кінематографу

З 1907 року на екранах почали показувати фільми, зняті в кіноательє Мирона Гроссмана Мирограф, яке згодом перетворилося на повноцінну кінофабрику.

У 1916 році бізнесмен Дмитро Харитонов збудував на Французькому бульварі, 33 великий скляний павільйон.

Так Одеса стала центром кінематографу, де знімали безліч фільмів, серед яких культова стрічка Петра Чардиніна Мовчи, сум, мовчи з Вірою Холодною. 

З 1918 року в Одесі почав виходити спеціалізований кіножурнал Екран. До кінця 1918 року було знято понад 300 фільмів різних жанрів. 

23 травня 1919 року Одеський губвиконком націоналізував кіно- та фототехніку міста, передавши її до Кіносекції політвідділу 41 дивізії Червоної Армії.

Основною метою стало виробництво агітаційних, пропагандистських та санітарно-освітніх фільмів, як-от стрічка про профілактику венеричних захворювань Гонорея. Хоча ігрове кіно повністю не зникло, більшість картин того періоду мали відверто пропагандистський характер. 

У 1922 році кіносекцію реорганізували в Одеську кінофабрику ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). Тут дебютував у кіно Лесь Курбас із фільму Шведський сірник.

У стрічці Остап Бандура режисера Володимира Гардіна публіка вперше побачила Марію Заньковецьку. Фільми Два дні та Нічний візник з Бучмою увійшли до золотого фонду українського кінематографу. 

У титрах одеських кінокартин також можна побачити імена: Юрій Яновський, Іван Кавалерідзе, Наталія Ужвій, Юрій Шумський, Дмитро Капка, Гнат Юра, Степан Шкурат, Ісаак Бабель, Всеволод Пудовкін, Юрій Олеша, Лев Нікулін, Микола Ердман, Микола Бажан, Георгій Тасін, Анатолій Марієнгоф. 

Для світу Одеса – це насамперед місце знімання культового Броненосець Потьомкін Сергія Ейзенштейна, а для українців — колиска національного кінематографу. 

Сергій Ейзенштейн прибув до Одеси з наміром зняти фільм Беня Крик за сценарієм Ісаака Бабеля.

У вільний час він планував зняти епізод про повстання на броненосці для епопеї 1905 рік. Проте цей епізод перетворився на легендарний Броненосець Потьомкін, а Беню Крика пізніше поставив театральний режисер Володимир Вільнер із Юрієм Шумським. 

Після успіху Броненосця один із німецьких кінокритиків, вражений сценою з дитячим візком на сходах, назвав ці сходи Потьомкінськими. Так народилася всесвітньо відома назва одеського архітектурного шедевра. 

Кінематографісти часто жартують: Спочатку кіно було великим німим, а з появою звуку воно втратило свою велич. Проте цей жарт не стосується одеських фільмів. Якщо у Кармелюк (1931 р.) був лише музичний супровід, то в Коліївщині (1933 р.) Івана Кавалерідзе глядачі вперше почули живі акторські голоси. 

Одеське кіно напередодні війни

За десятиліття перед Другою світовою війною на Одеській кіностудії було знято 65 ігрових фільмів. Серед них: Назар Стодоля Георгія Тасіна, Моряки Володимира Брауна та Танкер Дербент Олександра Файнциммера. Три фільми, які почали знімати в Одесі у 1941 році, довелося завершувати в евакуації на студіях Ташкента та Алмати. 

Багато співробітників Одеської кіностудії пішли на фронт, чимало з них не повернулося. Серед загиблих був директор студії Дмитро Познанський. Володимир Талала, гример, навіть на війні майстерно гримував радянських розвідників. Ветеран звукоцеху Яків Сегал, працюючи з Леонідом Луковим над фільмами Два бійці та Олександр Пархоменко, зумів зберегти єдину в СРСР копію легендарної стрічки Беня Крик. 

Відродження кіностудії після Другої світової війни

Нарешті кіностудія повернула собі справжнє ім’я та творчі амбіції. У період суспільних змін одеські кінематографісти одними з перших відчули дух свободи. Фільми Морський мисливець та Білий пудель ознаменували початок відродження справжнього Чорноморського Голлівуду. 

Справжньою сенсацією став дебютний фільм молодих талантів – Марлена Хуцієва, Фелікса Миронера, Петра Тодоровського та Радомира Василевського – Весна на Зарічній вулиці.

