Під дрони й ракети: чому іноземці їдуть до України та як тут проводять час

Попри повномасштабне вторгнення, до України їдуть іноземці: через бізнес, політику, з інтересу, як волонтери.

За даними прикордонників, у першому кварталі 2025 року Україну відвідали понад 1,19 млн іноземців. Найбільше — поляки, німці, американці.

Іноземці в Україні

Щоб іноземцям була більше зрозуміла Україна, наш бізнес і наші люди, з’явився VisitKyiv.com — незалежний некомерційний проєкт киян, створений для іноземців, які приїжджають у місто під час війни.

Мета — допомогти іноземцям проводити час у Києві: що подивитися, де поїсти, як пересуватися містом і як поводитися під час повітряних тривог, комендантської години чи відключень світла.

Але ще одна мета цієї платформи — розповідати про унікальний досвід іноземців, які переїхали чи відвідують Київ під час війни. Ці історії є прикладом етичного туризму, адже Київ сьогодні — це не про фото біля муралів. Це про історії людей, які проходять через безліч труднощів і яких щиро підтримують іноземці.

І сьогодні ми хочемо розповісти про двох таких друзів України, які поділились з VisitKyiv.com своїми думками.

Конрад Вальтер

Конрад Вальтер — німецький політичний радник зі Штутгарта, який щоразу, коли має вільні дні, прилітає до Києва, щоб власноруч збирати FPV-дрони для фронту.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Konrad Walter (@_konrad_walter)

Конрад мав зв’язок з Україною задовго до повномасштабного вторгнення. Він народився за кілька місяців після Чорнобильської катастрофи.

У дорослому віці вирішив поїхати на фестиваль кіно та урбаністики 86 у Славутичі. І звідти почав відкривати Україну. Був тут на сьогодні вже понад 20 разів. Пригадує, як змінилася Україна і Київ після Революції Гідності.

– Усюди з’являлися артпростори, ресторани. Кафе Зигзаг було лише початком, а потім — уся Рейтарська, Поділ. Усе розквітало. Для мене з 2017 року Київ став найцікавішим містом у Європі, – каже іноземець.

І зараз щоразу, як приїздить до столиці, іде місцями, які вже стали “своїми”.

– Іду туди, де мене знають, питають: О, ти повернувся! Тобі, як завжди, коктейль чи піцу? Люди знають мене на ім’я.

Свою магістерську роботу Конрад писав теж під час перебування в Києві, у міському кафе Хармс.

– Дуже люблю бар Bar Sao Miguel. Зараз там багато іноземців, атмосфера трохи змінилася, але я люблю персонал — коли приходжу, ми завжди обіймаємося. У них чудовий чилі кон карне, який не так легко знайти в Києві, і піца бездоганна.

Але найважливіша рутина — це зустріч із друзями. Тими, хто ще там, хто не на фронті. Почути, що відбувається. Зараз я б одразу пішов у майстерню дронів, подивився, як у них справи, глянув би відео з фронту… І планував би свій наступний приїзд до Києва, – каже Конрад.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Конрад був у Штутгарті. Сюди приїжджали тисячі українців.

Його першим волонтерством була допомога в готелі, який заповнився біженцями. Він разом з іншими волонтерами опікувався 500 людьми. Тоді він і вирішив їхати до Києва. Це був червень 2022 року.

– Це був час, коли потяги з України були повними, а туди — ні. Передмістя Києва вже звільнили. Це мало жахливий вигляд, весь світ побачив ті злочини. Було важко. Мої близькі це прийняли, вони знали, що я їду не через війну. Мені не цікава війна, я ненавиджу її, як і всі інші.

Я там, тому що люблю українців, люблю свою європейську свободу і хочу захищати демократію та свої цінності. Якби війна була десь в іншому місці, я б не поїхав. Але оскільки я люблю Київ, поїхав підтримати друзів, –  розповідає волонтер.

Чоловік додає, що фактично всі свої відпустки та вихідні проводив в Україні як волонтер.

– З друзями, яких зустрів ще до повномасштабної війни. Дехто з них став волонтером, вони залишили бізнес чи основну роботу, хтось пішов воювати, інші — волонтерити. Вони заснували громадські організації, і я дуже пишаюся тим, що є маленькою частиною того, що вони роблять. Ми починали, як і всі, з гуманітарки, потім їздили на деокуповані території. Майже все літо 2022 року я провів у звільнених селах біля кордону з Білоруссю, – розповідає Конрад.

Із друзями він допомагав лагодити дахи будинків. Спочатку на Київщині, потім на Чернігівщині, Харківщині.

– Загалом мої друзі зробили 400 дахів. Тобто 400 родин тепер мають новий дах. Усе це робота моїх друзів, я лише волонтерю з ними. Але мені вдалося знайти досить великі гроші в Німеччині, і завдяки цьому ми змогли відремонтувати дві чи три школи та медичний центр. Це було так приємно: коли ти лагодиш хату якійсь бабусі (до речі, дах — це і німецьке слово (Dach), і коли дах готовий, вони готують тобі борщ, плачуть… – говорить Конрад.

Давня подруга Конрада Ксенія раніше мала хіпстерський квітковий магазин на Воздвиженці, але зараз робить дрони. У всі свої вихідні і відпустки Конрад теж у Києві збирає дрони.

Конрад Вальтер і Ксенія

– У неї золоті руки — вона робила неймовірні букети, не просто стандартні троянди, а щось стильне. А тепер ці золоті руки збирають понад 100 FPV-дронів на місяць. Вона трансформувала свої навички. Тепер захищає Європу і демократію, хоча вона — флористка. Це неймовірно надихає.