Незабаром з’явилася плеяда яскравих кінокартин: Повість про перше кохання, Два Федори, Зелений фургон, Спрага, Ніколи, Приходьте завтра, Перший тролейбус. 

Золота доба студії

У 1964 році Геннадій Збандут очолив Одеську кіностудію, а згодом став її директором. Двадцять років його керівництва стали Золотою добою студії. Збандут був видатним продюсером, який вмів розгледіти талант у молодих кінематографістів: Юнгвальд-Хількевич, Говорухін, Муратова, Полинніков. Одеська кіностудія славилася як кузня дебютів. 

До Одеси знімати фільми їхали зірки: Ступка, Смоктуновський, Джигарханян, Висоцький, Тихонов, Фрейндліх. Фільми студії отримували нагороди на престижних фестивалях: Тодоровський – у Венеції, Аленіков – в Іспанії, Мінаєв – у Каннах, Муратова – у Берліні. 

У 1984 році Геннадія Збандута було усунуто з посади, але заданий ним напрямок розвитку студії тривав. Незабаром до Одеси повернувся Юрій Коваленко.  

У 1988 році відбувся перший фестиваль Золотий Дюк за участі світових зірок, а також запустили Одеські кіноринки – перші у СРСР. Однак у перші роки незалежності багато фахівців емігрували, а студія пройшла приватизацію. Попри труднощі, вона збереглася та продовжила роботу. 

У 2017 році керівництво Одеської кіностудії очолив Андрій Осіпов, який зробив ставку на професіоналів. Це відновило довіру кінематографістів і запустило нову хвилю співпраці. 

Відтоді студія активно розвиває власне виробництво — від короткометражок до повнометражних картин.

Серед її проєктів:

• короткий метр: Дякую, Movie up, Віра, Помідорчик;
• повний метр: Червоний, Зрадник, Тарас. Повернення, Полум’яна ріка, Дві правди. 

Фестивальний успіх не змусив себе чекати: Чому я живий Віллена Новака отримав низку міжнародних нагород. Фортеця Хаджибей завоювала визнання як в Україні, так і за кордоном. 

Діяльність кіностудії від повномасштабного вторгнення до сьогодення 

Протягом 2018-2024 років фільми Одеської кіностудії імені Довженка отримали понад 50 нагород на міжнародних фестивалях, а її працівники були відзначені державними та місцевими нагородами. 

Після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році студія перейшла на особливий режим роботи: масштабні проєкти тимчасово призупинені, більшість співробітників працюють дистанційно. Проте вдалося завершити українсько-болгарський фільм Край райки та зняти документальні стрічки Військовий кутюр’є і Сміятися знову. 

Кіностудія сьогодні – це не лише кінопроєкти, а й культурний центр. Два унікальні музеї, Музей експозиції кіно та Музей кінотехніки, постійно оновлюються.

Конкурс короткометражок ім. Кіри Муратової – підтримка молодих режисерів, започаткована у 2019 році спільно з Міністерством культури. У 2023-му відбулися прем’єри альманахів фільмів-переможців. 

Одеська кіностудія у 2023-2024 роках:  

• Проведення імерсивних виставок.  
• Оновлення музейних експозицій.  
• Реалізація освітніх проєктів у межах КіноХабу.  
• Рекордний YouTube-канал із 40 млн переглядів щомісяця.  
• Участь у заснуванні фестивалю Кіно заради перемоги (спільно з Держкіно та Офісом президента).  
• Старт виробництва масштабного проєкту Режисер про Олександра Довженка. 
• Керівник студії очолив Раду з державної підтримки кінематографії. 

Одеська кіностудія: цікаві факти 

Вважається, що кіно з’явилося у Парижі 28 грудня 1895 року, коли брати Люм’єри провели перший у світі кіносеанс. Проте ще 7 листопада 1893 року в Одесі вже демонстрували рухомі малюнки. Важливий елемент кінопроєктора — ілюстрій — того ж року винайшов механік Новоросійського університету Йосип Тимченко. 

На території Одеської кіностудії встановлено пам’ятник Амвросію Бучмі. У 1926 році до Одеси приїхав молодий Олександр Довженко, який зняв тут свої перші п’ять фільмів. 

У 1984 році студія стала першою у СРСР, яка повністю перейшла на самофінансування. Вона виходила на міжнародний рівень, створивши спільне підприємство з Німеччиною (Примодеса-фільм) та співпрацюючи з Польщею над хітовими комедіями (Дежавю, Мільйон у шлюбному кошику). 

Джерело: Одеська кіностудія

Фото: Одеська кіностудія