Організація називається Клин, їх можна знайти в Instagram. Це секретне місце в Києві. Про них писали Financial Times, німецькі газети. Я спочатку боявся, чи зможу. Але цього літа я приїхав на 6 тижнів і вирішив навчитися, – каже Конрад.

Волонтеру сподобалося робити руками те, що приносить результат.

– Коли через кілька днів ти бачиш відео з фронту, де дрон за $350-400, який зробив ти, проста людина, знищує російський танк, – це неймовірне відчуття.

Конрад нікого не переконує їхати до України. Іноді друзі приїжджають із ним, але за хвилину до перетину кордону в Перемишлі він нагадує, що зараз можна вийти з потяга і повернутися додому.

– Для першого разу я раджу жити там, де близько є укриття. Люди не знають, як вони зреагують. Ти почуваєшся безпечніше, коли знаєш, що сховище поруч. Щодо етики… якщо ви їдете просто пофоткати зруйновані будинки — будь ласка, не їдьте. Сидіть удома. Але якщо ви щось робите, розповідаєте друзям, волонтерите, підтримуєте місцеву економіку, бари, диджеїв (це теж культура) — тоді це добре. Але треба бути підготовленим. Це війна.

Конрад Вальтер і Ксенія

На переконання Конрада, якби Київ був людиною, це була би жінка.

– Ця людина йде на сніданок десь на Золотих Воротах — сирники або авокадо-тост. Обідає з цікавими друзями. А ввечері — вишукана вечеря з крафтовим пивом або натуральним вином на Подолі. Ця людина, мабуть, пов’язана з IT, дуже талановита, освічена, говорить англійською краще за мене, але якщо я скажу фразу українською — вона буде в захваті.

Я думаю, це була б жінка. Сильна. Як моя подруга-флористка Ксенія. У неї у квітковому магазині завжди була гарна музика і кава. Тепер у неї в майстерні дронів теж гарна музика і кава. Бо без хорошої кави не зробиш ні гарного букета, ні хорошого дрона. Стандарти сервісу в Києві набагато вищі, ніж у Німеччині, – каже Конрад.

Клавдія Бжезінська

Клавдія Бжезінська — польська повітряна гімнастка та IT-фахівчиня, яка переїхала до Києва під час повномасштабної війни і сьогодні час від часу теж приїздить сюди.

Клавдія Бжезінська

Клавдія вперше приїхала до Києва з друзями під час пандемії, у 2019 році. Вони вирішили зустріти тут Новий рік. На той момент вона жила в Австрії.

За 20 днів до повномасштабної війни Клавдія теж була в Києві, здійснила і свою мрію – відвідала Чорнобиль. Також тут познайомилася з власницею студії повітряної гімнастики. Вони потоваришували.

Потім жінка приїхала до України вже у травні 2022-го. Каже, дуже хотіла сюди потрапити ще раз.

– По суті, мій досвід із Києвом — це переважно досвід воєнного часу. Я справді не знаю іншого Києва, крім нинішнього. Я почала приїжджати регулярно і в якийсь момент подумала, що хотіла б переїхати до Києва. Я проводжу тут час, мені подобається проводити тут час. У мене є друзі, – каже Клавдія.

Жінка – програмістка, тож змогла працювати в Києві віддалено. Після роботи займалася повітряною акробатикою, а потім почала навчати цьому киян. І так зустріла багато людей, які теж займаються цим спортом. Зараз вона буває в Києві час від часу і дає індивідуальні уроки.

Клавдія Бжезінська

У Клавдії чудова українська. Вивчила її просто під час спілкування з українцями. Спочатку вона проводила заняття англійською, а вже за кілька тижнів почала навчати українською. Пригадує, як вперше почула повітряну тривогу.

– Я була в шоці, коли була тривога. Та побачила, що ніхто не реагує, ніхто не бігає, немає паніки. І мені здалося: ну, це ще так рано, це тільки три місяці чи два. Пізніше, коли я почала мешкати в Києві, я вже зрозуміла, чому так є, – каже Клавдія.

Жінка вже має у Києві улюблені локації. На першому місці – студія повітряної акробатики. А далі прогулянка центром Києва, Майданом, Хрещатиком.

Клавдія Бжезінська

– Дуже люблю ходити на Поділ, у чудовий Jazz Club, Jazz Club 32. Регулярно приходжу туди на чудові концерти. Також це філармонія. Я теж її дуже люблю. Ще є дуже гарна локація на Подолі, називається Fum-Fum. Бо я веганка. Там просто дуже-дуже смачна веганська їжа, – каже Клавдія.

Жінка зізнається: саме Київ і перебування тут під час війни змінили її.

– Мені здавалося раніше, що в мене немає відваги, що я не відважна людина. Що відважні — це ті, які там воюють на фронті, наприклад. Відважні — це ті, які, наприклад, роблять диверсії в Росії. Але в Києві я зрозуміла, що відвага — це не тільки так робити, це також боятися і робити. Це теж відвага. І я зрозуміла, що в мене її багато. Це на мене дуже вплинуло, я наважилася і заснувала в Польщі фонд повітряної гімнастики. Бо зрозуміла, що просто можу, – каже Клавдія.

Жінка впевнена, що неможливо зрозуміти Київ, Україну й українців, допоки не приїдеш сам, не мешкатимеш тут і не побачиш усе на власні очі:

– І це питання, на яке кожен сам для себе мусить відповісти: чи він готовий до того, щоб прокинутися від вибуху. Бо це стрес, і ти не знаєш, що будеш робити під час того.

Цікаво, але Клавдія теж вважає, що Київ має обличчя молодої відважної жінки, яка багато пережила.

Читайте також

Називає мене “мамою”: Полякова про зятя-іноземця і готовність стати бабусею